Ухвала

від 03.04.2019 по справі 342/1134/17

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 342/1134/17

Провадження № 1-кп/353/9/19

У Х В А Л А

03 квітня 2019 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні взалі Тлумацькогорайонного суду клопотання прокурора Городенківського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090150000220 від 20.09.2017 року, щодо ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Городенка Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 146 КК України,-

в с т а н о в и в :

В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи клопотання тим, що 20.09.2017 року до Городенківського відділення Коломийського відділу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшла заява від ОСОБА_4 , про те, що в ніч з 19.09.2017 по 20.09.2017 ОСОБА_6 , перебуваючи в своєму житловому будинку, що за адресою АДРЕСА_1 , вчинив незаконне позбавлення волі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , закривши останнього в підвалі будинку, із застосуванням фізичної сили, спричинивши останньому тілесні ушкодження, у вигляді різаних ран, гематом на обличчі, голові та тілі, а також погрожував його життю та здоров`ю зброєю, а саме предметом схожим на штик-ніж.

22 вересня 2017 року ОСОБА_6 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146 КК України

Допитаний як підозрюваний ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, свою вину визнав в повному обсязі. В судовому ж засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково, а саме в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , проте, категорично заперечив позбавлення волі останнього.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Городенка, Івано- Франківської області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, депутатом не обирався, раніше судимий Городенківським районним судом 14.03.2011 року за ст. 121 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вина ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протокол - заявою ОСОБА_4 , показаннями потерпілого даними на досудовому слідстві, показаннями свідка, а також оглядом місця події.

ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення середньої тяжкості, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

18 березня 2019 року до Городенківського відділу Тисменицької місцевої прокуратури звернувся потерпілий ОСОБА_4 з заявою, в якій вказав, що відносно нього обвинувачений ОСОБА_6 та його друзі неодноразово чинили психологічний тиск (погрожували), та переконували в тому, щоб він в суді дав показання вигідні ОСОБА_6 .

Знаючи, що ОСОБА_6 раніше відбував покарання у виді позбавлення волі та побоюючись за своє життя потерпілий в суді дав показання про те, що начебто сам добровільно заліз до підвалу і що жодного позбавлення його волі не було, оскільки на момент події був випивший, тому не всі подробиці пам`ятає.

Враховуючи вищевикладене,прокурор вважає, що на даний час існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 схильний до насильства так як, раніше судимий, за злочин який відноситься до категорії злочинів проти життя та здоров`я особи, судимість в нього не знята та не погашена, вчинив середньої тяжкості злочин, який відноситься до категорії злочинів проти волі, честі та гідності особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, незаконно впливає на потерпілого.

Крім того існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду так як він ніде не працює, не має постійних доходів для проживання, в нього відсутні тісні соціальні зв`язки, неодноразово не прибував до суду без поважних причин.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 просили суд задовольнити клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки останній зі своїми друзями відносно нього неодноразово чинили психологічний тиск (погрожували), та підказували які показання необхідно надати. Потерпілий зазначив, що відчуває страх за своє життя та здоров`я тому добровільно без примусу звернувся із заявою до прокуратури. Підтвердив, що обвинувачений та його товариші, прізвищ яких він не знає, погрожували йому фізичним насильством, ОСОБА_6 попереджав потерпілого, що останньому буде погано коли він ОСОБА_6 «сяде».

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили суд відмовити в задоволенні клопотання, враховуючи відсутність доказів наявності ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Вказували на те, що жоден тиск на потерпілого не чинився і відсутні докази незаконного впливу на потерпілого, тому не має підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу. Обвинувачений зазначив, що буде з`являтися на виклики суду. Повідомив, що проживає один, не має постійного місця роботи, однак підробляє і його заробіток складає приблизно від 5000 до 6000 грн.

За результатами розгляду клопотання, виходячи з наданих доказів, суддя вбачає правові підстави для задоволення клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

При вирішенні питання щодо доцільності обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує, що в суді на даний час не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про спростування обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного середньої тяжкості злочину проти волі, честі та гідності особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до п`яти років, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки в місці проживання, місце роботи, а також обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти життя та здоров`я особи, судимість за який не погашено, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.

Окрім того, як вбачається з пояснень потерпілого та його письмової заяви,обвинувачений ОСОБА_6 вже здійснював тиск на потерпілого, внаслідок чого він в суді дав показання, які не відповідають дійсності, оскільки боїться, що обвинувачений може завдати шкоди його життю та здоров`ю, що свідчить про існування високого ступеню ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого та свідка у даному кримінальному провадженні у разі перебування на волі та перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом здійснення обвинуваченим, погроз, підкупу, умовляння свідка і потерпілого, схилення їх до дачі неправдивих показань.

Слід зазначити, що у судовому засіданні ще не допитаний свідок ОСОБА_8 .

Надані суду докази підтверджують існування високого ступеню ризику незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого та свідка у даному кримінальному провадженні у разі перебування на волі та перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом здійснення обвинуваченим ОСОБА_6 погроз, підкупу, умовляння свідка і потерпілого, схилення їх до дачі неправдивих показань.

Крім того, стороною захисту не зазначено належного обґрунтування про можливість запобігання ризикам, встановлених стороною обвинувачення, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Вищезазначені обставини свідчать про наявність високого ступеню ризиків впливу ОСОБА_6 на потерпілого та свідка, а також перешкоджанні кримінальному провадженню іншим чином. Ступінь ризиків, визнаних судом доведеними, свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для їх запобігання.

При цьому, суд виходив з того, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.177, 178, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, суддя вбачає підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд, виходячи з усіх встановлених обставин, вважає за можливе визначити розмір застави ОСОБА_6 .

За змістом ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначені розміру застави суддя враховує обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку судді застава, як альтернативний вид запобіжного заходу, п`ятнадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 28815 грн., зможе зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а також є помірною та пропорційною щодо нього та обставин злочину, в якому він обвинувачується.

На підставі наведеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст.177,178,182, 183,193-195,205,309 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати дообвинуваченого ОСОБА_6 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 вм.Городенка Івано-Франківськоїобласті,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.146КК України,запобіжний західу видітримання підвартоюна 60 (шістдесят) днів до 01.06.2019 року включно.

Визначити ОСОБА_6 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, - 15 (п`ятнадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить що 28815 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код 26289647, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок 37312032002265).

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з усіма свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку має бути наданий відповідальній особі Івано-Франківської установи виконання покарань № 12, яка після перевірки має розпорядитися про звільнення підозрюваного з під варти, про що повідомити слідчого та суд.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Після внесення застави і звільнення ОСОБА_6 з-під варти необхідно вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Виконання ухвали покласти на Тлумацьке ВП ГУНП в Івано-Франківській області, СОД ІТТ ГУНП в Івано-Франківській області та Івано-Франківську установу виконання покарань № 12.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1ст.392КПКУкраїни.

СуддяОСОБА_1