Постанова

від 02.04.2019 по справі 826/6245/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №826/6245/18

адміністративне провадження №К/9901/3279/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року у складі судді Патратій О.В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у складі суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кузьменка В.В.

у справі №826/6245/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова будівельна компанія Луч

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова будівельна компанія Луч (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2018 року № 0003101404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 702 640 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 351 321 грн, а також № 0003091404, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2016 року у сумі 57 725 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 вересня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкових правопорушень, які за висновком податкового органу полягають у нереальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 та Приватним підприємством Торгова Компанія Оператор за наслідком здійснення яких Товариством сформовано податковий кредит за листопад 2015 року - березень 2015 року.

28 січня 2019 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пункту 1.2 статті 1, пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88), статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 72, 73, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги такі факти як відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, в актах виконаних робіт відсутня інформація про субпідрядника, який би міг виконувати ці роботи. Крім того, відповідач зауважує, що судами не надано належної оцінки вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 червня 2017 року у справі № 537/1979/17, а також ухвалі Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 жовтня 2016 року № 537/646/16-к.

18 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою за наслідком усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/6245/18.

28 лютого 2019 року справа № 826/6245/18 надійшла до Верховного Суду.

06 березня 2019 року Товариством подано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 (код 39791784) за листопад 2015, грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, березень 2016 та з Приватним підприємством Торгова Компанія Оператор (код 37227750) за грудень 2015 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 28 грудня 2017 року № 935/26-15-14-04-05/39456063 (далі - акт перевірки).

23 січня 2018 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0003101404 та № 0003091404, якими за порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 702 640 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 351 321 грн, а також зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2016 року у сумі 57 725 грн.

Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням № 0003101404 застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між платником податків та його контрагентами - Приватним підприємством Торгова Компанія Оператор та Товариством з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 , внаслідок чого платником податків протиправно сформовано податковий кредит за п'ять звітних податкових місяців 2015 - 2016 років на загальну суму 760 365 грн.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на не підтвердження цих операцій за ланцюгом постачання, податкову інформацію щодо недостатності трудових та матеріально-технічних ресурсів у контрагентів, відсутність товарно-транспортних накладних, первинних документів на підтвердження виконання навантажульваних-розвантажувально робіт, а також наявність вироку та ухвали у кримінальних провадженнях.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначає порядок обчислення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996-ХІV, Положенням № 88.

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 укладені договори підряду №90 від 22 грудня 2016 року, №9 від 10 лютого 2016 року, №10 від 10 лютого 2016 року, №70 від 27 жовтня 2015 року. Також між Товариством та Приватним підприємством Торгова Компанія Оператор укладено договір підряду №77 від 18 грудня 2015 року.

Предметом вищевказаних договорів підряду є виконання ремонтно-будівельних робіт на різних об'єктах.

Реальність операцій з виконання будівельних робіт досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено та підтверджено факт подальшого передання результатів виконаних робіт генеральному замовнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова будівельна компанія Луч у цьому випадку виступало підрядником, який частину роботи передавав для виконання Товариству з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 та Приватному підприємству Торгова Компанія Оператор .

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частині.

Аргументація податкового органу щодо ненадання оцінки судами попередніх інстанцій вироку у кримінальному провадженні є безпідставною, виходячи з такого.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду справі у судах попередніх інстанцій) вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою .

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

У цій справі судами попередніх інстанцій досліджено зміст вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 червня 2017 року у справі № 537/1979/17, на який посилається відповідач в акті перевірки. За наслідком такого дослідження встановлено, що вироком визнано винуватим ОСОБА_1 - директора Приватного підприємства ТК Оператор та Товариства з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України, а саме службового підроблення.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, склад злочину, передбаченого статтею 366 Кримінального кодексу України, доводиться на підставі того, що ОСОБА_1, діючи умисно, з метою незаконного отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість, включив до складу податкового кредиту по податку на додану вартість очолюваного ним підприємства податкові накладні виписані (зареєстровані) від імені контрагентів, до яких позивач не належав.

Оцінюючи зміст вироку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що з огляду на приписи статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вказаний вирок не містить жодного посилання на фіктивність діяльності Приватного підприємства ТК Оператор і Товариства з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 та/або неможливість ведення ними господарської діяльності, із чого можна було б зробити висновок про статус фіктивності, нелегальності зазначених підприємств, який є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, оскільки цитованим вироком не встановлено фіктивності діяльності Приватного підприємства ТК Оператор та Товариства з обмеженою відповідальністю Підрядник 2015 як таких, а встановлено виключно протиправність формування цими юридичними особами податкового кредиту на підставі конкретних податкових накладних, виписаних суб'єктами господарювання, до яких позивач не належить.

У справах № 826/7047/13-а та № 2а-7075/12/2670, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі на підтвердження своєї позиції, судами на відміну від цієї справи взагалі не оцінено змісту вироків та не встановлено обставин, які мали значення для справи.

Посилання податкового органу на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 жовтня 2016 року № 537/646/16-к є також неприйнятним, оскільки, як правильно визначили суди попередніх інстанцій, ухвала слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, надана в межах кримінального провадження. Така ухвала є процесуальним актом, який виноситься суддею у порядку реалізації його повноважень щодо здійснення судового контролю. Вона обов'язково містить виклад обставин, якими слідчий та прокурор обґрунтовують необхідність проведення відповідної процесуальної дії. При постановленні такої ухвали слідчий суддя не вирішує питання щодо винуватості чи не винуватості особи, відтак така ухвала не має жодного преюдиційного значення з огляду на приписи частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо недоліків первинних документів, на що посилається податковий орган у касаційній скарзі, то акт перевірки не містить висновків в частині виявлення таких недоліків, відтак ці доводи не були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та не можуть оцінюватися судом касаційної інстанції з огляду на вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильне застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судами попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі №826/6245/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер