Рішення

від 04.04.2019 по справі 910/1819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2019Справа № 910/1819/19

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні

справу № 910/1819/19

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" в особі

Охтирської філії товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК-ЕНЕРГІЯ"

про стягнення 114 969,62 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" в особі Охтирської філії товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК-ЕНЕРГІЯ" про стягнення 114 969,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснив розрахунки за поставлений на підставі Договору № 3142/15-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. природний газ, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 103 551,75 грн. - пені, 5 620,64 грн. - 3% річних та 5 797,23 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 20.03.2019р.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 04.04.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15.03.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" не є належним відповідачем у даній справі та не є боржником у матеріально-правових відносинах, з яких виник даний спір. Так, відповідач зазначає, що згідно рішення Загальних зборів засновників Товариства (протокол №1 від 02.10.2015) воно було утворено шляхом виділу з ТОВ "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787). Відповідно до розподільчого балансу від 01.10.2015р. новостворена юридична особа є правонаступником в частинні прав, обов'язків та правочинів відповідно до вказаного розподільчого балансу, в тому числі прав та обов'язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997р. та ін. Також, згідно з розподільчим балансом від 01.10.2015р. відповідачу були передані активи та пасиви в частині діяльності Охтирської філії ТОВ Брок-Енергія . Відповідач зазначає, що ТОВ Брокенергія не має відокремлених підрозділів, таким чином ТОВ Брокенергія та Охтирська філія ТОВ Брок-Енергія не мають будь-якого відношення одне до другого, не знаходяться у юридичних зв'язках, в тому числі у стані підпорядкованості, та не є афілійованими особами по відношенню одне до одного.

Відповідач у відзиві зазначає, що за договором про переведення боргу останній відповідає перед позивачем лише за єдиним зобов'язанням - по договору №5156/15 від 05.10.2015р.

Крім того, відповідач вказує на пропущення строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

До того ж, відповідач посилається на норми статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який встановлює заборону нарахування неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних на реструктуризовану заборгованість, обґрунтовуючи, що відповідач замається визначеними у Законі видами діяльності.

25.03.2019 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов договору в частині строків оплати природного газу, у позивача виникло право на застосування штрафних санкцій у вигляді пені, а також на отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами (3% річних). Крім того, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на положення статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки умовами п.9.3 договору № 3142/15-ТЕ-29 передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахування, відсотків річних, становить 5 (п'ять) років.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015 р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (за договором - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія", в особі директора Охтирської філії ТОВ Брок-Енергія ОСОБА_1 (за договором - покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу №3142/15-КП-29 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), па умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, газ, що постачається за Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п. 2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 14 960 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п.3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідний запір/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розділу 11 Договору, даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір укладений з додатковими угодами щодо зміни ціни газу.

Також, 21.12.2015р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору, за умовами п.1 якої сторони дійшли згоди вважати договір №3142/15-ТЕ-29 від 10.12.2014р. таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 01.11.2015р.

На виконання умов договору позивач протягом січня-жовтня 2015 року передав у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії ТОВ "Брок-Енергія" природний газ, що підтверджується підписаними актами приймання передачі природного газу від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р., від 31.05.2015р., від 30.06.2015р., 31.07.2015р., від 31.08.2015р., від 30.09.2015р. та від 31.10.2015р.

05.10.2015р. між позивачем (за договором - кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія", в особі директора Охтирської філії ТОВ Брок-Енергія ОСОБА_1 (за договором - первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (за договором - Новий боржник, відповідач) укладено Договір №5156/13 про переведення боргу, за умовами п.п.1.1, 2.1 якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ-29, а новий боржник приймає на себе борг у сумі 1 476 000,00 грн. первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

Умовами п.3.1 договору про переведення боргу сторони погодили, що до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29.

Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29 (п.4.1 договору про переведення боргу).

Згідно позовної заяви, спір у справі виник внаслідок порушення ТОВ "БРОКЕНЕРГІЯ" умов Договору від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29 щодо здійснення несвоєчасного розрахунку за поставлений газ (п. 6.1. договору), що стало наслідком прострочення виконання зобов'язання за договором та підставою для нарахування пені у розмірі 103 551,75 грн., 3% річних у розмірі 5620,64 грн. та інфляційних втрат у сумі 5797,23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, в період з січня по жовтень 2015 року позивачем на виконання умов договору №3142/15-ТЕ-29 від 10.12.2014р. та згідно актів приймання передачі було передано у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" Охтирська філія природний газ.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та відповідно до п.6.1. договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний був здійснити продавцю оплату за фактично переданий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, починаючи з 15 числа кожного місяця, наступного за звітним, відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання, про що свідчить оригінал довідки по операціях за договором №3142/15-ТЕ-29 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2017р.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наявної у матеріалах справи довідки вбачається, що оплата відповідачем на виконання умов договору про переведення боргу №5156/15 за природний газ була здійснена у повному обсязі 14.12.2015р., а саме на суму 1 476 000 грн., проте з прострочення строків розрахунків, що передбачені умовами п. 6.1. Договору №3142/15-ТЕ-29.

Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позовну заяву заперечував щодо заявлених позовних вимог з тих підстав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" є неналежним відповідачем у справі.

Так, відповідач зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" було утворено відповідно до рішення Загальних зборів Товариства (протокол №1 від 02 жовтня 2015 року) шляхом виділу з товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" відповідно до розподільчого балансу останнього.

Відповідно до розподільчого балансу від 01.10.2015р. новостворена юридична особа є правонаступником в частині прав, обов'язків та правочинів відповідно до вказаного розподільчого балансу, в тому числі прав та обов'язків за договором оренди №098/97 від 08.10.1997р. та ін. Також, згідно з розподільчим балансом від 01.10.2015р. відповідачу були передані активи та пасиви в частині діяльності Охтирської філії ТОВ Брок-Енергія .

Відповідач зазначає, що ТОВ Брокенергія не має відокремлених підрозділів, таким чином ТОВ Брокенергія та Охтирська філія ТОВ Брок-Енергія не мають будь-якого відношення одне до другого, не знаходяться у юридичних зв'язках, в тому числі у стані підпорядкованості, та не є афілійованими особами по відношенню одне до одного.

Відповідач у відзиві зазначає, що за договором про переведення боргу останній відповідає перед позивачем лише за єдиним зобов'язанням - по договору №5156/15 від 05.10.2015р.

Крім того, відповідач вказує на пропущення строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

До того ж, відповідач посилається на норми статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який встановлює заборону нарахування неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних на реструктуризовану заборгованість, обґрунтовуючи, що відповідач замається визначеними у Законі видами діяльності.

Суд відхиляє викладені у відзиві заперечення відповідача на позовну заяву, з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Матеріалами справи, а саме витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.04.2019р. за № 1005192618, підтверджується державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю "Брокенергія" (ідентифікаційний код 40050036), яке є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (ідентифікаційний код 19360787).

Як встановлено судом, 05.10.2015р. між позивачем (за договором - кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія", в особі директора Охтирської філії ТОВ Брок-Енергія ОСОБА_1 (за договором - первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (за договором - Новий боржник, відповідач) укладено Договір №5156/13 про переведення боргу, за умовами п.п.1.1, 2.1 якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ-29, а новий боржник приймає на себе борг у сумі 1 476 000,00 грн. первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

Умовами п.3.1 договору про переведення боргу сторони погодили, що до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п.2.1 Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29.

Новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29 (п.4.1 договору про переведення боргу).

Отже, безпідставними та необґрунтованими є заперечення відповідача щодо відсутності відповідальності в останнього за зобов'язаннями ТОВ Брок-Енергія в особі Охтирської філії ТОВ Брок-Енергія за договором купівлі-продажу №3142/1-ТЕ-29, оскільки саме за умовами договору про переведення боргу №5156/15, зокрема згідно з п.п.3.1, 4.1, останній відповідає перед позивачем за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29, в тому числі і за зобов'язаннями щодо сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014р. №3142/15-ТЕ/29.

Судом також відхиляються посилання відповідача на приписи Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки відповідач був включений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії тільки 06.11.2018р., тоді як предметом спору у даній справі є вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які виникли у період з січня по жовтень 2015 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання за договором про переведення боргу з оплати боргу за договором купівлі-продажу природного газу №3142/15-ТЕ-29 в повному обсязі виконав, проте відбулось порушення строків, визначених у п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу №3142/15-ТЕ-29, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 103 551,75 грн., 3% річних у розмірі 5620,64 грн. та інфляційних втрат у сумі 5797,23 грн., розраховані окремо за кожним місяцем, в якому виникло прострочення оплати.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.9.3 договору купівлі-продажу №3142/15-ТЕ-29 визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договору (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахування, відсотків річних, встановлюється у 5 (п'ять) років.

Відповідно до частини другої статті 260 Цивільного кодексу України, порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене, суд також відхиляє заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, дійшов висновку, що розрахунок останнього є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 103 551,75 грн., згідно з розрахунком позивача.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними, та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, зокрема, 5620,64 грн. - 3% річних та інфляційні втрати в сумі 5797,23 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Від позивача не надходило клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

При цьому, судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.04.2019р. за №1005192649, станом на момент розгляду спору, Охтирську філію товариства з обмеженою відповідальністю Брок-Енергія закрито 12.03.2019р.

Отже, враховуючи закриття відокремленого підрозділу Охтирська філія товариства з обмеженою відповідальністю Брок-Енергія 12.03.2019р., та з огляду на те, що в даній справі за умовами договору про переведення боргу №5156/15 основним боржником за зобов'язаннями, що виникли з договору купівлі-продажу природного газу №3142/15-ТЕ-29, є відповідач, стягнення заборгованості можливе лише з товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (ідентифікаційний код 40050036).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕНЕРГІЯ" (01024, м. Київ, вул. Антоновича, 26, офіс 17; ідентифікаційний код 40050036) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 103 551 грн. 75 коп. - пені, 5620 грн. 64 коп. - 3% річних, 5797 грн. 23 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.04.2019р.

Суддя А.І. Привалов