Постанова

від 04.04.2019 по справі 815/6559/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №815/6559/15

адміністративне провадження №К/9901/25821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року (суддя Н.В. Потоцька) та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (колегія у складі суддів: Н.В. Вербицька, О.В. Джабурія, А.В. Крусян) у справі№ 815/6559/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма Хенто Інтер доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Хенто Інтер (далі - ТОВ фірма Хенто Інтер ) звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 13 серпня 2015 року №0000972203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 213435 грн., в т.ч. за основним платежем на 170748 грн., та штрафними санкціями - 42687 грн. та №0000962203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 192901 грн., в т.ч. за основним платежем на 153673 грн., штрафними санкціями - 38418 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення своїх контрагентів до виконання ними податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2015 року №0000972203 та №0000962203.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами - ПП Віва Трейдінг та ПП Віапласт підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 28 травня 2015 року №001275/916, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області Посадськовою Л. В., згідно із вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведена позапланова перевірка TOB фірма ХЕНТО ІНТЕР з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з платниками податків відповідно до постанови Генеральної прокуратури від 20 квітня 2015 року, за результатами якої складено акт 30 червня 2015 року №4478/15-53-22-03/30390298, яким встановлено наступні порушення:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 року на суму 153673 грн.,

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за квітень-липень 2014р. на суму 170748 грн.

До таких висновків податкова інспекція прийшла внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій із контрагентами при придбанні товару та отриманні юридичних послуг, в зв'язку із відсутністю у контрагентів-постачальників виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Підставою для вказаного висновку стала, зокрема, інформація викладена в базі даних Податковий блок щодо контрагентів позивача, інформація ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01 серпня 2014 року №4349/15-53-22-3/37281141 По неможливість проведення зустрічної звірки ПП АУРУМ 999 , в якій зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення ПП АУРУМ 999 господарських операцій.

На підставі акта перевірки від 30 червня 2015 року №4478/15-53-22-03/30390298 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2015 року:

- № 0000972203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 213435 грн., в т.ч. за основним платежем на 170748 грн., та штрафними санкціями - 42687 грн.,

- № 0000962203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 192091 грн., в т.ч. за основним платежем на 153673 грн. та штрафними санкціями 38418 грн.

Судами також встановлено, що реальність господарських операцій TOB фірма ХЕНТО ІНТЕР з ПП Віва Трейдінг при виконанні договору №14/0402-1 від 20 квітня 2014 року, з ПП Віапласт при виконанні договору поставки від 20 червня 2014 року та договору від 01 липня 2014 року про надання юридичних послу, а саме юридичного супроводу участі позивача у відкритих торгах на закупівлю товару, яке проводило 29 липня 2014 року ДП Одеський морський торгівельний порт , підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, виписками з рахунків, платіжними дорученнями, актом прийому-передачі виконаних робіт,

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладених зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахували те, що позивач реалізував отриманий від ПП Віва Трейдінг , ПП Віапласт товар (фарби) ДП Іллічівський морський торговельний порт , що підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, а також отримання товару ДП Іллічівський морський торговельний порт , підтверджується довіреністю №1850 від 16 квітня 2014 року, №2081 від 25 червня 2014 року.

Судами об'єктивно взято до уваги, що оскільки товар поставлявся позивачу безпосередньо зі складу ТОВ Хемпель Україна , а ПП Віва Трейдін переадресувало вантаж на адресу ТОВ Фірма Хенто Інтер , що підтверджується товарно-транспортною накладною, відсутність у вказаного контрагента-постачальника позивача складських приміщень та транспортних засобів не вплинуло на реальність операції. Крім того на підтвердження отримання ПП Віва-Трейдінг та ПП Віапласт від ТОВ Хемпель України фарбувальних матеріалів, які в подальшому продані ТОВ Фірма Хенто Інтер , позивачем надані первинні документи на поставку товару та його оплату в повному обсязі.

Окрім того, при оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у спірного контрагента - ПП Віапласт юридичних послуг, також дослідили його подальше використання, внаслідок чого, врахувавши витребувану судом апеляційної інстанції інформацію, а саме лист ДП Одеський морський торгівельний порт № 20/2-35, в якому зазначено, що ТОВ Фірма Хенто Інтер було подано заяву на участь у відкритих торгах на закупівлю товарів, які відбулись 29 липня 2014 року, дійшли обґрунтованого висновку про реальність його отримання позивачем від ПП Віапласт , а також про фактичне його використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарської операції з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити визначені законом.

Окрім того, судом апеляційної інстанції цілком правильно взято до уваги повідомлення Генпрокуратури України від 10 березня 2015 року стосовно зазначених контрагентів позивача, у якому відзначено, що в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи, які містять пояснення чи показання засновників та керівників ПП Віва-Трейдінг та ПП Віапласт щодо непричетності до створення та діяльності цих підприємств.

Водночас в обґрунтування касаційної скарги відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на актах перевірки контрагентів позивача або на інформації з бази даних податкової інспекції, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірної операції за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду