Рішення

від 01.04.2019 по справі 911/182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р.                                                                                           м. Київ

Справа № 911/182/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтецца Трейд” до Дочірнього підприємства “Рітейл ІСТ” про зобов'язання повернути товар на суму 28 008,34грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Альтецца Трейд” (далі – ТОВ “Альтецца Трейд”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства “Рітейл ІСТ” (далі – ДП “Рітейл ІСТ”) про повернення залишку нереалізованого товару на суму 28 008,34грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що строк дії договору №РІ02131 від 27.01.2014, укладеного сторонами, закінчився, однак, відповідач неповністю здійснив оплату за товар, поставлений відповідно до умов такого договору. При цьому, залишок нереалізованого товару на вимогу відповідач не повернув (а.с.4-7).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2019: відкрито провадження у даній справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання; витребувано у відповідача інформацію про те, який товар (найменування, кількість, ціна за одиницю) входить до залишку нереалізованого товару на суму 28008,34грн згідно договору №РІ02131 від 27.01.2014, укладеного між ТОВ “Альтецца Трейд” та ДП “Рітейл ІСТ” (щодо якого відповідач надав відповідь від 22.06.2018 №5/22/06/18 на запит позивача за вх.№1225 від 02.07.2018). Відповідною ухвалою суд встановив строк для подання зазначеного доказу - до 14.02.2019 (а.с.1-3).

Ухвалою від 19.02.2019 судом задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку для виконання вимог суду, викладених в ухвалі про відкриття провадження у даній справі, та продовжено відповідний строк до 01.03.2019 (а.с.135-136).

Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 22.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103267151630 (а.с.141).

Станом 13.03.2019 відповідач не подав суду витребуваних документів, а також не повідомив про причини їх неподання.

Ухвалою суду від 13.03.2019 до відповідача застосовано заходи процесуального примусу, передбачені ст. 135 ГПК України, а саме накладено штраф у розмірі 3842грн (а.с.147-148).

25.03.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про скасування ухвали від 13.03.2019 про накладення штрафу.

Ухвалою від 27.03.2019 у задоволенні клопотання про скасування ухвали від 13.03.2019 щодо накладення штрафу відмовлено.

Відзив відповідачем подано з пропущенням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України, відповідно до якої відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Також, позивачем пропущено строк для подання доказів, які в силу ч.3 ст. 80 ГПК України, подаються разом з поданням відзиву.

Як визначено ч. 8 вказаної статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання про поновлення строку на подання відзиву з доказами, відповідач вказує, що внутрішнє переміщення структурних підрозділів відповідача позбавило його технічної можливості підготувати вчасно відзив та документи.

В силу ч. 1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки відповідачем надано докази існування обставин, на які він посилається у поданому клопотанні, а саме наказ ДП «Рітейл Іст» від 01.02.2019 «Про внутрішнє переміщення структурних підрозділів підприємства», суд вважає за можливе поновити відповідний строк, а також визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів.

У поданому відзиві відповідач просить у задоволенні позову відмовити, вказуючи на те, що станом на 02.01.2019 залишок нереалізованого товару за відповідним договором складав 29,89грн, а не 28 008грн, про що вказано у позовній заяві.

В силу ст.248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням того, що 01.04.2019 є останнім днем для розгляду спору у даній справі, суд, не зважаючи на не подання відповідачем витребуваних документів, вирішив завершити розгляд відповідної справи, з урахуванням того, що не надходження відомостей на запит суду у відповідному випадку суттєво не впливає на розгляд заявлених вимог.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

27.01.2014 між ТОВ “Альтецца Трейд” (постачальник) та ДП “Рітейл ІСТ” (покупець) укладено договір №Р1021601 (а.с.12-14).

Відповідно до умов укладеного договору, постачальник зобов'язався поставити товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній (п. 1.1 договору).

Як визначено п. 3.7.2 договору, покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів.

Згідно п. 5.1 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до 7.1 договору поставки покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору поставки узгоджено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, за якими здійснена поставка товару.

Як визначено п.7.9 договору, оплата за товар здійснюється після його реалізації кожні 35 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00грн

У відповідності з п. 7.13 договору сторони домовились не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, підписувати акти звіряння взаєморозрахунків.

Згідно п. 10.1 вказаного договору, він набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач, на виконання умов вищевказаного договору, в період з 12.12.2014 по 22.04.2016 поставляв відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с.41-128).

Як вказується позивачем в позові, його представником з метою встановлення залишку нереалізованого товару подано адвокатський запит.

Відповідачем на адвокатський запит, представника позивача, надано відповідь від 22.06.2018 (а.с.15), згідно з додатком до якої вбачається, що сума реалізованого відповідачем товару за договором, який укладено сторонами, складає 356 448,61грн, а сума нереалізованого товару станом на 22.06.2018 складає 28 008,34грн.

За даними відповідача станом на 02.01.2019 залишок товару за відповідним договором складає 29,89грн (колготи жіночі P.Cardin Vichy 40D Vero 2 -1шт вартістю 14.87грн з ПДВ та колготи жіночі Vovage Pierre Cardin 20D – 1шт вартістю 15.03 грн).

Позивач 11.10.2018 звернувся до відповідача з вимогою про повернення всього нереалізованого товару на суму 28008,34грн протягом 7 календарних днів з моменту одержання вимоги (а.с.18).

Проте, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем станом на момент звернення до суду з даним позовом товар не повернутий.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути поставлений товар.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин; у цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Як визначено ч.2 зазначеної норми, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару; продавець має право вимагати від покупця повернення товару також у разі ненастання обставин, за яких право власності на товар мало перейти до покупця.

Отже, повернення товару за змістом положень ст..697 ЦК України можливо, якщо право власності на товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Проте, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, зокрема, п. 5.1 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Сторонами не визначено, що товар зберігається з продавцем до його оплати.

Позивач не довів наявності інших підстав для повернення переданого відповідачу товару. При цьому, закінчення строку дії договору, узгодженого сторонами, не є підставою для повернення товару, а зобов'язання з оплати не припиняється із закінченням строку дії договору.

За вказаних обставин, з моменту підписання видаткових накладних на товар від позивача до відповідача перейшло право власності на такий товар, у зв'язку з чим вимоги позивача у даній справі про зобов'язання повернути товар на суму 28 008,34грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Однак, відповідне не позбавляє позивача заявляти вимоги про оплату поставленого товару на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог підлягають покладенню на позивача

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Альтецца Трейд” (ідентифікаційний код 35121838, 01103, м. Київ, вул. Німанська, буд. 2 офіс 43) до Дочірнього підприємства “Рітейл ІСТ” (ідентифікаційний код 38903507, 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г) про зобов'язання повернути залишок нереалізованого товару на суму 28 008,34грн - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя                               А.Р. Ейвазова