Постанова

від 01.04.2019 по справі 296/9827/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/9827/16-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.,

суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/9827/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Білецька Наталія Степанівна, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, та визнання особи такою, що прийняла спадщину

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2018 року, яке ухваленосуддею Галасюком Р.А. у м. Житомирі

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., на час відкриття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2009 року і до дня смерті ОСОБА_5 вона постійно проживала разом з нею у належній останній квартирі АДРЕСА_1, доглядала її. ОСОБА_5 за життя склала заповіт, за яким заповіла належне їй майно позивачу та ОСОБА_3 в рівних частинах, тому вона (ОСОБА_2) вважала, що фактично прийняла спадщину. Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском строку на її прийняття.

14 грудня 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 з бабою - ОСОБА_5 до дня її смерті та прийняття спадщини після її смерті; визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку НОМЕР_1, розташовану на території громадської організації садівниче товариство Трудівник Пряжівського масиву Житомирського району у порядку спадкування.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2018 рокупервісний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавицею ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1. Визнано ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 1/2 частині спадкового майна за заповітом від 09.08.2012 р., складеним ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Н.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 746. У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано, що ОСОБА_3 постійно проживав разом із своєю рідною бабою ОСОБА_5 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. та після смерті прийняв спадщину в 1/2 частині спадкового майна. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 83,28 кв.м., що належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 5-113 від 11.02.2005 р, виданого Першою Житомирською державною нотаріальною конторою та свідоцтва про право власності № 8632 від 10.12.1993 р., виданого Відділом приватизації державного житлового фонду, вартістю 669988 грн; 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована на території громадської організації Садівниче товариство Трудівник Пряжівського масиву Житомирського району, ідентифікаційний код: 20411120 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду в частині визнання її такою, що прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 в Ѕ частині спадкового майна за заповітом та прийняти нове - про визнання її такою, що прийняла спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5, а оскаржуване рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 визнати нечинним та закрити провадження у справі, у зв'язку з відмовою останнього від зустрічного позову.

На її думку, суд, не зважаючи на визнання ОСОБА_3 її позову, безпідставно визнав за ним право власності на Ѕ земельної ділянки, хоча зазначене нерухоме майно спадкодавець заповіла особисто їй (ОСОБА_2). Крім того, суд задовольнив позов ОСОБА_3 не зважаючи на визнання ним позову ОСОБА_2 та відмову від свого зустрічного позову. Не приймаючи відмову від зустрічного позову, суд помилково виходив із того, що відмова від позову суперечить закону та може призвести до порушення спадкових прав ОСОБА_3 Суд без участі сторін у справі та їх пояснень помилково послався на ту обставину, що вона визнала факт проживання ОСОБА_3 зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, оскільки така обставина є недостовірною. Посилання суду на журнал судового засідання у іншій справі є безпідставним з огляду на те, що така справа та журнал судом не оглядалися. Суд також не врахував, що ОСОБА_3 звертався до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у якому зазначав, що не проживав із спадкодавицею на час відкриття спадщини. Зазначена обставина була встановлена рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.08.2017 у справі №296/9193/16-ц. Тому, вважає, що визнання позову ОСОБА_3 не порушує його права.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року прийнята відмова ОСОБА_3 від зустрічного позову. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2018 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 визнано нечинним. Провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем і визнання права власності на спадкове майно закрито.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги визнала. При цьому зазначила, що її довіритель визнає позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, просить задовольнити апеляційну скаргу позивача та визнати факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підтвердження даних обставин до апеляційного суду надала нотаріально завірену заяву відповідача ОСОБА_3

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.10.2016 р.

За життя ОСОБА_5 19.08.2012 р. склала заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а земельну ділянку НОМЕР_1, яка розташована на території Пряжівського масиву товариства Трудівник Сінгурівської сільської ради, заповіла лише ОСОБА_2

Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Н.С. від 10.09.2015 р., позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України закріплено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст.1223 ЦК України).

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленому ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Під час розгляду справи було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 проживала та на даний час проживає позивачка ОСОБА_2 Дана обставина підтверджується змістом довідки № 948 від 15.11.2016 р., яка видана КП Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №16 Житомирської міської ради, з якої вбачається, що згідно письмових свідчень сусідів, ОСОБА_2 проживала та вела спільне господарство з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, на день смерті ОСОБА_5 (померла 01.08.2014р.) та за шість місяців до дня її смерті (а.с.15).

Також факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняття ОСОБА_2 у зв'язку з цим спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 визнається та не заперечується відповідачем ОСОБА_3, про що свідчить подана до апеляційного суду заява від 20.03.2019 р. про визнання позову, власноручний підпис якого засвідчений приватним нотаріусом.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 проживала разом зі спадкодавицею ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2., визнання відповідачем первісного позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач вважається такою, що прийняла спадщину, так як протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявила про відмову від неї, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимог.

Разом з тим, ухвалюючи рішення в частині визнання ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 1/2 частині спадкового майна за заповітом від 09.08.2012 р., суд першої інстанції в порушення ч.1 ст. 13 ЦПК України вийшов за межі вимог ОСОБА_2, оскільки остання, з урахуванням змісту позовної заяви, не просила визначити її частку в спадковому майні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в даній частині підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про задоволення даних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 22 червня 2018 року щодо часткового задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину в 1/2 частині спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення даних вимог в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 такою, що прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 за заповітом від 09.08.2012 р., складеним ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Н.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 746.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2019 року.

Головуючий Судді