Рішення

від 20.03.2019 по справі 0840/3585/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2019 року Справа № 0840/3585/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: Гедіков С.Л.

представника відповідача: Лазарук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолан - Агро" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0012941417 від 15.08.2018.

Ухвалою суду від 04.09.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 03.10.2018.

03.10.2018 зупинено провадження у справі до 19.12.2018.

19.12.2018 продовжено процесуальний строк для зупинення провадження у справі до 22.01.2019.

22.01.2019 продовжено процесуальний строк для зупинення провадження у справі до 20.02.2019.

20.02.2019 продовжено процесуальний строк для зупинення провадження у справі до 20.03.2019.

20.03.2019 поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

У судовому засіданні 20.03.2019, на підставі ст.243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Акорд".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з податковим повідомленням - рішенням №0012941417 від 15.08.2018, яке прийнято на підставі висновків Акту перевірки від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721. Вважає, його таким, що прийняте за відсутності факту порушення податкового законодавства, при наявності доказів правомірності здійснення бухгалтерського обліку та його відображення в податковому обліку. Вказує, що висновки перевіряючих про реалізацію позивачем у липні 2016 року сільськогосподарської продукції за цінами нижче ніж встановлена мінімальна ціна, а також про не включення до складу податкових зобов'язань у липні та серпні 2016 року сум реалізації пшениці та соняшника є необгрунтованими. З підстав викладених у позові та відповіді на відзив (вх. №38285 від 26.11.2018) просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві (вх. №30927 від 01.10.2018). Вказує, що в ході проведеної виїзної планової перевірки ТОВ Геолан-Агро встановлено заниження позивачем бази оподаткування та суми податку на додану вартість в сумі 36 167 грн. за липень 2016 року в результаті реалізації сільськогосподарської продукції - пшениці за цінами нижче ніж мінімальна (індикативна) ціна встановлена Міністерством аграрної політики України на пшеницю, що є товаром, ціни на яку підлягають державному регулюванню, та таку, що не відповідають рівню звичайної ціни (ринкової). Крім того встановлено заниження податкових зобов'язань в результаті не включення до складу зобов'язань реалізацію пшениці ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД на суму ПДВ 1 225 000 грн. за серпень 2016 року та не включення до складу податкових зобов'язань реалізацію соняшника ТОВ Агропромінвест 08 на суму ПДВ 1 666 667 грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро" (код ЄДРПОУ 36496721) зареєстровано 04.06.2009 як юридична особа. Основним видом діяльності товариства є 01.11. Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

В період з 29.05.2018 по 10.07.2018 на підставі направлень від 29.05.2018 №№1163, 1164, 1165, 1166, 1167 виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області та наказу від 14.05.2018 №1419, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, фахівцями Головного управління ДФС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Геолан-Агро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, за результатом якої складено Акт від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721 (т.1 а.с. 33-72).

У висновках Акту від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721 (з урахуванням внесених змін листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.08.2018 №25209/10/08-01-14-17-013 (т.1 а.с. 30-31) встановлено, зокрема порушення ТОВ Геолан -Агро :

-пп.14.1.36 п.п. 14.1.36 п.п.14.1.71, п.п.14.1.219 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187 п. 188.1 ст. 188, п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2 927 834 грн., в т.ч.:

-за липень 2016р. - 193 879 грн.

-за серпень 2016р. - 2 733 955 грн.

Не погодившись із висновками Акту перевірки, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки за №840 від 01.08.2018 (т.1 а.с. 74-80).

Листом №24448/10/08-01-14-17-013 від 10.08.2018 Головне управління ДФС у Запорізькій області висновки Акту перевірки від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721 залишено без змін (т.1 а.с. 81-89).

На підставі висновків Акту перевірки від 17.07.2018 №414/08-01-14-17/36496721 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0012941417 від 15.08.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 659 792,50 грн., у т.ч. за податковим зобов'язанням у сумі 2 927 834 грн. та за штрафними санкціями у сумі 731 958,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що вказаним податковим повідомленням-рішенням №0012941417 від 15.08.2018 в частині донарахування грошового зобов'язання у сумі 45208,75 грн., у т.ч. 36167 грн.- сума податкового зобов'язання та 9 041,75 грн. - сума нарахованих штрафних санкцій є наслідком того, що позивач як сільськогосподарський виробник, реалізуючи власну продукцію, а саме пшеницю врожаю 2016 року, занизив ціну реалізації, порівняно з мінімальною інтервенційною ціною, встановленою Міністерством аграрної політики та продовольства України, тобто на думку відповідача, порушив п.п. 14.1.71, п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Так, між ТОВ Геолан-Агро (продавець) та ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД укладено договір поставки №Г255 від 29.12.2015, відповідно до якого товаром купівлі-продажу є пшениця врожаю 2016 року в кількості 3500т., який буде вироблений (вирощений) особисто Продавцем як сільськогосподарським підприємством на посівній площі 1658 га і зібраний в 2016 році. Умови передачі - EXW - склад Продавця: Запорізька область, Токмацький район, с.Запоріжжя, вул. Степова, 12.

ТОВ Геолан-Агро отримало 29.12.2015 передплату в сумі 8 820 000 грн. за товар - пшеницю врожаю 2016 року в кількості 3500 т., яка була включена до складу податкових зобов'язань за відповідний період по спеціальній декларації (скорочена) в сумі ПДВ 1 470 000 грн. Дана операція в бухгалтерському обліку відображена на рахунку Кт 681 Аванси отримані . Отримана передплата в розмірі 10 000 000 грн. ТОВ Геолан-Агро використана на перерахування займу ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД .

Згідно до специфікації №1 від 08.07.2016 до договору поставки №Г255 від 29.12.2015: продавець зобов'язаний поставити товар - пшениця врожаю 2016 року, одиниця виміру - т, кількість - 3500 (+/- 10%); ціна за одиницю товару з ПДВ - 3287 грн.; загальна вартість товару з ПДВ - 11 504 500 грн. Умови передачі товару - FCA - с. Запоріжжя, вул. Степова,12; строк передачі товару до 08.07.2016; сторони визначили, що на момент передачі товару ринкова ціна за 1т. товару складає 3660 грн. в т.ч. ПДВ.; передплата за весь об'єм товару здійснена 29.12.2015 (по ціні 2100 грн. за 1 т. без ПДВ, 2520 грн.); остаточно ціна визначена сторонами в даній Специфікації складає 3287 грн. за 1т. в т.ч. ПДВ; залишок оплати за весь об'єм товару, поставлений відповідно до даної специфікації в загальній сумі 2684500 грн. здійснюється покупцем в строк до 31.07.2016.

Згідно Акту прийому - передачі від 08.07.2016 ТОВ Геолан-Агро передана пшениця ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД в кількості 3500 т. по ціні без ПДВ 2739,17 грн. на току за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Запоріжжя, вул. Степова,12, згідно видаткової накладної №292 від 08.07.2016.

ТОВ Геолан-Агро до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість включив різницю між ціною по передплаті та остаточною ціною згідно специфікації - за податковою накладною №3/2 від 08.07.2016; загальна сума коштів, що підлягає сплаті 2684500 грн., сума ПДВ - 447416,70 грн.; обсяг операції за ставкою 20% - 2237083,33 грн., товар - пшениця врожаю 2016 року; одиниця виміру - т.; кількість - 816,7; ціна постачання одиниці товару без ПДВ - 2739,17 грн.

Згідно даних ЄРПН ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД здійснював подальшу реалізацію пшениці за наступними цінами за одиницю товару без ПДВ:

ТОВ Профіт - Експорт згідно податкової накладної №9 від 29.07.2016 - 3045,83 грн;

ТОВ Птахокомплекс Дніпровський згідно податкової накладної №8 від 26.07.2016 - 3000 грн.;

ТОВ Профіт - Експорт згідно податкової накладної №7 від 29.07.2016 - 2958,33 грн;

ТОВ Профіт - Експорт згідно податкової накладної №6 від 21.07.2016 - 2958,33 грн;

ТОВ Профіт - Експорт згідно податкової накладної №4 від 13.07.2016 - 3045,83 грн;

ТОВ Профіт - Експорт згідно податкової накладної №3 від 12.07.2016 - 3045,83 грн;

ТОВ Профіт - Експорт згідно податкової накладної №2 від 11.07.2016 - 3045,83 грн;

ТОВ Племптахокомбінат Запорізький згідно податкової накладної №1 від 05.07.2016 - 3050 грн;

ТОВ Птахокомплекс КС Дніпровський згідно податкової накладної №1 від 30.06.2016 - 3250 грн;

При цьому ТОВ Геолан-Агро в липні 2016 року здійснило поставку пшениці врожаю 2016 року ТОВ Профіт - Експорт згідно договору №ПО/93/07/16 від 20.07.2016 відповідно до якого предмет поставки - пшениця врожаю 2016 року в кількості 500 т. (+/- 10% по ціні 3550 грн. з ПДВ; умови поставки - Продавець забезпечує передачу товару на базисі поставки -FCA - с. Запоріжжя, вул. Степова,12 в період з 20.07.2016 по 07.08.2016.

ТОВ Геолан-Агро включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість поставку зазначеної кількості пшениці відповідно до наступної податкової накладної: №30/2 від 21.07.2016; загальна сума коштів, що підлягає сплаті 1775000 грн., сума ПДВ - 295833,30 грн.; обсяг операції за ставкою 20% - 1479166,67 грн., товар - пшениця врожаю 2016 року; одиниця виміру - т.; кількість - 500; ціна постачання одиниці товару без ПДВ - 2958,33 грн.

Відповідач стверджує, що встановлення в Договорі поставки № Г255 від 29.12.2015 р., укладеного між позивачем та ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД ціни реалізації пшениці у сумі 3287,00 грн. за тону, не відповідає індикативній ціні встановленій уповноваженим державним органом, на рівні 3349,00 грн. за тонну.

Позивач стверджує, що висновки відповідача, відносно того, що пшениця є товаром, ціна за яким підлягає державному регулюванню у вигляді встановлення мінімальних (індикативних) цін є хибними і такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, що в результаті призвело до протиправних тверджень щодо заниження підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2016 року у сумі 36 167 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 9 041,75 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України Про ціни та ціноутворення державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Також, положення ст. 13 Закону України Про ціни та ціноутворення передбачають, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.71 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну піну.

Таким чином, податкове законодавство встановлює чітке поняття, яке підлягає застосуванню при визначені звичайної ціни оподаткованої операції, серед яких є дотримання встановлених мінімальних цін продажу та індикативних цін.

Зокрема, індикативна ціна використовується суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортно-імпортних операцій, а мінімальна ціна продажу відноситься до граничного рівня ціни, що передбачає максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання (ч. 2 п. 1 ст. 1 Закон України Про ціни та ціноутворення ).

Однак, в Акті перевірки відповідач при визначені розміру заниження податкових зобов'язань, посилається на інтервенційні ціни, що не є ідентичним поняттям мінімальної ціни продажу та індикативній ціні та регулюється різним за напрямками законодавством.

Так, Закон України Про державну підтримку сільського господарства України визначає поняття інтервенційної ціни. Зокрема, ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що мінімальна інтервенційна ціна метричної одиниці окремого об'єкта державного цінового регулювання є ціновим індикатором, який: а) є підставою для прийняття рішення про здійснення фінансової інтервенції; б) використовується для планування доходів продавців такого об'єкта в Україні та з іншими цілями, визначеними цим Законом.

При цьому, згідно ч. 3.2. ст. 3 Закону України Про державну підтримку сільського господарства України встановлено, що зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України.

Також, положеннями п. 2.5. ст. 2 зазначеного Закону визначено, що державна аграрна інтервенція - це продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності.

Таким чином, інтервенційні ціни є предметом виключно аграрного ринку та не є предметом державного регулювання ціни в частині визначення її мінімального рівня та встановлення індикативної ціни, в тому числі для визначення об'єкта оподаткування.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 ст. 627 ЦК України вказує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 691 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

З урахуванням вищевикладеного, вбачається, що ціна на пшеницю визначена умовами договору поставки № Г255 від 29.12.2015 укладеного позивачем з ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД є вільною і договірною ціною, тобто є звичайною ціною для визначення об'єкта оподаткування, що свідчить про протиправність спірного податкового повідомлення - рішення в частині заниження податку на додану вартість за липень 2016 року у сумі 36 167 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 9 041,75 грн.

Щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення № 0012941417 в частині донарахованого грошового зобов'язання у розмірі 3 614 583,75 грн., в тому числі за липень 2016 - 197140,00 грн., за серпень 2016 р. - 3 417 443,75 грн., що пов'язано з не включенням до складу податкових зобов'язань суми реалізації пшениці та соняшника, слід зазначити наступне.

При досліджені правомірності визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2015 року відповідачем в Акті перевірки встановлено їх заниження за липень 2016 року в результаті не включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми реалізації пшениці ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД в розмірі - 1225000,00 грн. та за серпень 2016 року в результаті не включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми реалізації соняшника ТОВ Агропроінвест 08 в загальному розмірі - 1 666 667 грн.

Зокрема, до таких висновків перевіряючи дійшли в результаті дослідження взаємовідносин Позивача з ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД та з ТОВ Агропроінвест 08 в межах укладених договорів поставки та договорів позики у сукупності.

Так, в Акті перевірки зазначено, що у зв'язку з тим, що ТОВ Геолан-Агро не здійснив коригування податкових зобов'язань за грудень 2015 року на суму отриманої 29.12.2015 передплати від ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД на суму 8820000 грн. в т.ч. ПДВ 1470000 грн. та від ТОВ Агропромінвест 08 на суму 12 000 000 в т.ч. 2 000 000 грн. відповідно до ст. 192.1.1. Податкового кодексу України, так як відбулося фактичне зменшення суми компенсації на користь ТОВ Геолан - Агро у вигляді повернення даних отриманих коштів ТОВ Геолан - Агро згідно договору займу - ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД в сумі 7 350 000 грн. на підставі договору №Г-259 від 29.12.2015 та ТОВ Агропромінвест 08 в сумі 10 000 000 грн., на підставі договору №Г-159 від 22.07.2015.

Тобто, відповідач стверджує, що 29.12.2015 фактично не відбулася господарська операція ТОВ Геолан - Агро з надання займу ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД в сумі 7 350 000 грн. та ТОВ Агропромінвест 08 у сумі 10 000 000 грн., а проведено маніпулювання податкової звітності з метою отримання податкової вигоди шляхом уникнення нарахування податкових зобов'язань в 2016 році по відвантаженню продукції після внесення змін до Податкового кодексу України (згідно яких суму податкових зобов'язань до складу податкових зобов'язань по передплаті за грудень 2015 р. до спеціальної декларації зобов'язання по якій спрямовуються на спеціальний рахунок платника податку.

Так, ТОВ Геолан - Агро (продавець) укладено договір поставки №Г256 від 29.12.2015 з ТОВ Агропромпостач 08 (покупець), відповідно до якого товаром купівлі - продажу є соняшник врожаю 2016 року в кількості 2000 т. який буде вироблений (вирощений) особисто Продавцем, як сільськогосподарського підприємства на посівній площі 1455 га, і зібраний в 2016 році. Умови передачі - EXW - склад Продавця: Запорізька область, Токмацький район, с.Запоріжжя, вул. Степова, 12.

ТОВ Геолан - Агро 29.12.2015 отримало передплату у сумі 12 000 000 грн. за товар - соняшник врожаю 2016 року в кількості 2000 т., яка була включена до складу податкових зобов'язань за відповідний період по спеціальній декларації (скорочена) у сумі ПДВ 2 000 000 грн. Дана операція в бухгалтерському обліку відображена на рахунку Кт 681 Аванси отримані . Отримана передплата в розмірі 10 000 000 грн. ТОВ Геолан-Агро використана на перерахування займу ТОВ Агропромпостач 08 .

Згідно до специфікації №1 від 19.08.2016 до договору поставки №Г256 від 29.12.2015: продавець зобов'язаний поставити товар - соняшник врожаю 2016 року, одиниця виміру - т, кількість - 1630 (+/- 10%); ціна за одиницю товару з ПДВ - 8682 грн.; загальна вартість товару з ПДВ - 14 151 660,15 грн. Умови передачі товару - FCA - с.Запоріжжя, вул. Степова,12; строк передачі товару до 30.09.2016; сторони визначили, що на момент передачі товару ринкова ціна за 1т. товару складає 9800 грн. в т.ч. ПДВ.; передплата за весь об'єм товару складала 6000 грн. за 1 т. без ПДВ, залишок оплати за весь об'єм товару, поставлений відповідно до даної специфікації в загальній сумі 4 371 660 грн. здійснюється покупцем по факту поставки товару на склад Покупця.

Суть виявленого правопорушення полягає у неможливості підтвердити надання позики, так як повернута у вигляді позики сума не використана в господарській діяльності Позивача в результаті чого, на думку перевіряючих, відбулось зменшення компенсації за товар, що повинно вести до зменшення податкових зобов'язань відповідно до п. 192.1.1 ст. 192 ПК України.

При цьому, Відповідачем на стр. 21 Акту перевірки виключно за результатами власних міркувань, без будь-якого аналізу первинних документів, було здійснено коригування бухгалтерського обліку Підприємства, шляхом зміни проводок щодо укладених та виконаних Договорів позики.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 626 вказаного Кодексу визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також, положеннями ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Так, Позивач, здійснюючи господарську діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції, з метою отримання прибутку, уклав договір поставки з ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД № Г255 від 29.12.2015 р. щодо поставки пшениці врожаю 2016 року в загальній кількості - 3500 тон, та з ТОВ Агропроінвест 08 договір поставки № Г256 від 29.12.2015 року щодо поставки соняшника врожаю 2016 року в загальній кількості - 2000 тон.

Також, Позивачем в межах здійснення власної господарської діяльності були укладені договори надання фінансової допомоги (позики) між ТОВ М'ясопереробний комплекс ЛТД № Г254 від 29.12.2015 р. та ТОВ Агропроінвест 08 № Г159 від 22.07.2015р.

Копії договорів та докази їх фактичного виконання, щодо кожного Договору (платіжні доручення, видаткові накладні, акти прийому-передачі, товарно-транспортні документи) містяться в матеріалах справи.

За правовим змістом, сутність Договору поставки та Договору позики є різною.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В той самий час , відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Закон передбачає єдиний випадок, коли одне зобов'язання може переходити в інше - це новація. За приписами ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Однак, в нашому випадку такої новації не проходило і відповідно сторони не укладали будь яких угод.

Іншими словами, між сторонами існували два окремих види зобов'язальних відносин (поставка, позика), які необгрунтовано відповідачем змішані в одне.

Також, згідно положень п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, із змісту Акту перевірки вбачається, що перевіряючими фактично встановлено факт того, що у вищезазначених договорах сторонами були узгоджені всі істотні умови як договорів поставки так й договорів позики. Тобто, за змістом договори є належним чином оформленими та чинними.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виконуючи взяті на себе зобов'язання, на основі вільного волевиявлення, кожна сторона договорів здійснила узгоджені дії, а саме за договором поставки: оплата товару - поставка товару, за договором позики: надання грошових коштів - повернення грошових коштів у встановлені строки.

При цьому, в підтвердження досягнення дійсного економічного ефекту від укладених договорів поставки та забезпечення їх належного виконання між сторонами були укладені та нотаріально посвідчені договори застави майбутнього врожаю (№ 61, № 62 від 18.01.2016 р.) з внесенням відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Так як в Акті перевірки не було зазначено про наявність договорів застави, які були надані під час перевірки для огляду, позивач для підтвердження дійсних правовідносин надавав копії таких договорів до заперечень на Акт перевірки.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність визначено один з принципів бухгалтерського обліку є - превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми

Виконуючи свої господарські зобов'язання сторонами були відображені їх сутність в бухгалтерському обліку на підставі сукупності первинних документів.

Так, за договорами поставки були підписані за фактом передання товару - акти прийому - передачі товару, видаткові накладні, здійснена повна оплата (визначена умовами договору, специфікаціями) вартості товару, та виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН.

При цьому, особливу увагу слід звернути на той факт, що згідно банківських виписок оплата за договором поставки та перерахування грошових коштів за договором позики чітко ідентифіковані, посиланням в графі призначення платежу на відповідні договори, що виключає взаємозв'язок руху грошових потоків між різними господарськими договорами.

Також, обґрунтуваннями, викладеними в Акті перевірки не підтверджується наявність порушення Позивачем положень п. 192.1 ст. 192 ПК України.

За змістом даної статті передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, зміст вказаної статті передбачає наявність у сукупності декількох обставин для здійснення коригування ПДВ:

По-перше, зміна суми компенсації вартості товару ( на чому наполягає Відповідач), шляхом перегляду цін або повернення передплати може відбуватися виключно після постачання товару. Однак, 29 грудня 2015 року відсутні будь-які документи, що передбачають зміну вартості товару, тобто додаткові угоди до договорів поставки або будь-які інші документи, що підтверджують факт узгодження сторонами зміну вартості товару (пшениці та соняшника). Також, відсутні банківські платежі із зазначенням факту саме повернення попередньої оплати за договорами поставки. Тобто, відсутні первинні документи, за змістом та формою які б зобов'язували Позивача відобразити проводку щодо повернення передплати за договором поставки.

По-друге, відсутні розрахунки коригування до податкових накладних, які повинні були складені отримувачем товарів, так як, на думку відповідача відбулося зменшення вартості товару. Тобто, відсутні первинні документи, підтверджуючи факт повернення передплати за товар, що виключає обов'язок скласти розрахунок коригування, тобто відсутність податкових документів, які підлягають відображенню в податковій звітності та виникнення податкових зобов'язань.

При цьому, ключовим моментом є той факт, що отримання та повернення суми позики взагалі не відноситься до операцій, які є базою оподаткування податком на додану вартість. Тобто сума позики не містить ПДВ, виписка податкових накладних не відбувається.

Вищевикладені обставини свідчать, що відповідачем було здійснено співставлення двох господарських операцій, які по-перше, є різними як за змістом так й за формою, які підтверджуються різними первинним документами із чітким розмежуванням призначення платежу, які породжують фактичну зміну активу кожної сторони договору в залежності від змісту правочинів, що свідчить про протиправність та незаконність висновків викладених в оскаржуваному ППР щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2 891 667 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 722 916,75 грн.

Твердження відповідача, що оскільки ТОВ Геолан -Агро та ТОВ Мясопереробний комплекс ЛТД є одночасно засновниками ТОВ Агро-промислова група компаній Дніпровська (код ЄДРПОУ 37021005), тобто є засновниками ППК Запорізький , ТОВ Агропроінвест 08 , ТОВ Геолан-Агро , ТОВ МПК ЛТД , СГК Київ , Чистопілля , Птахокомплекс Дніпровський , Дніпроенерго-ресурс , то відповідно ТОВ Геолан -Агро з ТОВ МПК ЛТД та ТОВ Агропроінвест 08 не є взаємно незалежними юридично, а тому не підтверджено, що договори укладені між ними за власним бажанням на добровільній основі та не відповідають умовам вільного волевиявлення, не забезпечують їх виробничу господарську діяльність, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах Закону, а фактично є лише припущенням відповідача.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 15 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №0012941417.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро" (місцезнаходження: 71770, Запорізька область, Токмацький район, с. Запоріжжя, вул. Центральна, б. 15, код ЄДРПОУ 36496721) судові витрати у розмірі 54897 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.03.2019.

Суддя Н.В. Стрельнікова