Рішення

від 04.04.2019 по справі 904/595/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019м. ДніпроСправа № 904/595/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТРЕЙД", м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТСТРОЙГРУПП", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 108 942, 73 грн.

Суддя Суховаров А.В.

За участю секретаря судового засідання Кокшарової Т.Г.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТСТРОЙГРУПП" (далі - відповідач) про стягнення суми 104 820,00 грн. основного боргу, 3 805,60 грн. пені, 317, 13 грн. 3% річних, 1 921, 00 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №03/012/2018-1 від 03.12.2018.

Ухвалою суду від 25.02.2019 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до положень статті 252 ГПК України.

Разом з тим, 25.02.2019 судом ухвалено надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення №4930007633205 про вручення поштового відправлення, з якого вбачається отримання відповідачем 07.03.2019 ухвали суду від 25.02.2019, проте всупереч вимог ухвали суду від 25.02.2018, відповідач не надав відзив на позов.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 04.04.2019 року судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

03.12.2018 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки №03/012/2018-1 (далі - Договір), за умовами пункту 1 якого постачальник зобов'язується на умовах передбачених Договором, поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, дотримуючись умов передбачених договором.

Предметом постачання за цим Договором є: товарний бетон, розчини будівельні та збірний залізобетон, бетон з протиморозною добавкою, що забезпечує бетонування до температури навколишнього середовища мінус 10 градусів за Цельсієм при дотриманні вимог нормативної документації (п. 1.2 Договору)

Найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару узгоджується сторонами і вказується у відповідних рахунках та видаткових накладних. Весь товар поставлений постачальником та прийнятий покупцем протягом дії даного Договору за належним чином оформленими видатковими накладними, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в видатковій накладній (п.1.4 Договору)

Ціна товару вказується у накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору і передаються покупцеві при постачанні кожної чергової партії товару (п.2.1 Договору)

Поставка товару здійснюється шляхом доставки товару покупцеві автомобільним транспортом постачальника або третьої сторони. Вартість доставки товару до місця передачі включається у вартість товару і вказується в накладній (п.3.3 Договору).

Попередня оплата по кожній партії товару становить 100% вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом 1 (одного) банківського дня з моменту погодження чергового замовлення, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами. У випадку, якщо вартість фактично відвантаженого товару перевищує суму сплачену покупцем, покупець зобов'язаний оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки чергової партії товару. У випадку якщо вартість фактично відвантаженого товару менша за суму оплачену покупцем, постачальник зобов'язаний повернути покупцю різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця (п.п.2.5, 2.6 Договору)

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу обумовлений договором товар на суму 433 300, 00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками підприємств обох сторін (а.с.19-27), проте відповідачем порушено зобов'язання перед позивачем в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 104 820, 00 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.

Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи належне виконання позивачем зобов'язань з поставки обумовленого договором товару, та відсутність доказів повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 104 820, 00 грн., що є підставою для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

За несвоєчасне здійснення розрахунків покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.5.2 Договору)

Так, з урахуванням порушення визначеного гарантійним листом від 20.12.2018 строку оплати товару, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 10.01.2019 по 15.02.2019 року у розмірі 3 805, 60 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 317, 13 грн. (а.с.4-6)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн., понесені ним внаслідок звернення з даним позовом до суду.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №2-01/02/19 від 01.02.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням ВІП Юрконсалтінг , платіжне доручення №181 від 01.03.2019 про оплату на користь Адвокатського об'єднання ВІП Юрконсалтінг правової допомоги по договору №2-01/02/19 від 01.02.2019 у розмірі 3 000. 00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 01.03.2019 до договору про надання правової допомоги №2-01/02/19 від 01.02.2019, протокол доручення №2 від 05.02.2019 до договору про надання правової допомоги №2-01/02/19 від 01.02.2019.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частиною 4 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Згідно приписів частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, враховуючи рівень підготовки позовної заяви, правильність здійснених розрахунків та відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача понесених Товариством з обмеженою відповідальністю охоронне агентство "ОСОБА_1 ТРЕЙД" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТРЕЙД" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд.1Б, ідентифікаційний код юридичної особи 40254044) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТСТРОЙГРУПП" (49044, м.Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, кімн. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 41477276) про стягнення 104 820,00 грн. основного боргу, 3 805,60 грн. пені, 317, 13 грн. 3% річних, 1 921, 00 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 000, 00 грн. витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТСТРОЙГРУПП" (49044, м.Дніпро, вул. Барнаульська, буд. 2А, кімн. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 41477276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ТРЕЙД" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, буд.1Б, ідентифікаційний код юридичної особи 40254044) суму 104 820,00 грн. основного боргу, 3 805,60 грн. пені, 317, 13 грн. 3% річних, 1 921, 00 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Суддя А.В. Суховаров