Рішення

від 01.04.2019 по справі 188/1451/18

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1451/18

Провадження № 2/188/54/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Місюра К.В.,

при секретарі Хандрига Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка позовну заяву ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства Славутич , третя особа: Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Славутич (далі - відповідач, СФГ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,322 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 053836, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 393 від 20.12.2001 року.

У 2016 році з метою присвоєння вищезазначеній земельній ділянці кадастрового номеру, на її замовлення ТОВ Український земельно-правовий центр було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки № 1223883700:03:001:0365.

У зв'язку з цим право власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 106102691238 від 18.10.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРПНМ № 71039285 від 21.10.2016 р.

В результаті укладення шлюбу її прізвище було змінено з Хрипко на Струкова , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.06.2016 року.

З 2017 року вона не має можливості користуватись власною земельною ділянкою у зв'язку з відсутністю під'їзду до неї на підставі того, що С(Ф)Г Славутич самовільно займає частину земельної ділянки державної форми власності, яка не надана у власність, користування (оренду) площею 1,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка, як вважає позивач, є під'їздом до її земельної ділянки. Здійснення перешкод у користуванні полягає у тому, що відповідач здійснює оранку земельної ділянки, яка слугує під'їздом до її земельної ділянки та займається на ній вирощуванням сільськогосподарських культур, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості користування власною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На її неодноразові усні звернення до Відповідача з вимогою припинити використовувати проїзд для власних потреб, останній жодним чином не реагує, що стало підставою для звернення із даною позовною заявою до суду.

Позивач, посилаючись на норми ст. 41 Конституції України, ст. ст. 13, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 156, 157 Земельного кодексу України, просить суд усунити перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 4,322 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223883700:03:001:0365, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (пай№ 365) та належить їй на праві власності, шляхом зобов'язання відповідача припинити використовувати земельну ділянку площею 1.8 га, яка слугує під'їздом до вищезазначеної земельної ділянки, для власних потреб, не здійснювати обробіток даної земельної ділянки та не вчиняти будь-яких інших дій на даній земельній ділянці, які б перешкоджали їй мати доступ до своєї земельної ділянки та використовувати власну земельну ділянку за цільовим призначенням.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі зазначивши це тим, що позивач не звертався до відповідача з питанням обміну земельними ділянками, позивачем не надано доказів створення відповідачем будь-яких перешкод, які унеможливлюють під'їзд до її земельної ділянки. Таким чином, відповідач вважає, що фактично спору між ними немає, а звернення до суду з цим позовом є передчасним, а також позивачем не вказано у позові кадастрового номеру земельної ділянки державної форми власності, яку обробляє відповідач. Не надано доказів, що земельна ділянка площею 1,8 га, про яку йде мова у позовній заяві, повинна слугувати під'їздом до його земельної ділянки, тобто виконувати функцію польової дороги.

Позивач не вказує у позовній заяві, що не всі навколишні земельні ділянки, що оточують земельну ділянку позивача, перебувають в оренді чи іншому користуванні СФГ Славутич . Власниками чотирьох земельних ділянок за № 366, № 367, № 368, та № 369 згідно з актом поновлення меж земельної ділянки від 17.03.2017 є фізичні особи, які не перебувають в договірних відносинах з СФГ Славутич . Доказів надання згоди вказаними фізичними особами на проїзд позивачем до земельної ділянки № 365 не надано.

Позивач не надав доказів існування в проектній документації Держгеокадастру польової дороги, з якою межує земельна ділянка позивача, а навпаки, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області своїм листом від 15.01.2019 повідомляє, що згідно з проектною документацією така польова дорога не передбачена. Вільної земельної ділянки ліворуч на карті від земельної ділянки позивача, по якій можна проїхати, фактично не існує. З публічної кадастрової карти України вбачається, що весь кадастровий поділ полів, який показаний на карті синім кольором, відображений на фізичній карті місцевості невірно - зі здвигом вправо. Внаслідок цього, згідно з кадастровим поділом посадка відображена на земельних ділянках № 344 - № 356 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які орендує відповідач. ОСОБА_5, де розташована посадка, протиправно заходить на приватні земельні ділянки, оскільки також здвигнуте вправо. Таким чином, при вірному відображенні на карті кадастрового поділу та фактичної місцевості - земельна ділянка позивача межує безпосередньо з посадкою, а не польовою дорогою.

Позивач надала суду відповідь на відзив, у якій підтримала позов і зазначила, що у відповідності до ст. 179 ЦПК України позивач має право надати суду відповідь на відзив, в якій останій викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх виконання або відхилення.

Позивач звертає увагу суду на те, що доказами створення перешкод у користуванні її земельною ділянкою та вжиття нею заходів щодо усунення цих перешкод є:

акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223883700:03:001:0365, який складено 04.10.2017 року;

акт перевірки земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 07.09.2018 за № 496-ДК/739/АП/09/01/-18, який було складено за результатами проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором, що була проведена на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.07.2018 року № 496-ДК, який в свою чергу було видано на підставі заяви представника позивача ОСОБА_1;

акт поновлення меж земельної ділянки на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 17.03.2017 року.

Позивач наголошує, що відповідно до методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної ділянки частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджені наказом Державного комітету України земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук № 47/172/48 від 04.06.1996 року (наказ втратив чинність 08.11.2005 року). Останні розроблено у відповідності з Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та постановою КМУ від 12.02.1996 року № 187 Про стан реформування земельних відносин .

Позивач не згоден щодо відсутності вільної земельної ділянки зліва на карті, по якій можна проїхати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши заяви по суті сторін, дослідивши наявні у матеріалах цивільної справи докази, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

У відповідності з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У пункті 12 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 за № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ міститься роз'яснення, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

В судовому засіданні встановлено судом, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,322 га, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 053836, виданим 20.12.2001 Петрівською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с. 6).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 71039285 від 21.10.2016, власником земельної ділянки площею 4.322 га кадастровий № 1223883700:03:001:0365 є позивач ОСОБА_4 (а.с. 11).

Актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1223883700:03:001:0365 від 04.10.2017 встановлено, що на території Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (схеми розташування земельної ділянки) під'їзд до цієї земельної ділянки № 365 присутній, але при обстеженні поля на місцевості під'їзду до цієї земельної ділянки не виявлено, на даний момент все розорано. Сумісні ділянки цього поля орендуються С(Ф)Г Славутич (а.с.12).

У акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Васильківському, Межівському, Петропавлівському, Покровському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_6 № 496-ДК/739/АП/09/01/-18 від 07.09.2018 зазначено, що за результатами обстеження прилеглої території встановлено, що частину земельної ділянки держаної форми власності, яка не надана у власність, користування (оренду) площею 1,8 га використовує С(Ф)Г Славутич (код ЄДРПОУ 31136395) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (на час проведення перевірки засіяна соняшником) за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї (а.с. 13).

З акту поновлення меж земельної ділянки Петрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 17.03.2017, складеного спеціалістом ПП Гео-сервіс ОСОБА_7, видно, що між земельними ділянками, де знаходиться і земельна ділянка позивача, є не позначений проміжок (смуга), також видно, що земельна ділянка площею 1,8 га на карті не позначена (а.с. 14).

З листа відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та доданого викопіювання з картографічних матеріалів вбачається, що згідно наявних у місцевому фонді документації із землеустрою картографічних матеріалів до Науково-технічної документації по оновленню планово-картографічних матеріалів колгоспу імені Кірова Петропавлівського району Дніпропетровської області, розроблених Дніпропетровським філіалом інституту землеустрою в 1994 році, до земельних ділянок (паїв) № 366, 367, 368, 369 господарська польова дорога не передбачена (а.с. 40).

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги залишились не доведені належними і допустимими доказами. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач має можливість вільного під'їзду до своїх земельних ділянок з іншого боку поля, доказів порушення відповідачем будь-яких прав позивача в судовому засіданні не встановлено, тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України судові витрати на сплату судового збору в розмірі 704,80 грн. залишити на позивачу.

Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Між тим, представник відповідача не є адвокатом, отже суд вважає за необхідне відмовити в стягненні з позивача на користь відповідача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 15, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати позивача у сумі 704 грн. 80коп. (сімсот чотири)грн. 80 коп. залишити за нею.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя ОСОБА_5