Ухвала

від 14.03.2019 по справі 755/19401/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19401/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000000087,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 06 березня 2019 року звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року, у кримінальному провадженні № 42016050000000087 від 16 лютого 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 213 КК України, в обґрунтування якого зазначила наступне.

Адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що накладення арешту на майно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є безпідставним та таким, що порушує основоположні засади визначені Конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо вільного володіння майном, та має бути скасовано. Вважає ухвалу про накладення арешту на майно незаконною та просить її скасувати.

В судове засідання двокат ОСОБА_3 не з`явилась, повідомлялась належним чином причини неявки не повідомила.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна, дослідивши долучені до нього документи, матеріали кримінального провадження в оригіналі, приходить до наступного:

Встановлено, що в провадженні прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 перебувають матеріали кримінального провадження, внесені 16.02.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000000087, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 364, ч. 1 ст. 213 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року було задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016050000000087 від 16 лютого 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 213 КК України.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, у відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року вбачається, що при накладенні арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, відповідно до ст.170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016050000000087 від 16 лютого 2016 року, наразі триває.

На теперішній час під час здійснення слідчих дій у даному кримінальному провадженні перевіряється причетність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 213 КК України.

Зазначені у клопотанні речові докази є предметом злочину та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42016050000000087, а тому необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не відпала. Водночас, доводи клопотання не містять належного обґрунтування тадоказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальністьта які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року, що дає слідчому судді підстави дійти висновку що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування клопотання, підлягають з`ясуванню в ході досудового розслідування, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 27 грудня 2018 року (справа №755/19401/18; 1-кс/755/7357/18) що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000000087 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: