Постанова

від 03.04.2019 по справі 0240/3364/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3364/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

03 квітня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року (головуючий суддя Поліщук І.М., повний текст рішення складено 06.12.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "Лісничанське" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №142652-5102-0204 від 04.06.2018 року.

Підставою звернення позивача з даним позовом до суду слугувала незгода з рішенням податкового органу про нарахування йому суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 59830,29 грн. Зокрема, позивач обгрунтовуючи власну позицію та заперечуючи правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №142652-5102-0204 від 04.06.2018 року, зазначив про відсутність у нього обов'язку щодо сплати орендної плати за земельну ділянку, отриману ним відповідно до умов договору оренди землі від 04.03.2009 року, оскільки остання була передана йому в оренду для ведення фермерського господарства та на даний час перебуває у фактичному користуванні створеного ним Фермерського господарства "Лісничанське", яке і є платником орендної плати.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №142652-5102-0204 від 04.06.2018 року.

Також, рішенням окружного суду стягнуто на користь ОСОБА_2 сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення окружного суду від 26 листопада 2018 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи власні вимоги, податковий орган зазначив, що Податковим кодексом не передбачено переходу обов'язку зі сплати орендної плати за землю до фактичного користувача останньою, без попереднього і належного оформлення вказаного переходу з відповідною реєстрацією права оренди або права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду 22.02.2019 року, позивач заперечив належну та достатню обгрунтованість доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі документами.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинам, суд апеляційної інстанції застосовує положення ст. 308 КАС України якими визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тож, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, 10.12.2008 року між позивачем та Бершадською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 передано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Лісничанської сільради, загальною площею 50,0 га (п. 1 Договору).

Порядок обчислення та проведення орендної плати визначені у розділі третьому вказаного договору, де, окрім іншого, зафіксовано, що розмір орендної плати переглядається один раз в рік у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому рахунку внаслідок інфляції.

У відповідності до Додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 798,00 грн. за 1 га та складає загальну суму 39900,00 грн. в рік. Орендна плата сплачується в місцевий бюджет на розрахунковий рахунок Лісничанської сільської ради.

Пунктом 4.1 Договору від 10.12.2008 року визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно п. 8.3 Договору від 10.12.2008 року орендар земельної ділянки, окрім іншого, зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.

Договір укладений строком на 49 років та зареєстрований у Бернадському районному відділі департаменту інформації та державної реєстрації 04.03.2009 року за №040982800021.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 23.03.2009 року ОСОБА_2 зареєстровано Фермерське господарство "Лісничанське" (код ЄДРПОУ 36331311) для ведення фермерського господарства на землях орендованих відповідно до договору оренди від 10.12.2008 року.

У період протягом 2010-2017 років орендну плату за вказану земельну ділянку сплачувало Фермерське господарство "Лісничанське", внаслідок чого відсутня будь-яка заборгованість, що підтверджується довідкою Лісничанської сільської ради №881 від 17.09.2018 року.

16.02.2018 року ФГ "Лісничанське" до Бершадського відділення Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області подано податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, в якій самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати по вказаній земельній ділянці в сумі 59830,29 грн.

Разом із тим, 04.06.2018 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №142652-5102-0204, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 59830,29 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки фактичним землекористувачем земельної ділянки, переданої в оренду позивачу, є ФГ "Лісничанське", Головним управлінням ДФС у Вінницькій області було безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік, яка до того ж вже була внесена ФГ "Лісничанське". Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку. що в даних правовідносинах підлягає застосуванню принцип "превалювання сутності над формою", оскільки має значення суть господарської операції, яка відбулася, а не її зовнішнє оформлення і прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично призводить до подвійного оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пунктів 288.1-288.4 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 20 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

В силу вимог статті 8 Закону України Про фермерське господарство після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Судом з'ясовано, що укладення зазначеного вище договору оренди земельної ділянки від 10.12.2008 року та його державна реєстрація стали передумовою для державної реєстрації Фермерського господарства "Лісничанське", як юридичної особи.

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Під час розгляду справи судом також з'ясовано, що земельні ділянки перебували у фактичному користуванні Фермерського господарства "Лісничанське", проте апелянт не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов'язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи свідчать про те, що орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_2, що підтверджується договором оренди землі від 10.12.2008 року та інформацією, що внесена до Державного земельного кадастру.

Слід зазначити, що факт використання позивачем земельних ділянок через створене Фермерське господарство не змінює його статусу як орендаря земельної ділянки та не звільняє від визначеного чинним законодавством обов'язку сплачувати орендну плату за неї.

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.08.2018 року в справі № №808/3798/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Окрім того, судова колегія критично оцінює факт обгрунтування власних висновків судом першої інстанції правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.09.2018 року у справі №814/1005/16, оскільки в межах вказаної справи було встановлено наявність реєстрації в Державному земельному кадастрі користувачем орендованої земельної ділянки саме фермерське господарство, а не фізична особа, що створила останнє.

В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв'язку з викладеними слід також враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин та ухвалив незаконне рішення про задоволення позову та прийшов до невірного висновку про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень податкового законодавства стосовно сплати податку за землю.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення позовної заяви, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а прийняте рішення - скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.

У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "Лісничанське" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 квітня 2019 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.