Рішення

від 25.03.2019 по справі 910/724/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2019Справа № 910/724/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Стандарт ДоКомунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району Третя особа, прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району зобов'язання вчинити певні дії

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Панчоха О.С.

від відповідача: Шевченко Т.В.

від третьої особи: Бєлкін К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська про зобов'язання комісію з реорганізації Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району включити до передавального акту вимогу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (код ЄДРПОУ 24377548, місцезнаходження: вул. Чапаєва, 2/16, м. Київ, 01030) про сплату залишку боргу по рішенню Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі №5011-27/1672-2012 в розмірі 29 470 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 91 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем неправомірно, в порушення норм чинного законодавства України, відмовлено позивачу у включенні до передавального акту суми заборгованості Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району перед позивачем, яка підтверджена судовим рішенням, з огляду на те, що вимога позивача як кредитора, надійшла на адресу відповідача з пропуском строку, встановленого для заявлення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт залишено без руху.

Ухвалою від 12.02.2019р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11.03.2019р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що норми чинного законодавства не передбачають внесення до передавального акту, який складається у разі реорганізації суб'єкта господарювання шляхом приєднання, положень про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи стосовно її кредиторів. При цьому, вказаним учасником судового процесу зазначено, що позивачем було заявлено кредиторські вимоги вже після закінчення відповідного строку, який було визначено комісією з реорганізації.

11.03.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2019р.

Представником позивача у судовому засіданні 25.03.2019р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представником третьої особи також було надано усні пояснення по суті спору.

25.03.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №5011-27/1672-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківської районної у місті Києві ради (найменування якого біло змінено на Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району) та Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про відшкодування шкоди, завданої залиттям нежитлового приміщення, в сумі 70 411,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016р. та постановою від 29.02.2016р. Вищого господарського суду України, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківської районної у місті Києві ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт 25 927,40 грн. шкоди, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на користь позивача 27 181,48 грн. шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

На виконання судового рішення було видано відповідні накази.

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2016р. державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Савчук І.І. на підставі наказу Господарського суду міста Києва по справі №5011-27/1672-2012 було відкрито виконавче провадження (ВП №50661308).

В межах виконавчого провадження було частково задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт , а саме списано з рахунку відповідача на користь позивача 1198,18 грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району є Київська міська рада.

23.05.2018р. Київською міською радою було прийнято рішення №838/4902 Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання .

Згідно п.1 вказаного рішення Київська міська рада вирішила реорганізувати, в тому числі, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району шляхом приєднання до Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району .

Відповідно до п.2 вказаного рішення Комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району , код ЄДРПОУ 31731838, є правонаступником усіх прав та обов'язків комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення.

У п.4 рішення №838/4902 від 23.05.2018р. Київської міської ради Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання доручено Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації): здійснити організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням цього рішення; утворити комісії з реорганізації комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, передбачених у пункті 1 цього рішення, шляхом приєднання їх до Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району та затвердити їх склад; затвердити передавальні акти в установленому порядку.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач знаходиться у стані припинення з 29.08.2018р. Строк, визначений для заявлення кредиторами своїх вимог - 30.10.2018р.

28.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт звернулось до голови ліквідаційної комісії Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району з заявою про перерахування грошових коштів на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №5011-27/1672-2012. На підтвердження направлення вказаної заяви позивачем представлено суду фіскальний чек Публічного акціонерного товариства Укрпошта від 28.11.2018р.

Листом №07/12-10 від 07.12.2018р. Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська позивачу було відмовлено у визнанні кредиторських вимог, з огляду на пропущення строку для відповідного звернення до комісії з реорганізації відповідача.

Наразі, за твердженнями позивача, внаслідок невключення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт до передавального акту відповідача, останнім порушено права та законні інтереси позивача, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання комісії з реорганізації Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району включити до передавального акту вимогу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт про сплату залишку боргу по рішенню Господарського суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі №5011-27/1672-2012 в розмірі 29 470 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 91 коп.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що норми чинного законодавства не передбачають внесення до передавального акту, який складається у разі реорганізації суб'єкта господарювання шляхом приєднання, положень про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи стосовно всіх її кредиторів. При цьому, вказаним учасником судового процесу зазначено, що позивачем було заявлено кредиторські вимоги вже після закінчення відповідного строку, який було визначено комісією з реорганізації.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Виходячи з системного аналізу ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Разом з цим, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у даному випадку ніяким чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт щодо виконання судового рішення по справі №5011-27/1672-2012. При цьому, суд звертає увагу на таке.

У ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України вказано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 ст.105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з ч.1 ст.106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За приписами ч.ч.1-3 ст.107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Як вказувалось вище, Київською міською радою було прийнято рішення №838/4902 від 23.05.2018р. Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання , за яким засновником вирішено реорганізувати, в тому числі, Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району шляхом приєднання до Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району .

Тобто, з наведеного полягає, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання.

За приписами ч.7 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Суд звертає увагу, що така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов'язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.

Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов'язків суб'єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов'язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов'язаннями.

Суд звертає увагу позивача на те, що при універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов'язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Таким чином, внаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. Передавальний акт, що складається при приєднанні слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

Аналіз норм ст.ст. 106, 107 Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов'язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Складання і затвердження передавального акту в динаміці реорганізаційних відносин, пов'язаних із припиненням підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, що припиняються шляхом злиття, є юридичним фактом як елементом юридичного складу. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31.05.2018р. по справі №910/1879/17.

Одночасно, посилання позивача на приписи ст.107 Цивільного кодексу України щодо змісту передавального акту суд до уваги не приймає з урахуванням наступного.

За приписами ч.ч.1-3 ст.107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Тобто, чинним законодавством визначено, що положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами повинен містити саме розподільчий баланс при застосуванні такої форми реорганізації як поділ, проте, ніяким чином не при приєднанні.

Таким чином, у даному випадку, за наслідками реорганізації відповідача шляхом його приєднання до третьої особи, до останньої переходять всі права та обов'язки Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району , тобто, має місце універсальне правонаступництво.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п.2 рішення №838/4902 від 23.05.2018р. Київської міської ради Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання Комунальне підприємство Центр обслуговування споживачів Шевченківського району , код ЄДРПОУ 31731838, є правонаступником усіх прав та обов'язків комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення.

У даному випадку невключення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт не змінює, а тим більше ніяким чином не припиняє права позивача вимагати виконання судового рішення по справі №5011-27/1672-2012, а отже, застосування обраного позивачем способу захисту майнових прав не є ефективним у розумінні ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наразі, суд звертає увагу, що позивачу слід користуватись іншим процесуальним інститутом, а саме інститутом заміни сторони у виконавчому провадженні, що передбачений ст.334 Господарського процесуального кодексу України, згідно ч.ч.1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Оцінюючи всі доводи учасників судового процесу, суд вважає за необхідне також зауважити про безпідставність посилань відповідача у відзиві на позов на приписи ч.3 ст.112 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Означена позиція суду обумовлена тим, що нормою ст.112 Цивільного кодексу України врегульовано порядок задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, тобто, у разі застосування іншої процедури припинення у розумінні ст.104 Цивільного кодексу України, ніж була застосована засновником відповідача, а отже, застосування вказаної статті до спірних правовідносин є безпідставним.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська про зобов'язання комісію з реорганізації Комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району включити до передавального акту вимогу кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт (код ЄДРПОУ 24377548, місцезнаходження: вул. Чапаєва, 2/16, м. Київ, 01030) про сплату залишку боргу по рішенню Господарського суду м. Києва від 21.10.2015 р. у справі № 5011-27/1672-2012 в розмірі 29 470 (двадцять дев'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 91 коп.

Враховуючи висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 04.04.2019р.

Суддя Спичак О.М.