Рішення

від 26.03.2019 по справі 480/635/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа № 480/635/19

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

21.02.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд: визнати протиправною та скасувати відмову Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, викладену в листі від 16.10.2018 № 02-20/1266, у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області; зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач безпідставно відмовив їй в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чим грубо порушив законні права позивачки. Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою. Таким чином, підстави для відмови позивачці в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Вважає, що обґрунтованим способом захисту свого порушеного права буде зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.

25.02.2019 ухвалою суду відкрито провадження та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.03.2019 представник відповідача надіслав до суду письмовий відзив на позов (а.с. 20-21), у якому зазначив, що Будильська сільська рада 16.10.2018 направила на адресу позивачки повідомлення № 02-20/1266 про те, що земельна ділянка, на яку вона просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зарезервована для учасників АТО. На пленарному засідання сільської ради заява позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 04.10.2018 розглянута не була, рішення по ній не приймалося. У зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка не є вільною, а зарезервованою відповідно до рішення Будильської сільської ради від 22.09.2016 "Про затвердження довідкового альбому - атласу" для учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО, позивачку було повідомлено про цей факт, що за змістом та формою не може вважатись "відмовою" у розумінні ч. 7 ст. 18 ЗК України. Також представник відповідача зазначив, що зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва належить до виключної компетенції та повноважень Будильської сільської ради, тому суд не може підміняти собою орган, якому належать дискреційні повноваження щодо прийняття рішення в зазначених питань. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

25.06.2019 представник відповідача надіслав до суду заяву (а.с. 34), у якій просив розглянути справи без його участі та врахувати рішення 28 сесії 7 скликання Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області від 21.03.2019 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд", копія якого додав до заяви (а.с. 35).

У судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с. 8, 22). До заяви були додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорта та копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі (а.с. 6, 9, 22-23).

Листом від 16.10.2018 № 02-20/1266 (а.с. 7) відповідач повідомив позивачку про те, що зазначена у викопіюванні земельна ділянка зарезервована для учасників АТО, які зареєстровані та проживають на території Будильської сільської ради.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно зі ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

З огляду на це, ОСОБА_1 є громадянкою України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Питання щодо передачі земельних ділянок у власність для індивідуального житлового будівництва є виключними повноваженнями сільської ради, що реалізовується шляхом розгляду на пленарних засіданнях сільської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Позивач безпідставно вважає, що листом від 16.10.2018 № 02-20/1266 відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказаним листом відповідач лише повідомив позивачку про те, що спірна земельна ділянка зарезервована для учасників АТО. Рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою цим листом не приймалося, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування відмови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області, викладену в листі від 16.10.2018 № 02-20/1266, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для індивідуального житлового будівництва в межах населеного пункту с. Будилка на території Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області; є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, 21.03.2019 Будильська сільська рада Лебединського району Сумської області на 28 сесії 7 скликання розглянула заяву ОСОБА_1 від 04.10.2018 та прийняла рішення "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд", копія якого додав до заяви (а.с. 35).

Враховуючи той факт, що за результатом розгляду заяви позивачки від 04.10.2018 рішення Будильська сільська рада Лебединського району Сумської області від 21.03.2019 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд не оскаржується в цій справі позивачкою, а саме право позивачки оскарження відмови в наданні такого дозволу виникає лише після вирішення цього питання правомочним органом - Будильською сільською радою Лебединського району Сумської області, суд визнає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал