Ухвала

від 28.03.2019 по справі 520/5328/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/503/19

Номер справи місцевого суду: 520/5328/19 1-кс/520/3277/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019161480000667 від 15 березня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року було задоволено клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 та до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 13 травня 2019 року. В якості альтернативного запобіжного заходу визначено заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680, 00 грн. та, у разі внесення застави, на підозрюваного покладені обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу суду, якою застосувати до ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 з забороною залишати житло з 20:00 години до 07:00 години ранку наступної доби.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що підозра ОСОБА_8 за ч.4 ст.296 КК України не обґрунтована, оскільки у підозрюваного був мотив завдати матеріальної шкоди лише потерпілому, а не оточуючим громадянам. Органом досудового розслідування не було надано жадного доказу про те, що ОСОБА_8 заздалегідь заготовив предмет для нанесення тілесних ушкоджень. За відсутності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого саме ч.4 ст.296 КК України, захисник наполягав на тому, що до його підзахисного під час досудового розслідування можливо застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Разом з тим відповідно до п.175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд наголошує, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання

під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя дотримався зазначених вимог КПК України, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв обґрунтоване та законне судове рішення.

Так, відповідно до клопотання слідчого 15 березня 2019 року біля 15 год. 00 хв., у ОСОБА_8 , знаходячись за місцем свого мешкання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій в приміщенні кафе-бару «Мальва», що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Корольова, 70/1, яке належить малому приватному підприємству «Мальва» (код ЄДРПОУ 13913759).

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 взяв в квартирі сокиру, яку поклав за пазуху своєї куртки та направився до кафе-бару «Мальва» за вищевказаною адресою, де приблизно о 16 годині 00 хвилин того ж дня, знаходячись в громадському місці, приміщенні кафе-бару «Мальва», діючи умисно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, демонструючи явну неповагу до існуючих правил поведінки у суспільстві й інших соціальних цінностей, за допомогою сокири, яка перебувала в його правій руці, у присутності персоналу закладу, почав безпричинно наносити удари заздалегідь заготовленою сокирою по майну зазначеного закладу, пошкодивши скло вхідних та вихідних дверей, 2 холодильні камери та вітрину. Вказані дії супроводжувалися особливою зухвалістю, яка полягала в нахабному поводженні, буйстві, тимчасовому припиненні нормальної діяльності установи кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказами, яким слідчий суддя дав належну оцінку, а саме:

-протоколом огляду місця події від 15 березня 2019 року;

-заявою про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 ;

-протоколами допиту представника потерпілого ОСОБА_10 ;

-протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

-протоколом пред`явлення особи для впізнання;

-іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. При цьому, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_8 саме за ч.4 ст.296 КК України апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Таким чином, згідно з вимогами ч.2 ст.183 КПК України, до ОСОБА_8 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим наявність ризику того, що у разі застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов`язаного з позбавлення волі останній може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчинити новий злочин та впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.

Вказані ризики підтверджується тим, що у підозрюваного відсутні міцні соціальній зв`язки.

Так, ОСОБА_8 , хоча і має постійне місце проживання в м.Одесі, але він не одружений, не має утриманців, ніде не працює та не має постійного джерела прибутку.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.121 КК України

Крім того, характер та обставини вчиненого злочину, який інкримінується ОСОБА_8 та був вчинений з особливою зухвалістю в громадському місці, свідчить про реальність ризику того, що у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи.

На думку апеляційного суду викладені обставини беззаперечно свідчать про те, що, ризики заявлені слідчим реально існують, а отже слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування жоден з більш м`яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не зможе забезпечити належного виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків, і не дасть змогу органу досудового розслідування контролювати місце його перебування.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_15 про необхідність застосування до її підзахисного ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу є необґрунтованими, а слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч.2 ст.183 КПК України.

Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України, вірно визначив розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу в розмірі, достатньому для забезпечення належної поведінки підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18 березня 2019 року, якою до ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 13 травня 2019 року із визначенням застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3