Постанова

від 28.03.2019 по справі 145/1108/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 145/1108/17

провадження № 61-39807св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Шендерівська сільська рада Тиврівського району Вінницької області, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області у складі судді Кіосак Н. О. від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Марчук В. С., Денишенко Т. О., Берегового О. Ю.,

від 24 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до

Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 3,6719 га, яка розташована на території Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Спадкоємцями першої черги після сина є вона та його діти - відповідачі у справі:

ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Посилаючись на те, що вона пропустила передбачений законом шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини через поважні причини, пов'язані із хворобою та домовленістю з відповідачами щодо добровільного розподілу спадщини, просила визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона, з незалежних від неї обставин, не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року , ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що доказами поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є його домовленість із відповідачами про добровільний розподіл спадкового майна. Крім того, вона є особою похилого віку, страждає на хронічні захворювання, що також є поважними причинами для поновлення такого строку.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,6719 га, яка розташована на території Шендерівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області .

За час життя ОСОБА_7 заповіту не складав.

Спадкоємцями першої черги за законом ОСОБА_7 є його мати та діти, сторони у справі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно.

Відповідно до епікризу, виписок із медичної картки позивача, у період

з 14 по 25 січня та з 04 по 18 березня 2013 року ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у Вороновицькій амбулаторії загальної практики сімейної медицини комунального закладу Вінницький районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 , 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України ).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови

від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, ОСОБА_4, в обґрунтування поважності причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилалася на наявність домовленості із відповідачами, як спадкоємцями першої черги після смерті батька, щодо добровільного поділу спадкової маси, а також на перебування на стаціонарному лікуванні з приводу хронічних захворювань.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_4 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявністьоб'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини, а наявність чи відсутність домовленості із іншими спадкоємцями про поділ спадкового майна, не може розцінюватися як об'єктивна обставина, яка утруднювала здійснення нею цих дій. При цьому судами надано належну правову оцінку доводам позивача про поважність пропуску такого строку з огляду на перебування позивача на стаціонарному лікуванні протягом 27 днів за весь шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, та правильно відхилено, як такі, що також не свідчать про наявність об'єктивних обставин, оскільки вона не позбавлена була подати таку заяву у проміжок часу, коли вона не перебувала на лікуванні.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, з дня закінчення строку прийняття спадщини (20 квітня 2013 року) і до дня звернення позивача із цим позовом (липень 2017 року) минуло більше чотирьох років, однак будь-яких даних про те, що позивач вживала заходів до прийняття спадщини у вказаний період матеріали справи не містять.

Посилання в касаційній скарзі на порушення нотаріусом приписів частини першої статті 63 Закону України Про нотаріат щодо повідомлення позивача про відкриття спадщини є необґрунтованими, оскільки такий обов'язок стосується лише тих спадкоємців, місце проживання або місце роботи яких відоме нотаріусу, однак Закон не зобов'язує нотаріуса здійснювати розшук осіб, що можуть претендувати на спадкове майно, якщо йому не відомо про факт наявності інших спадкоємців або про їх місцезнаходження чи місце роботи.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про обізнаність нотаріуса стосовно наявності інших, окрім відповідачів, спадкоємців після померлого ОСОБА_7 Відповідно до поданих відповідачами до нотаріуса заяв про прийняття спадщини (а. с. 35), останні повідомили нотаріуса про наявність лише один одного, як спадкоємців після смерті батька, однак про позивача у цих заявах зазначено не було, а тому нотаріус не міг знати про інших спадкоємців, а тому, відповідно, й не мав обов'язку щодо їх повідомлення.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу , оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення,

а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 24 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта