Постанова

від 03.04.2019 по справі 826/11111/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11111/18 Суддя першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києва на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Хомер Україна про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві (далі - Позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Хомер Україна (далі - Відповідач, ТОВ Хомер Україна ) про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках ТОВ Хомер Україна .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків арешт коштів на рахунку такого платника неможливий. Крім того, суд зауважив, що Позивачем не доведено наявності у Відповідача податкового боргу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що недопуск платником податків контролюючого органу до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення має своїм наслідком накладення адміністративного арешту майна, у тому числі, арешту коштів на рахунку платника податків. Незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів п. 94.2 ст. 94 ПК України й зумовило прийняття помилкового рішення про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 року визнано необґрунтованим заявлений ТОВ Хомер Україна відвід колегії суддів у складі головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В. та Епель О.В.; зупинено провадження у даній справі до вирішення заявленого відводу у порядку ст. 40 КАС України; передано справу №826/11111/18 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Хомер Україна про відвід колегії суддів у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києва на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Хомер Україна про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 року поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.04.2019 року.

У поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ Хомер Україна просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що Позивачем було завлено позовні вимоги, які не передбачені КАС України. Стверджує, що в порушення приписів чинного законодавства Позивачем не прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна у день подання позову до суду. Зазначає, що у випадку задоволенні позовних вимог Відповідачем не зможе припинити адміністративний арешт грошових коштів. Крім того, підкреслює, що пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України не передбачає права на звернення до суду з вимогою застосування арешту коштів у випадку недопуску до проведення перевірки та відсутності податкового боргу.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ГУ ДФС у м. Києві було складено та направлено на адресу ТОВ Хомер Україна запит від 27.03.2018 року №12307/10/26-15-14-05-03 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) (а.с. 7-9). У даному запитів зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ Хомер Україна даних податкового кредиту, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, по взаємовідносинами з ТОВ Бріон Груп за грудень 2017 року та з ТОВ Айс Пром за січень 2018 року. У зв'язку з викладеним Відповідачу приписано обов'язково надати Позивачу засвідченні підписом посадової особи ТОВ Хомер України та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ Бріон Груп (код ЄДРПОУ 40269983) за грудень 2017 року та з ТОВ Айс Пром (код ЄДРПОУ 41329697) за січень 2018 року.

Даний запит отримано директором ТОВ Хомер Україна 12.04.2018 року (а.с. 7).

За наслідками розгляду згаданого інформаційного запиту Відповідач листом від 23.04.2018 року №01/04-23 повідомив Позивача про відмову у задоволенні вимог запиту з огляду на те, що останній складений з порушенням вимог закону, неналежно оформлений, а також відсутні законні підстави для надіслання такого запиту (а.с. 5-6).

На підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України начальником ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ від 11.06.2018 року №9784, яким призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Хомер України (код ЄДРПОУ 41630472) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Бріон Груп (код ЄДРПОУ 40269983) за грудень 2017 року та з ТОВ Айс Пром (код ЄДРПОУ 41329697) за січень 2018 року (а.с. 12).

12.06.2018 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві було здійснено вихід за адресою ТОВ Хомер Україна з метою вручення копії наказу від 11.06.2018 року №9784 та ознайомлення з направленням від 12.06.2018 року №979/26-15-14-04-05 про проведення перевірки (а.с. 11). Разом з тим, представником ТОВ Хомер Україна Назарцем Д.А. (а.с. 10) повідомлено про недопуск посадової особи ГУ ДФС у м. Києві до проведення перевірки, про що складено акт про недопуск до перевірки від 12.06.2018 року №952/26-15-14-04-05 (а.с. 15).

У зв'язку з недопуском працівників контролюючого органу до проведення перевірки Позивач звернувся до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунках Відповідача на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 20, 75, 78, 94 Податкового кодексу України, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на арешт коштів на відкритих рахунках платника податків є лише складовою загального арешту майна, накладення якого матеріалами справи не підтверджується.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Аналогічні положення містяться у п. 3 розділу ІІ Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.07.2017 року № 632 (далі - Порядок №632).

Як було встановлено раніше, звертаючись до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, контролюючий орган підставою його застосування визначив пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому вказана підстава визначена для застосування адміністративного арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника контролюючого органу.

Положеннями пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час наявні особливості та різниця у виникненні підстав для вчинення відповідних дій, пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв'язку з чим має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція щодо застосування даних правових норм висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.11.2018 року у справі № 813/1080/18, від 20.11.2018 року у справах № 813/929/18 та № 825/1722/18, від 06.11.2018 року у справі № 813/905/18.

Вірність такого висновку, як неодноразово було підкреслено Верховним Судом, у тому числі в указаних вище постановах, підтверджується й нормами п. 3 розділу VII Порядку № 632, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, системний аналіз наведених норм щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення податкового органу.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що до повноважень контролюючого органу законодавець відніс право на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Наведені нормативні приписи у своїй сукупності свідчать про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду із визначеним предметом позову, а й підстави (умови), за наявності яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

У даному випадку такими правовими підставами (умовами) є або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Поряд з цим, звертаючись до суду з даним позовом, ГУ ДФС у м. Києві єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (недопуск до перевірки), яка взагалі є передумовою для застосування адміністративного арешту майна. Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів), як вірно підкреслено судом першої інстанції, контролюючим органом не зазначено та не доведено.

Посилання Апелянта на відомості інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 року №642/12/13-13 судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, даний лист не є нормативним актом, а відтак не має обов'язкового характеру, по-друге, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відсилання ГУ ДФС у м. Києві до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2018 року у справі №2а/0570/3824/11, судова колегія вважає помилковим, адже у даній постанові суду касаційної інстанції вирішувалося питання щодо застосування положень пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 (у чинній редакції пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20) та п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України за умови наявності у платника податку податкового боргу, тобто за відмінних від спірних правовідносин обставин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 03 квітня 2019 року.