Постанова

від 01.04.2019 по справі 2а-1670/5096/12

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 р.Справа № 2а-1670/5096/12 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача Сухомлин Ю.В.

представник позивача Дашко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Л.О. Єресько, м. Полтава, повний текст складено 02.11.18 року по справі № 2а-1670/5096/12

за позовом Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Виробничо-будівельне колективне підприємство "Рассвет", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010422301/1010 від 17 липня 2012 року, № 0010392301/1009 від 17 липня 2012 року, № 0010432301/97 від 17 липня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року, адміністративний позов Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 року касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби було залишено без задоволення. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року по справі № 2а-1670/5096/12 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 року заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 року у справі № 2а-1670/5096/12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року адміністративний позов Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0010422301/1010 від 17 липня 2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 37440,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 18720,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0010392301/1009 від 17 липня 2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0010432301/97 від 17 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19757,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 58 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 284 КПК України, ст.ст. 72, 78 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Вказав на те, що податковий кредит за лютий 2012 року в сумі 423321,36 у взаємовідносинах із ТОВ "Ріст" ним сформовано правомірно. Суд першої інстанції, в свою чергу, не надав належної оцінки доказам позивача. Крім того, судом першої інстанції помилково застосовано ч. 6 ст. 78 КАС України (підстави звільнення від доказування), оскільки підлягала застосуванню ст. 72 КАС України (редакція КАС, яка діяла на момент виникнення правовідносин), так як вона "пом'якшує відповідальність" позивача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст.ст. 2, 72, 73, 90 КАС України з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Вказав на те, що в ході перевірки не підтверджено операцій фактичного придбання, реалізації продукції від ТОВ "Монолітбудкомплект". Натомість встановлено відсутність необхідних умов та результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у його постачальників. Отже, ВБКП "Рассвет" безпідставно включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що виробничо-будівельне колективне підприємство Рассвет пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 24831310 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області.

Видами діяльності ВБКП Рассвет за КВЕД є: 26.70.0 - оброблення декоративного та будівельного каменю, 63.21.2 - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, 45.21.1 - будівництво будівель, 28.52.0 - загальні механічні операції, 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

У період з 12 червня 2012 року по 18 червня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі направлення №2678/002678 від 12 червня 2012 року та відповідно до наказу №1161 від 12 червня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ВБКП "Рассвет" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Монолітбудкомплект" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 та ТОВ "Ріст" за період з 01.02.2012 по 29.02.2012.

За результатами цієї перевірки складено акт від 22.06.2012 № 1900/22-209/24831310, в якому зафіксовані порушення: підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 515325 грн, в т.ч. за ІІ квартал 2011 року - 30646 грн, за ІІІ квартал 2011 року -459444 грн, за ІV квартал 2011 року - 25235 грн; пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56060 грн, в т.ч. за грудень 2011 року на суму 37440 грн, за лютий 2012 року на суму 18620 грн, та завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 423202,00 грн, в т.ч. за вересень 2011 року на суму 19757,00 грн, за лютий 2012 року - на суму 403445,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення від 17 липня 2012 року №0010422301/1010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - на 56060,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - на 20 030,00 грн, від 17 липня 2012 року №0010392301/1009, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 515 325,00 грн, та від 17 липня 2012 року №0010432301/97, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 423 202,00 грн.

Підставою для висновків акта перевірки про порушення ВБКП "Рассвет" вимог підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України слугували твердження відповідача про заниження позивачем показників доходів у рядку 01 Декларації "Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" на загальну суму 1222114,92 грн, в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 72677,82 грн, за ІІІ квартал 2011 року в сумі 1089592,80 грн за ІV квартал 2011 року в сумі 59844,30 грн; завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників витрат у рядку 04 Декларацій "Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" на загальну суму 1018429,10 грн, в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 60654,85 грн, за ІІІ квартал 2011 року в сумі 907994,00 грн, за ІV квартал 2011 року в сумі 49870,25 грн; завищення податкового кредиту на загальну суму 453052,01 грн, в т.ч. за вересень 2011 року в сумі 19756,60 грн, жовтень 2011 року в сумі 9974,05 грн, за лютий 2012 року в сумі 423321,36 грн.

При цьому таких висновків відповідач дійшов з урахуванням даних акта від 25.05.2012 №157/2200/23806740 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Ріст", яким зафіксовано, що останньому згідно бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" анульовано свідоцтво ПДВ від 16.02.2012 у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням; акта Світловодської ОДПІ від 07.06.2012 №46/1500/23806740 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства по підприємству ТОВ "Ріст", згідно якого зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ВБКП "Рассвет" за лютий 2012 року; акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 №506/22-2/3497064 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Монолітбудкомплект" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еспекар" за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, ТОВ "Агрофірма "Зерно Агро" та ТОВ "МК-75" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 року, в якому зроблено висновок про те, що ТОВ "Монолітбудкомплект" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, має стан -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, а згідно поданої останнім податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік -основні засоби відсутні, додаток АМ в 2011 році не подавався.

На підставі викладеного контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між ВБКП "Рассвет" та вказаними постачальниками є безтоварними, а правочини, в рамках яких вчинено дані операції - нікчемними, що в свою чергу нівелює правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Непогодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010422301/1010 від 17 липня 2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 37440,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 18720,00 грн; податкового повідомлення - рішення № 0010432301/97 від 17 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19757,00 грн та податкового повідомлення - рішення № 0010392301/1009 від 17 липня 2012 року, виходив з того, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі господарських операцій з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість та податку на прибуток унормовані Податковим кодексом України /надалі - ПК України/.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) /пункт 198.6 статті 198 ПК України/.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Таким чином, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності в податковій накладній всіх необхідних реквізитів.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 згаданого Кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

До витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку /підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України/.

З огляду на викладене, необхідною умовою для виникнення у платника податків права на віднесення витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (послуг) до складу валових витрат, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності та наявність у платника податків належно оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення ним таких витрат.

Також пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14 (номер рішення в ЄДРСР 67721381).

Також Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію, що сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Як свідчать матеріали справи, 16.05.2011 між ТОВ "Монолітбудкомплект" (Постачальник) та ВБКП "Рассвет" (Одержувач) укладено договір поставки № 25, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам, які узгоджуються сторонами в накладних, згідно вимог "одержувача" у повному обсязі.

Виконання умов вказаного договору та подальше використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивачем підтверджено рахунками - фактури від 18.05.2011 №53, від 30.06.2011 №346, від 28.07.2011 №383, №384, від 02.08.2011 №392, від 09.08.2011 №519, від 11.08.2011 №524, від 17.08.2011 №534, від 05.09.2011 №570, від 19.09.2011 №605, від 18.10.2011 №684; видаткові накладні: від 19.05.2011 №53, від 30.06.2011 №346, від 29.07.2011 №383, №384, від 02.08.2011 №392, від 11.08.2011 №519, від 12.08.2011 №524, від 18.08.2011 №534, від 05.09.2011 №570, від 28.09.2011 №605, від 07.11.2011 №684; податковими накладними від 28.07.2011 №93, №94, від 29.07.2011 №102, 02.08.2011 №14, від 09.08.2011 №42, від 11.08.2011 №63, від 17.08.2011 №85, від 05.09.2011 №19, від 19.09.2011 №119, від 18.10.2011 №83; банківськими виписками; товарно-транспортними накладними, подорожніми листами; свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу; заявами про прийняття на роботу на посаду водія; наказами про прийняття на посаду водія; витягами із трудових книжок, видатковими накладними на отримання бензину, посвідченнями про відрядження та наказами на відрядження; витягом із журналу-ордеру щодо оприбуткування поставлених товарів, оборотною відомостю по руху товару; актами списання пил та алмазних дисків; документами щодо реалізації готової продукції підприємству ТОВ "ВИС".

Заперечуючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Монолітбудкомплект" та правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за вересень та грудень 2011 року та валових витрат за ІІ-ІV квартали 2011 року, контролюючий орган посилався лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Монолітбудкомплект", що складений ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.03.2012 за № 506/22-2/34979064, та відомості з бази даних інформаційних систем.

Виходячи з положень статей 73, 74 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що такий акт та відомості з інформаційної бази даних фіскального органу за своїм призначенням об'єктивно не здатен підтвердити обставини відсутності у ТОВ "Монолітбудкомплект" основних засобів та трудових ресурсів; фіктивного підприємництва ТОВ "Монолітбудкомплект"; взаємоузгоджених зловмисних дій посадових осіб ТОВ "Монолітбудкомплект" та ВБКП "Рассвет", спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди; недійсності договору, укладеного між ТОВ "Монолітбудкомплект" та ВБКП "Рассвет".

Неможливість звірки свідчить про відсутність у фіскального органу відомостей, а отже, і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки відповідно фіскальним органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акта перевірки.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність штатних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, складських приміщень, сировини, матеріалів для здійснення такого виду діяльності як оптова торгівля (яку здійснювало ТОВ "Монолітбудкомплект") не є підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки оптова торгівля не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, власних транспортних засобів, складських приміщень та трудових ресурсів, адже торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси, складські приміщення та транспортні засоби можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Кременчуцькою ОДПІ не реалізовувалася управлінська функція, передбачена підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та позов про визнання договору № 25 від 16 травня 2011 року недійсним або про застосування наслідків нікчемного правочину до суду не подавався, а відтак, зазначений правочин є діючим.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Колегія суддів звертає увагу на те, що лише встановлення в кримінальному судочинстві фіктивного підприємництва та факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат. Проте, таких обставин ані контролюючим органом в акті перевірки № 1900/22-209/24831310 від 22.06.2012 не встановлено, ані судом в ході розгляду справи.

Доказів, які б підтверджували вчинення кримінальних злочинів директором ВБКП "Рассвет" ОСОБА_4 та головним бухгалтером ВБКП "Рассвет" ОСОБА_5 по взаємовідносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект", суду не надано.

Враховуючи викладене, обставини щодо ТОВ "Монолітбудкомплект", на які посилається відповідач в акті перевірки № 1900/22-209/24831310 від 22.06.2012, не можуть сприйматися судом як преюдиційні обставини в силу частини другої статті 74 КАС України.

З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин у справі, судом встановлено, що на момент укладання та виконання договору № 25 від 16 травня 2011 року та виписування податкових накладних від 28.07.2011 №93, №94, від 29.07.2011 №102, 02.08.2011 №14, від 09.08.2011 №42, від 11.08.2011 №63, від 17.08.2011 №85, від 05.09.2011 №19, від 19.09.2011 №119, від 18.10.2011 №83 ТОВ "Монолітбудкомплект" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа та в реєстрі платників податку на додану вартість як платник ПДВ, тобто мало необхідний обсяг цивільної правоздатності та дієздатності для укладання правочину та виписування податкових накладних.

Фактів, які б свідчили про наявність у формі чи змісті вище перелічених документів бухгалтерського та податкового обліку дефектів, котрі б в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та статті 44 Податкового кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості, а також фактів проведення ВБКП "Рассвет" збиткових операцій та невикористання придбаного товару у власній господарській діяльності; акт перевірки № 1900/22-209/24831310 від 22.06.2012 не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що ВБКП "Рассвет" безпідставно включено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період суми витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Монолітбудкомплект", оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі господарських операцій з ТОВ "Монолітбудкомплект".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення № 0010422301/1010 від 17 липня 2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 37440,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 18720,00 грн; податкове повідомлення - рішення № 0010432301/97 від 17 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19757,00 грн та податкове повідомлення - рішення № 0010392301/1009 від 17 липня 2012 року є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010422301/1010 від 17 липня 2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 18620,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 9310,00 грн та податкового повідомлення - рішення № 0010432301/97 від 17 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 403445,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що ці податкові повідомлення-рішення у зазначених частинах прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Ріст , судом встановлено, що 25.10.2011 між ВБКП "Рассвет" (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №41/11, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити металопродукцію в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

01.02.2012 між ВБКП "Рассвет" (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №04/12, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити фундаментні блоки Ф-1 в кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження якості та фактичного отримання товарів за вказаними договорами, а також їх оплати, транспортування, прийняття та оприбуткування, зберігання на виробничій базі позивача та подальшого використання у власній господарській діяльності позивачем надано рахунки-фактури від 01.02.2012 №СФ-0033, №СФ-0034, №СФ-0035, від 02.02.2012 №СФ-0036, №СФ-0037, від 03.02.2012 №СФ-0038, №СФ-0039, №СФ-0040, №СФ-0041, від 06.02.2012 №СФ-0042, №СФ-0043, №СФ-0044, №СФ-0045, №СФ-0046, від 07.02.2012 №СФ-0051, №СФ-0052, №СФ-0053, №СФ-0054, №СФ-0055, №СФ-0047, №СФ-0048, №СФ-0049, №СФ-0050, від 08.02.2012 №СФ-0058, №СФ-0057, №СФ-0056, від 09.02.2012 №СФ-0062, №СФ-0060, №СФ-0061, №СФ-0059, №СФ-0063, від 10.02.2012 №СФ-0064, №СФ-0065, №СФ-0066, №СФ-0067, №СФ-0069, від 11.02.2012 №СФ-0072, №СФ-0071, №СФ-0070, від 13.02.2012 №СФ-0073, №СФ-0074, №СФ-0075, №СФ-0076, №СФ-0077, №СФ-0078, №СФ-0079, №СФ-0080, №СФ-0081; видаткові накладні від 01.02.2012 №РН-0033, №РН-0034, №РН-0035, від 02.02.2012 №РН-0036, №РН-0037, від 03.02.2012 №РН-0038, №РН-0039, №РН-0040, №РН-0041, від 06.02.2012 №РН-0042, №РН-0043, №РН-0044, №РН-0045, №РН-0046, від 07.02.2012 №РН-0051, №РН-0052, №РН-0053, №РН-0054, №РН-0055, №РН-0047, №РН-0048, №РН-0049, №РН-0050, від 08.02.2012 №РН-0058, №РН-0057, №РН-0056, від 09.02.2012 №РН-0062, №РН-0060, №РН-0061, №РН-0059, №РН-0063, від 10.02.2012 №РН-0064, №РН-0065, №РН-0066, №РН-0067, №РН-0069, від 11.02.2012 №РН-0072, №РН-0071, №РН-0070, від 13.02.2012 №РН-0073, №РН-0074, №РН-0075, №РН-0076, №РН-0077, №РН-0078, №РН-0079, №РН-0080, №РН-0081; податкові накладні від 01.02.2012 №3, №4, №5, від 02.02.2012 №6, №7, від 03.02.2012 №8, №9, №10, №11, від 06.02.2012 №12, №13, №14, №15, №16, від 07.02.2012 №21, №22, №23, №24, №25, №17, №18, №19, №20, від 08.02.2012 №28, №27, №26, від 09.02.2012 №32, №30, №31, №29, №33, від 10.02.2012 №34, №35, №36, №37, №38, від 11.02.2012 №41, №40, №39, від 13.02.2012 №42, №43, №44, №45, №46, №47, №50, №49, №48; сертифікати якості; банківські виписки; товарно-транспортні накладні від 01.02.2012 №6/12, від 02.02.2012 №7/12, від 03.02.2012 №10/12, №12/12, від 06.02.2012 №18/12, №17/12, від 07.02.2012 №22/12, №20/12, №19/12, від 08.02.2012 №24/12, від 09.02.2012 №26/12, №25/12, від 10.02.2012 №28/12, №27/12, від 11.02.2012 №29/12, від 13.02.2012 №33/12, №34/12, №31/12; подорожні листи; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; заяви про прийняття на роботу на посаду водія, накази про прийняття на посаду водія, витяги із трудових книжок; витяг з журналу реєстрації видачі довіреностей; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державний акт на право власності на земельну ділянку; журнал-ордер щодо оприбуткування поставлених товарів; оборотні відомості по руху товару; акти списання у виробництво металовиробів; акти приймання виконаних будівельних робіт замовником ТОВ "Паркінг+" .

У період складання вказаних документів директором ВБКП Рассвет був ОСОБА_4, а головним бухгалтером - ОСОБА_5.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 жовтня 2017 року у справі № 537/5714/13-к /а.с. 50-205, т. 5/, серед інших, звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 212 КК України, та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 212 КК України, - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження №32012120000000005, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 21.11.2012 в тому числі відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч.3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 212 КК України, та відносно ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 212 КК України, закрито у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі статті 284 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави для закриття кримінального провадження розподіляються на реабілітуючі (тобто ті, які повністю знімають з особи підозру) та нереабілітуючі (тобто ті, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності).

У відповідності до статті 284 КПК України закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності не належить до реабілітуючих підстав, а відтак встановлені Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області обставини мають бути враховані адміністративним судом при вирішенні цієї справи.

Так, Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області встановлено, що

ОСОБА_4, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, будучи організатором скоєння злочинів, без наміру здійснення угод, з метою ухилення від сплати податків та формування за допомогою підроблених документів права на податковий кредит і права на збільшення валових витрат ВБКП Рассвет , без фактичного понесення будь-яких витрат, достовірно знаючи про фіктивність підприємств ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл , ТОВ Профіль-Стиль та використовуючи їх реквізити, спільно з ОСОБА_6 організував відображення в документах бухгалтерського обліку та податкової звітності членом організованої групи - головним бухгалтером ВБКП Рассвет ОСОБА_5 неправдивих відомостей про нібито проведені господарські операції щодо придбання ТМЦ, викладені у підроблених податкових накладних СГФД, що призвело до безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ ВБКП Рассвет зі сплати ПДВ за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року на суму 1545461 грн., а також до безпідставного заниження зобов'язань товариства зі сплати податку на прибуток підприємства за період з IV кварталу 2011 року по ІІІ квартал 2012 року на суму 1207716 грн.

В результаті протиправної діяльності організованої групи у складі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, спрямованої на досягнення спільної злочинної мети, щодо ухилення від сплати податків, державі спричинена шкода в значних розмірах, у вигляді ненадходження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства на загальну суму 2753177 грн.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4, будучи організатором скоєння злочинів, діючи у складі організованої групи скоїв умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.212 КК України.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 вчинив наступні злочини (кримінальні правопорушення), передбачені Кримінальним кодексом України:

-організацію фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинену повторно, у складі організованої групи;

-організацію підроблення іншого офіційного документа, який видається та посвідчується підприємством, який надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою та збут такого документа, та організацію складання та видачу експертом завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення з метою використання та збуту таких офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, у складі організованої групи;

-організацію використання завідомо підробленого документу, вчинену у складі організованої групи;

-організацію службового підроблення, тобто складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинену у складі організованої групи;

-організацію умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах, вчинену у складі організованої групи.

Вказані злочини були вчинені за наступних обставин:

Досудовим розслідуванням встановлено, що мешканці міста Кременчук, Полтавської області ОСОБА_4 та ОСОБА_6 будучи організаторами скоєння злочинів, направлених на умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, розуміючи можливі суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розробили злочинний план, щодо придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) без мети здійснення господарської (підприємницької) діяльності, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності, яка б виражалась у наданні незаконних послуг реально діючим підприємствам України, за матеріальну винагороду, в проведенні безтоварних операцій та незаконному переказі безготівкових грошових коштів в готівку, з використанням реєстраційних документів і розрахункових рахунків суб'єктів господарювання, які здійснювали фіктивну діяльність (далі-СГФД)….

Стійкість організованої злочинної групи, створеної ОСОБА_4 та ОСОБА_6 полягала в наступному.

Тривалості злочинної діяльності організована злочинна група почала створюватись двома організаторами з серпня 2011 року для вчинення фіктивного підприємництва, підробки офіційних документів, використання завідомо підроблених документів, службового підроблення та умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

На виконання розробленого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 злочинного плану, всіма членами організованої групи, в т.ч. ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 для прикриття незаконної діяльності організованої злочинної групи та прикриття злочинів були залучені суб'єкти господарювання, які здійснювали фіктивну діяльність ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ та ПМП ВКФ Гудвіл , які використовувались весь період існування організованої злочинної групи, тобто по вересень 2012 року….

Продовжуючи свою злочинну діяльність, члени організованої групи, маючи у розпорядженні печатки та установчі документи, банківські рахунки ТОВ Ріст та ТОВ Крилвінкварц , з метою збільшення обсягів незаконно оготівковуваних коштів, вирішили придбати інші фіктивні підприємства, для чого стали підшукувати осіб, які були б згодні прийняти на себе права та обов'язки власників, а також стати керівниками підприємств….

Ознаками фіктивності ТОВ Ріст , ТОВ Крилвінкварц , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл є перереєстрація підприємств на підставних осіб, відсутність підприємств за юридичними адресами, відсутність здійснення реальної господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, відсутність основних засобів, складських приміщень, персоналу тощо….

Таким чином, придбавши за вищезазначених обставин вищезгадані підприємства, заволодівши їх печатками і засновницькими документами, призначивши на посади їх керівників підставних осіб, члени організованої групи у складі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, заздалегідь знаючи, що підконтрольні їм суб'єкти підприємницької діяльності юридичні особи - не здійснюватимуть статутну діяльність, переслідували при цьому мету прикриття своєї незаконної діяльності, яка виразилася в сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності України, що реально діяли, в т.ч. ВБКП Рассвет , в проведенні безтоварних фінансових операцій з грошовими коштами за допомогою незаконного перекладу їх з безготівкової форми розрахунку в готівку, в мінімізації зобов'язань з податку на додану вартість та штучному завищенні валових витрат, тобто в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах….

Також, ОСОБА_4 будучи організатором скоєння злочинів та являючись директором реально діючого підприємства ВБКП Рассвет , не маючи необхідних знань та навичок з ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності, маючи у штаті підприємства головного бухгалтера ОСОБА_5, залучив останню до складу організованої групи, яку поставив до відома про розроблений ним спільно з ОСОБА_6 злочинний план направлений на досягнення злочинного результату і пояснив відведену їй роль у скоєнні злочинів, яку остання усвідомила як участь (пособництво) в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом складання первинних фінансово-господарських документів від імені СГФД, вносячи в них завідомо неправдиві відомості, щодо поставки товарів в адресу ВБКП Рассвет , яких в дійсності не відбувалось, відображення в таких документах потрібних підприємству економічних показників, що не відповідали дійсності та в подальшому використовувати такі документи при складанні податкової звітності ВБКП Рассвет і подавати їх до контролюючих органів….

Директор ВБКП Рассвет ОСОБА_4, в складі організованої групи з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5І, будучи організатором скоєння злочинів, без наміру здійснення угод, з метою ухилення від сплати податків та отримання за допомогою підроблених документів права на податковий кредит і права на збільшення валових витрат, без фактичного понесення будь-яких витрат, достовірно знаючи про фіктивність підприємств ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл , та використовуючи їх реквізити, організував відображення в документах бухгалтерського обліку та податкової звітності членом організованої групи - головним бухгалтером ВБКП Рассвет ОСОБА_5 неправдивих відомостей про нібито проведені господарські операції щодо придбання ТМЦ, викладені у підробних податкових накладних СГФД, що призвело до безпідставного заниження податкових зобов'язань з ПДВ ВБКП Рассвет зі сплати ПДВ за період з жовтня 2011 року по липень 2012 року на суму 1545461 грн., а також до безпідставного заниження зобов'язань товариства зі сплати податку на прибуток підприємства за період з IV кварталу 2011 року по ІІІ квартал 2012 року на суму 1207716 грн.

В результаті протиправної діяльності організованої групи в складі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, державі спричинена шкода, на загальну суму 5144491 тис. грн., яка в 1000 і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі.

Таким чином, своїми умисними противоправними діями ОСОБА_4, будучи організатором вчинення злочинів, діючи у складі організованої групи, скоїв фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.205 КК України...

Членами організованої групи було внесено неправдиві відомості щодо реалізації ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл , в адресу ВБКП Рассвет товарно-матеріальних цінностей, до наступних офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від обов'язків, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою:… договір купівлі-продажу №41/11, договір купівлі-продажу №04/12 від 01.02.2012 року; рахунки-фактури від 01.02.2012 №СФ-0033, №СФ-0034, №СФ-0035, від 02.02.2012 №СФ-0036, №СФ-0037, від 03.02.2012 №СФ-0038, №СФ-0039, №СФ-0040, №СФ-0041, від 06.02.2012 №СФ-0042, №СФ-0043, №СФ-0044, №СФ-0045, №СФ-0046, від 07.02.2012 №СФ-0051, №СФ-0052, №СФ-0053, №СФ-0054, №СФ-0055, №СФ-0047, №СФ-0048, №СФ-0049, №СФ-0050, від 08.02.2012 №СФ-0058, №СФ-0057, №СФ-0056, від 09.02.2012 №СФ-0062, №СФ-0060, №СФ-0061, №СФ-0059, №СФ-0063, від 10.02.2012 №СФ-0064, №СФ-0065, №СФ-0066, №СФ-0067, №СФ-0069, від 11.02.2012 №СФ-0072, №СФ-0071, №СФ-0070, від 13.02.2012 №СФ-0073, №СФ-0074, №СФ-0075, №СФ-0076, №СФ-0077, №СФ-0078, №СФ-0079, №СФ-0080, №СФ-0081; видаткові накладні від 01.02.2012 №РН-0033, №РН-0034, №РН-0035, від 02.02.2012 №РН-0036, №РН-0037, від 03.02.2012 №РН-0038, №РН-0039, №РН-0040, №РН-0041, від 06.02.2012 №РН-0042, №РН-0043, №РН-0044, №РН-0045, №РН-0046, від 07.02.2012 №РН-0051, №РН-0052, №РН-0053, №РН-0054, №РН-0055, №РН-0047, №РН-0048, №РН-0049, №РН-0050, від 08.02.2012 №РН-0058, №РН-0057, №РН-0056, від 09.02.2012 №РН-0062, №РН-0060, №РН-0061, №РН-0059, №РН-0063, від 10.02.2012 №РН-0064, №РН-0065, №РН-0066, №РН-0067, №РН-0069, від 11.02.2012 №РН-0072, №РН-0071, №РН-0070, від 13.02.2012 №РН-0073, №РН-0074, №РН-0075, №РН-0076, №РН-0077, №РН-0078, №РН-0079, №РН-0080, №РН-0081; податкові накладні від 01.02.2012 №3, №4, №5, від 02.02.2012 №6, №7, від 03.02.2012 №8, №9, №10, №11, від 06.02.2012 №12, №13, №14, №15, №16, від 07.02.2012 №21, №22, №23, №24, №25, №17, №18, №19, №20, від 08.02.2012 №28, №27, №26, від 09.02.2012 №32, №30, №31, №29, №33, від 10.02.2012 №34, №35, №36, №37, №38, від 11.02.2012 №41, №40, №39, від 13.02.2012 №42, №43, №44, №45, №46, №47, №50, №49, №48; товарно-транспортні накладні від 01.02.2012 №6/12, від 02.02.2012 №7/12, від 03.02.2012 №10/12, №12/12, від 06.02.2012 №18/12, №17/12, від 07.02.2012 №22/12, №20/12, №19/12, від 08.02.2012 №24/12, від 09.02.2012 №26/12, №25/12, від 10.02.2012 №28/12, №27/12, від 11.02.2012 №29/12, від 13.02.2012 №33/12, №34/12, №31/12….

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ Профіль-Стиль , ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ та ПМП ВКФ Гудвіл жодних ТМЦ на територію складських приміщень за вищезазначеними адресами ніколи не завозили, не зберігали та не вивозили, автотранспорт ВБКП Рассвет та зазначених підприємств на територію складських приміщень на заїздив, на території не завантажувався та з території не виїздив.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що водії ВБКП Рассвет ОСОБА_9 та ОСОБА_10, чиї прізвища зазначені в таких ТТН, в дати виписання ТТН за адресами розташування складських приміщень не знаходились, тобто не мали реальної змоги повантажити ТМЦ зазначені в ТТН та транспортувати їх до ВБКП Рассвет .

Крім того, встановлено, що ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл ніколи та ні у кого не придбавали ТМЦ, реалізація яких документально відображена в адресу ВБКП Рассвет .

Таким чином, встановлено безтоварність проведених операції між ВБКП Рассвет та ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл , тобто вище перелічені первинні фінансово-господарські документи виписані від імені ТОВ Профіль-Стиль , щодо реалізації ТМЦ в адресу ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , від імені ТОВ Ріст , ПП Троян-СВ , ПМП ВКФ Гудвіл , щодо реалізації ТМЦ в адресу ВБКП Рассвет є підробними, тобто відомості відображені в них не відповідають дійсності….

Так, ОСОБА_8 …підробив висновки судово-економічних досліджень №б/н від 14.06.2012 року щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Ріст з ВБКП Рассвет …

В подальшому, зазначені висновки судово-економічних досліджень, ОСОБА_8, на виконання злочинного плану, з відома всіх членів організованої групи, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин були передані (збуті) ОСОБА_4 для пред'явлення до Полтавського окружного адміністративного суду, в якості доказу правомірності фінансово-господарських взаємовідносин ВБКП Рассвет з ТОВ Ріст та ПП Троян-СВ , що і відбулось, тобто вищезазначені висновки судово-економічних досліджень були використані… .

Наведене дає суду підстави констатувати, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ріст за договорами купівлі-продажу №41/11 від 25.10.2011 та №04/12 від 01 лютого 2012 року не було, що в свою чергу виключає правомірність формування позивачем податкового кредиту за лютий 2012 року в сумі 423321,36 грн.

У подібних правовідносинах, де особу, винну у вчиненні фіктивного підприємництва, було звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку / постанова від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1113/16/.

Аналогічний правовий висновок міститься і в іншій постанові Верховного Суду, ухваленої 18 червня 2018 року у справі № 813/3576/15.

У цій справі, що розглядається, Верховний Суд, скасовуючи постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року, також зазначив, що у справі, що розглядається, суди вказали на безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, оскільки господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Ріст , Товариством з обмеженою відповідальністю Монолітбудкомплект фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності. При цьому, судами відхилено посилання податкового органу на фіктивність контрагентів позивача, неможливість ведення ними господарської діяльності та наявність взаємоузгоджених дій, спрямованих на формування неправомірної податкової вигоди. Суд з таким висновком не погоджується, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку .

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив довід позивача про те, що правомірність формування ним податкового кредиту за лютий 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ Ріст підтверджується висновком судової економічної експертизи № 932 від 19 січня 2015 року /а.с. 21-44 т. 5/, з огляду на наступне.

Зі змісту цього висновку слідує, що при проведенні експертизи експертом були використані установчі документи ВБКП Рассвет , акти перевірок, податкові декларації ВБКП Рассвет , податкові накладні та видаткові накладні, виписані ТОВ Ріст .

Отже, експертом проведено лише документальне дослідження правильності обчислення показників та наявності/відсутності розбіжностей між показниками, зазначеними у пред'явлених документах, та експертом не проводилося дослідження факту реального вчинення господарських операцій між ВБКП Рассвет та ТОВ Ріст .

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на судові рішення у справах № № 2а-1670/2084/12, 2а-1670/6454/12, 2а-1670/11094/11, вирішених на користь позивача по взаємовідносинам з ТОВ Ріст , оскільки частиною сьомою статті 78 КАС України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції помилково застосовано ч. 6 ст. 78 КАС України (підстави звільнення від доказування), оскільки підлягала застосуванню ст. 72 КАС України (редакція КАС, яка діяла на момент виникнення правовідносин), так як вона "пом'якшує відповідальність" позивача, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Також колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що податковий кредит за лютий 2012 року в сумі 423321,36 у взаємовідносинах із ТОВ "Ріст" ним сформовано правомірно, а суд першої інстанції, в свою чергу, не надав належної оцінки його доказам, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0010422301/1010 від 17 липня 2012 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 18620,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 9310,00 грн та податкового повідомлення - рішення № 0010432301/97 від 17 липня 2012 року в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 403445,00 грн є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року по справі 2а-1670/5096/12 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничо-будівельного колективного підприємства "Рассвет" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року по справі № 2а-1670/5096/12 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 04.04.2019 року