Рішення

від 01.04.2019 по справі 398/280/19

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/280/19

провадження №: 2/398/759/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" квітня 2019 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Михно О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконними дії посадових осіб, скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дії посадових осіб Олександрійського міжрайонного управління водного господарства, скасування наказу про звільнення №165-к від 23.11.2018 року, видачу наказу та поновлення його на посаді сторожа насосних станцій Олександрійського міжрайонного управління водного господарства Кіровоградської області з оплатою праці згідно штатного розпису, стягнення з відповідача на його користь середньомісячного заробітку за період з 01.11.2018 року по 30.01.2019 року в розмірі 8105,72 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Позов обґрунтовує тим, що відповідно до наказу Олександрійського міжрайонного управління водного господарства № 82-к від 05.07.2018 року його було прийнято сторожем насосних станцій з 06.07.2018 року з оплатою праці згідно штатного розпису. 09 жовтня 2018 року згідно контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України рядового складу між Міністерством оборони України в особі командира 55 окремого автомобільного батальйону Озброєння Збройних Сил України підполковника ОСОБА_2 з одного боку та ним, як громадянином України (військовослужбовця) з іншого боку, перебуваючи під захистом держави і маючи всі права і свободи закріплені Конституцією України, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України укладено Контракт строком на 3 (три) роки. 23.11.2018 року його було звільнено на підставі п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних силах України на три роки. Вважає, що звільнення відбулось з порушенням законодавства, так як добровільний вступ на військову службу при укладенні контракту до закінчення особливого періоду не тягне за собою звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України. На підставі та за правилами статті 119 Кодексу законів про працю України відбувається увільнення працівника від роботи. До закінчення особливого періоду такі працівники мають право на збереження місця роботи, своєї посади, а також величини середнього заробітку в організації, де попередньо працювали, незалежно від її підпорядкування та форми власності. Стаття 119 вказує на те, що передбачені нею гарантії поширюються на осіб, які заключили договори у зв`язку з виникненням кризової ситуації, яка несе загрозу національній безпеці України в наступному. На час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Провійськовий обов`язокі військовуслужбу" і "Проальтернативну (невійськову) службу", "Промобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. Не зважаючи на зазначені норми Законів України та Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком оголошено часткову мобілізацію у зв`язку з чим в Україні настав особливий період, який діє по цей час, тобто на день подання позовної заяви до суду його безпідставно звільнено з посади на підставі п.3 ст. 36 Кодексу законів про працю України чим завдано матеріальну та моральну шкоду. Вважає, що був незаконно звільнений, так як на час його звільнення на нього поширювалися гарантії, визначені ст. 119 КЗпП України. За ним, як особою, яка призвана на строкову військову службу, на строк до закінчення особливого періоду, але не більше одного року зберігається місце роботи(посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності. Тому просиввизнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути моральну шкоду, яку він оцінив в сумі 5000 гривень, стягнути судові витрати.

Також позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що за результати неодноразових звернень Олександрійське міжрайонне управління водного господарства Кіровоградської області тільки 11.01. 2019 року № 16/01-02 надіслало йому наказ № 165-к від в 23.11.2018 року про звільнення з посади сторожа насосних станцій на підставі п.3 ст. 36 Кодексу законів про працю України, та не надіслало трудову книжку. Стаття 257 ЦКУ встановлює загальний для цивільно-правових відносин строку позовної давності в 3 роки, то ст. 233 КЗпП запроваджує для звернення до суду щодо вирішення трудових спорів максимально скорочені строки, а саме: для працівників у спорах про звільнення місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску строків подання позови заяви з поважних причин установлених ст..233 цього Кодексу міськрайонний с може поновити ці строки. Крім того, частиною 1 ст. 233 КЗпП України встановлено,що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Станом на день подання позовної заяви до суду та отримання наказу про звільнення він постійно перебуває на службі в в/ч НОМЕР_1 , яка дислокується за межами Кіровоградської області, а на час подання клопотання з 22.01.2019 року перебуває в відрядженні в ОТУ «Північ» (район проведення ООС), що підтверджується витягом з Наказу в/ч НОМЕР_1 від 21.01.2019 року № 21, відповідно до наказу від 28.01.2019 року термін його відрядження подовжено до 22.02.2019 року. На підставі наданих до суду доказів вважає, що строки подання позовної заяви про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плат середнього заробітку за час служби за контрактом та моральної шкоди пропущено ним з поважних причин. Враховуючи приписи ст.234 КЗпП України суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а строк звернення до суду поновленню

28.02.2019 року через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву про визнання вимог в частині визнання незаконними дій посадових осіб, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, який обґрунтований тим, що рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято на підставі ч.2 ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 18 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», ст. 36 КЗпП України, а також беручи до увагу вид контракту який уклав ОСОБА_1 та судову практику. Проте на підставі акту інспекційного відвідування від 17.12.2018 р. було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР3383/383/АВ/ВЗ-ФС, щодо виявленого порушення вимог ст. 119 КЗпП України. На підставі п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУвід 17.07.2013р.№ 509 Олександрійське МУВГ, скориставшись правом на оскарження даної постанови, подало адміністративний позов про скасування Постанови про накладання штрафу уповноваженими особами № КР/3383/383/АВ/ВЗ-ФС від 26.12.2018 р. до Кіровоградського окружного адміністративного суду. Рішенням суду від 20.02.2019 року за справою № 340/87/19 відмовлено в задоволенні позову в частині скасування постанови про накладання штрафу №КР3383/383/АВ/ВЗ-ФС від 26.12.2018 року. На підставі рішення суду від 20.02.2019 року начальником ОСОБА_3 було видано наказ від 20.02.2019 року № 16-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 , яким ОСОБА_4 було поновлено на роботі на посаді сторожа та виплачений середній заробіток за час служби за контрактом за період з 24.11.2018 р. по 28.02.2019 р., що підтверджується розрахунковими листками за лютий 2019 року, тобто, станом на 28 лютого 2019р. відновлено порушені права позивача в частині поновлення на роботі на посаді сторожа та виплати середнього заробітку за час служби за контрактом з 23.11.2018 року.

Ухвалою від 02.04.2019 року провадження в частині позовних вимог про визнання незаконнимидії посадовихосіб,скасування наказупро звільненняз роботи,поновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку в зв`язку з відсутністю предмету спору закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору.

Отже, предметом спору є стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. завданої внаслідок незаконного звільнення.

Позивач та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про час, місце і дату судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підтримав, просив задовольнити, та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не визнав в повному обсязі, оскільки позивач добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу за контрактом та перебуває в військовій частині, яке не знаходиться в зоні проведення ООС, при приймає участі в бойових діях, при прийнятті рішення про звільнення відповідачем було взято до уваги рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області по справі №683/1736/18, жодного умислу в завданні шкоди у відповідача не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідившиписьмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 06.07.2018 року на підставі наказу №82-к та прийняти на посаду сторожа насосних станцій Олександрійського міжрайонного управління водного господарства.

Міністерством оборони України з позивачем 09 жовтня 2018 року укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, відповідно до якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу в Збройних силах України за погодженням сторін строком на 3 роки.

Згідно з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2018 року № 282, ОСОБА_1 , прийнятий на військову службу за контрактом у Збройні Сили України та призначено на посаду водія автомобільного взводу автомобільної роти, військової частини НОМЕР_1 .

23 листопада 2018 року на підставі наказу №165-к був звільненийз посади сторожа на підставі п. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних силах України на три роки.

Відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП Україниза працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З диспозиції даної статті вбачається, що за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15 січня 2015 року, який набрав чинності 8 лютого 2015 року, було внесено зміни достатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»та абз. 1 частини другої даної статті викладений наступним чином: «За громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування,форми власності та форми навчання».

Як вбачається з листа Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року, відповідно достатті 1 Закону України «Про оборону в Україні»з момент оголошенняУказу Президента України «Про часткову мобілізацію»від 17 березня 2014 року, в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації становища на сході України (ар. с. 39).

Отже, відповідно до законодавства, починаючи з 08 лютого 2015 року і на момент звільнення позивача з роботи з підстав, зазначених в п. 3 ст. 36 КЗпП України, в Україні діяв особливий стан, тому на позивача поширювались гарантії, встановлені частиною 3 та 4 статті 119 КЗпП України, якою передбачено збереження місця роботи до закінчення особливого періоду та компенсація середнього заробітку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом на строк три роки з 09.10.2018 року, у той час як звільнено ОСОБА_1 було 23.11.2018 року згідно з наказом №165-к від 23.11.2018 року.

На підставі заяви про поновлення на роботі та виплату заробітної плати ОСОБА_1 від 08.01.2019 року, було видано наказ №16-к від 20.02.2019 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 , наказ про звільнення від 23.11.2018 року №165-к скасовано та поновлено на роботі на посаді сторожа ОСОБА_1 , зобовязано головного бухгалтера ОСОБА_6 провести перерахунок заробітної плати з 24.11.2018 згідно штатного розпису, зобов`язано інженера з підготовки кадрів ОСОБА_7 внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 ..

З даним наказом 20.02.2019 року ОСОБА_1 був ознайомлений та згодний, прощо свідчить його особистий підпис на наказі. ОСОБА_1 приступив до виконання своїх посадових обов`язків. Станом на 20.02.2019 року ОСОБА_1 працює на Олександрійському міжрайонному управлінні водного господарства Кіровоградської області. Також, у відповідності до розрахункового листа 27.02.2019 року ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальній сумі 9238,08грн.. Інженером з підготовки кадрів ОСОБА_7 до трудової книжки ОСОБА_1 було внесено відповідний запис про поновлення на попередній роботі.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що, видаючи оспорюваний наказ про звільнення позивача з роботи відповідач не в дотримався трудового законодавства, чим спричинив моральну шкоду позивачу.Підприємство на підставі повістки або окремого повідомлення з віи?ськового комісаріату, а також довідки, виданої лікувально-профілактичним закладом, видає наказ про увільнення працівника від роботи (звільнення від виконання посадових обов`язків) на час проходження медичного огляду (проходження призовної комісії) із збереженням місця роботи, посади, середньої заробітної плати та наказ про увільнення працівника від роботи (звільнення від виконання посадових обов`язків) на час строкової військової служби із збереженням місця роботи, посади, середньої заробітної плати. Всупереч законодавству позивач видав наказ про звільнення, а не про увільнення від роботи (звільнення від виконання посадових обов`язків), чим порушив права позивача.

У відповідності з ст. 237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.ч. 1 і 3 ст. 23 ЦК України).

Отже, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в абз. 2 п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю вони заподіяні), в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки судом встановлено факт порушення законних прав позивача, пов`язаних із незаконним звільненням, що призвело до виникнення у нього моральних страждань, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінює моральну шкоду, завдану позивачу, у розмірі 2000,00 гривень.

Позивачем за вимогу про стягнення моральної шкоди сплачений судовий збір в розмірі 768, 40 грн., тому відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог в сумі 307 грн. 36 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,10,141,258-259,264-265,268,273,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до суду.

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Олександрійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 04528206, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, Знам`янське шосе, 34) про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Олександрійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 04528206, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, Знам`янське шосе, 34) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Стягнути з Олександрійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 04528206, місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, Знам`янське шосе, 34) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 307 грн. 36 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Коліуш Г.В.