Постанова

від 03.04.2019 по справі 916/2744/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2744/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.,

суддів : Колоколова С.І., Разюк Г.П.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року

по справі №916/2744/18

за заявою : Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

до боржника : ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НД-БУД (67500, смт. Комінтернівське, Комінтернівський р-н, Одеська обл., вул. Першотравнева, буд.56, кімната 1)

про стягнення 92935,05 грн.,-

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце прийняття ухвали: 11.12.2018 року, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області області від 11.12.2018 (суддя - Волков Р.В.) у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк ) про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю НД-БУД (далі - ТОВ НД-БУД ) 92935,05 грн. відмовлено у частині видачі судового наказу про стягнення пені у розмірі 33743,65 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ Приватбанк звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року, в якій просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та видати судовий наказ, яким стягнути з ТОВ НД-БУД на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість за Договором № Б/Н від 13.05.2015 року, в розмірі 92935,05 грн. (23774,83 грн. - заборгованість за кредитом; 35416,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 33743,65 грн. - пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором).

Апелянт вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на що вона підлягає скасуванню.

Заявник апеляційної скарги, посилаючись на ст.ст. 524, 533-535, 611, 625, 626 Цивільного кодексу України, зазначає, що у разі порушення грошового зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

АТ КБ Приватбанк стверджує, що навіть виходячи з посилань суду першої інстанції на ст. 148 Господарського процесуального кодексу, підлягали задоволенню щонайменш вимога за тілом кредиту та нарахованим відсоткам.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Принцевської Н.М., суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П. відкрито апеляційне провадження у справі №916/2744/18 за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач не скористався своїм правом згідно з ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

06.12.2018 АТ КБ Приватбанк звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу до ТОВ НД-БУД , в якій просило суд видати судовий наказ про стягнення з ТОВ НД-БУД на користь АТ КБ Приватбанк заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 13.10.2015 у розмірі 92935,05 грн. (заборгованості за кредитом у розмірі 23774,83 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35416,57 грн., 33743,65 грн. пені).

Заява мотивована тим, що в результаті порушення приписів чинного законодавства та укладеного між банком та ТОВ НД-БУД Договору від 13.10.2015, який за своєю суттю є договором приєднання до Умов та правил надання банківських послуг , у боржника виникла заборгованість за кредитом, процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Заяву обґрунтовано невиконанням боржником умов Договору банківського обслуговування б/н від 13.10.2015 року, який укладено шляхом подання боржником заяви про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої боржник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування.

Заявник зазначає, що загальна заборгованість за послугою Гарантований платіж склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 18.10.2018 заборгованість Боржника перед АТ КБ Приватбанк становить 92935,05 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 23774,83 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 04.03.2016 року по 18.10.2018 у розмірі 35416,57 грн. та 33743,65 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 15.03.2016 о 18.10.2018.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 у задоволенні заяви АТ КБ Приватбанк про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника ТОВ НД-БУД заборгованості за кредитом у розмірі 23774,83 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35416,57 грн.; 33743,65 грн. пені, відмовлено у частині видачі судового наказу щодо стягнення пені у розмірі 33743,65 грн.

Суд першої інстанції в ухвалі послався на п.3 ч.1, ч.3 ст.152 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 Господарського процесуального кодексу України. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції вказав, що заявником у заяві заявлено вимоги щодо стягнення пені у розмірі 33743,65 грн., що суперечить вимогам положень ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, адже за своєю природою пеня не є заборгованістю за договором.

11.12.2018 року у справі №916/2744/18 видано судовий наказ, яким стягнуто з ТОВ НД-БУД на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість за договором банківського обслуговування від 13.10.2015 року, а саме - заборгованість за кредитом у розмірі 23774,83 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 35416,57 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).

Частиною 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для предявлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 36 цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відтак, пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією, вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Таким чином, оскільки вимоги заявника про стягнення з боржника пені, хоча й мають грошове вираження, однак, за своїм змістом є заходом відповідальності, а не грошовою заборгованістю за договором, відтак, такі вимоги не можуть розглядатись в порядку наказного провадження.

Беручи до уваги наведене вище, з огляду на невідповідність вимог АТ КБ Приватбанк положенням ст.148 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з ТОВ НД-БУД на користь АТ КБ Приватбанк 33743,65 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду про відмову у видачі судового наказу в частині вимог, зазначених вище.

Крім того, судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги стосовно необхідності задоволення вимог за тілом кредиту та нарахованим відсоткам, оскільки судом першої інстанції відмовлено АТ КБ Приватбанк у задоволенні заяви про видачу судового наказу лише в частині стягнення пені в сумі 33743,65 грн.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для її скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року по справі №916/2744/18 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року по справі №916/2744/18 - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року по справі №916/2744/18 - без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.12.2018 року по справі №916/2744/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

ОСОБА_2