Ухвала

від 04.04.2019 по справі 514/575/19

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Провадження по справі № 2-з/514/6/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року смт Тарутине

Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Кравченко П.А. при секретарі Мельниченко Н.М. за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_4., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агропрайм Холдинг про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агропрайм Холдинг про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі недійсними.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;

2) заборонити користування ТОВ Агропрайм Холдинг земельною ділянкою (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;

Заява про забезпечення позову обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати ОСОБА_1 (копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ).

В зв`язку з цим 22.02.2018 року позивач набув право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ), відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

12.07.2018 року представниками ТОВ Агропрайм Холдинг було повідомлено позивача про підписання додаткової угоди до договору оренди землі від 12.04.2016 року.

Також представниками ТОВ Агропрайм Холдинг було зазначено, що даний договір був укладений раніше між матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ТОВ Агропрайм Холдинг .

Оскільки ОСОБА_1 не розумів наслідків підписання додаткової угоди до договору та її правову природу, він був вимушений підписати вказану угоду.

Копію договору з ТОВ Агропрайм Холдинг позивач отримав лише у березні 2019 року у відділі Державної служби реєстрації, та дізнався про порушення права, яке є підставою для визнання договору та додаткової угоди до нього недійсними. А саме: неналежність підпису у графі Орендодавець договору ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 просили задовольнити заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки, на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимог щодо забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 258-260, 353 ЦПК України,суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агропрайм Холдинг про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі недійсним - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя П.А. Кравченко