Постанова

від 02.04.2019 по справі 815/3323/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/3323/16

адміністративне провадження №К/9901/27387/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у складі судді Гусева О.Г.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у складі суддів Жука С.І., Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

у справі № 815/3323/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Групп"

до Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

11 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Групп" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 07 липня 2016 року № 0004591407, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 2 718 863 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 359 432 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

25 липня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, задоволений позов Товариства, скасоване податкове повідомлення-рішення №0004591407 від 07 липня 2016 року про визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 4 078 295 (чотири мільйони сімдесят вісім тисяч двісті дев'яносто п'ять) гривень 00 коп.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення.

28 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводить, що за податковою інформацію інших податкових органів не можливо провести звірку із значною кількістю контрагентів.

12 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 29 листопада 2016 року та витребувано справу №815/3323/16 з Одеського окружного адміністративного суду.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу до Суду не подані, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

17 січня 2017 року справа №815/3323/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа №815/3323/16 разом із матеріалами касаційного провадження №К/9901/27387/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37169887, перебуває на податковому обліку з 21 липня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 13 вересня 2011 року.

Податковим органом у травні-червні 2016 року проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання зокрема вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 23 червня 2016 року №177/15-32-14-07/37169887 (далі - акт перевірки).

Висновком акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 2 718 863 грн., у тому числі за лютий 2015 року - заниження на 98 905 грн., за квітень 2015 року - завищення на 67 651 грн., за червень 2015 року - заниження на 157 411 грн., за липень 2015 року - заниження на 623 362 грн., за серпень 2015 року - заниження на 352000 грн., за вересень 2015 р оку - заниження на 247 420 грн., за жовтень 2015 року - заниження на 365 776 грн. - за грудень 2015 р оку - заниження на 941 640 грн.

Керівником податкового органу 07 липня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0004591407, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 718 863 грн за порушення положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1359432 грн без визначення правової підстави їх застосування та без відповідного розрахунку санкцій, який не доданий до спірного рішення.

Суд першої інстанції вирішуючи спір встановив, що у період взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Стаблс , Товариством з обмеженою відповідальністю Стройпромбудсервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт Компані на думку відповідача допущено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме підприємством безпідставно завищено податковий кредит у лютому 2015 року на суму 82239 грн, у грудні 2015 року на суму 941640 грн та у вересні 2015 року на суму 164833 грн відповідно. При цьому в обґрунтування своїх припущень відповідач стверджує, що в ході перевірки встановлено відсутність у Товариства актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) підсумкових відомостей ресурсів щодо виконання комплексу будівельних внутрішніх і зовнішніх сантехнічних робіт, і фасадних робіт в багатоповерховій житловій будівлі.

Позивач спростовує висновки податкового органу посиланням на те, що в ході перевірки відповідачу надані, про що зазначено в акті перевірки та підтверджується Узагальненим переліком документів, які використано при проведенні перевірки Товариства, платіжні доручення, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), акти приймання виконаних робіт (КБ-2), рахунки бухгалтерського обліку по рахунках 631.

Суд першої інстанції аналізуючи інформацію акта перевірки, долучені до матеріалів справи письмові докази, доводи позивача, дійшов висновку про те, що відповідач посилаючись на порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не вказав які саме операції відповідач вважає не підтвердженими первинними документами, не обґрунтував висновок про відсутність у позивача економічної мети для надання та отримання послуг, не довів факт ненадання послуг контрагентами позивача.

Відтак, висновок акта перевірки базується на припущеннях податкового органу.

Судом першої інстанції також встановлено, що в акті перевірки не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , податкові накладні відповідають вимогам, визначеним пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, право на податковий кредит не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Податкове законодавство містить єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника ПДВ належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації, а тому суми ПДВ, що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, зареєстрованих його контрагентами у Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі статті 201 Податкового кодексу України, є правомірними.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем, за штрафними санкціями та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Податковий орган в касаційній скарзі визначає дві групи доводів перша основана на власному встановленні податкових правопорушень, а інша на податковій інформації, отриманій від інших податкових органів.

Актом перевірки здійснені ґрунтовні та повні дослідження господарських операцій здійснених в межах укладених договорів в розрізі контрагентів, з викладенням їх повного тексту, з наведенням податкових періодів та спірних господарських операцій. Також встановлено, що податковий кредит сформований Товариством на підставі податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН, викладений повний зміст первинних документів та результати їх відображення в бухгалтерському обліку, схема бухгалтерських проводок, яка дозволяє здійснити висновок про використання придбаних Товариством послуг у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Склад податкового правопорушення відповідач вбачає в ненаданні позивачем документів по об'єкту в цілому, у зв'язку з тим, що отримані ним послуги входять до комплексу послуг, які здійснюються на протязі тривалого часу та потребують додаткового узгодження технічного надзору, технічного надзору за будівництвом та узгодження і підписання актів на виконання скритих робіт. Зазначені документи можуть бути надані відповідачу остаточно після повернення їх позивачу.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності отримання робіт (послуг) від контрагентів позивача.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем робіт (послуг).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірок податковими органами з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 815/3323/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер