Ухвала

від 04.04.2019 по справі 910/1928/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 04.04.2019Справа №  910/1928/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі за позовом  Акціонерного товариства "Українська залізниця"  (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (88018, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Ф. Тіхого, 8) до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014" (04655, м. Київ, вул. Корабельна, 3) про  стягнення  3 215 742,28 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" звернулося до  Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014" про стягнення 3 215 742,28 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час митного контролю вагонів № 67890186, № 68822477 та № 67864876, які були відправлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудлайн 2014" зі станції Васильків Південно-Західної залізниці, було здійснено анулювання митних декларацій та визнано їх недійсними, що стало наслідком затримання вищевказаних вагонів на станціях та підставою для нарахування відповідачу платежів та зборів у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах залізниці України та пов'язані з ними послуги із застосуванням коефіцієнтів 2,302 і 2,647 на загальну суму 3 215 742,28 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2019. Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки позивач не має можливості забезпечити участь представника у судовому засіданні у зв'язку з значною територіальною віддаленістю та великою кількістю судових справ. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовлено. Підготовче судове засідання, яке призначене на 20.03.2019, не відбулось у зв'язку з направленням судді Пукшин Л.Г. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для продовження співбесіди у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, а тому підготовче судове засідання повторно призначено на 03.04.2019. 03.04.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.04.2019. 03.04.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки позивач не має можливості забезпечити участь представника у судовому засіданні у зв'язку з значною територіальною віддаленістю та епідеміологічною ситуацією. Суд розглянувши вищевказане клопотання, прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне. За змістом ч.7 ст.11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення. При цьому, відповідно до ст.197 Господарського процесуального кодексу України  учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. З огляду на зазначені положення чинного законодавства, винесення ухвали про розгляд справи в режимі відеоконференції є правом суду, яке реалізується за наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі, в якій дана сторона бере участь. При цьому, виключний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, законом не визначений, в зв'язку з чим необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою. Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватись у виключних випадках, коли за об'єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості приймати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи. Так, розглянувши клопотання представника позивача, судом встановлено, що до клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не надано жодних належних обґрунтувань та доказів на підтвердження тієї обставини, що за об'єктивних причин представник позивача позбавлений можливості приймати участь у судовому засіданні, призначеному на 17.04.2019 у м. Києві. Водночас, відповідно до п.17.6 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в межах приміщення суду здійснюється за допомогою технічних засобів, що функціонують у судах на день набрання чинності цією редакцією Кодексу, за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу. Отже, судом враховано обмежені технічні можливості Господарського суду міста Києва щодо забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції, оскільки на даний час в суді наявні лише два зали судового засідання, обладнані технічними засобами для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зі щільним графіком проведення судових засідань, оскільки ухвали про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, надходять з усіх регіонів України.      Також, суд звертає увагу, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Таким чином, враховуючи вищевикладене, строк розгляду спору обмежений  процесуальним  законодавством. Крім того, вимогами чинного законодавства не передбачено можливості зміни дати та часу призначеного судового засідання у зв'язку з поданням стороною клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Слід зазначити, що в разі неможливості направити уповноваженого представника в судове засідання 17.04.2019, представник позивача не позбавлений права направити до суду додаткові письмові пояснення, документи з викладеною правовою позицією позивача, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 197, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відмовити. Ухвала набирає законної сили 04.04.2019 та не підлягає оскарженню.                     Суддя                                                                                                  Л. Г. Пукшин