Постанова

від 03.04.2019 по справі 906/970/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Справа № 906/970/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на окрему ухвалу Господарського суду Житомирської області в справі № 906/970/18 від 07 лютого 2019 року (суддя - Лозинська І.В.)

час та місце ухвалення: 7 лютого 2019 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; оголошення про винесення окремої ухвали о 12:17 год; повний текст ухвали складено 14 лютого 2019 року

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Старосільське"

про стягнення 15605 грн 63 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Житомиробленерго звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами Старосільське про стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 6 522 грн 24 коп. та підвищену плату за споживання електричної енергії понад договірні величини в сумі 5 458 грн 59 коп; трьох відсотків річних в розмірі 374 грн 72 коп. від простроченої заборгованості, пені в розмірі 1 133 грн 61 коп. та інфляційних втрат в розмірі 2 116 грн 47 коп..

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 7 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6 522 грн 24 коп. боргу за активну електричну енергію, 5 458 грн 59 коп. підвищенної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини, 951 грн 35 коп. пені, 374 грн 63 коп. річних та 1 369 грн 90 коп. інфляційних втрат. Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 657 грн 12 коп. Водночас, даним судовим рішенням відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення 182 грн 26 коп. пені, 746 грн 57 коп. інфляційних втрат та 0 грн 09 коп. річних.

Окрім того, Господарським судом Житомирської області 7 лютого 2019 року було винесено окрему ухвалу.

Вказана ухвала обґрунтована тим, що згідно з абзацом 1 пункту 3.33 ОСОБА_1 користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (втратили чинність 14 березня 2018 року) встановлено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що передостанній контрольний огляд лічильника відповідача типу НІК 2301, №1027637 був проведений 15 жовтня 2015 року.

Тому, на переконання місцевого господарського суду черговий контрольний огляд цього лічильника повинен бути проведений фахівцями Позивача до 15 квітня 2016 року.

Однак, як зазначає суд першої інстанції наступний контрольний огляд цього ж лічильника був проведений 19 жовтня 2016 року, що є порушенням Позивачем ОСОБА_1 користування електричною енергією, діючих станом на дату необхідності проведення чергового контрольного огляду засобу обліку Відповідача.

Не погоджуючись з прийнятою окремою ухвалою стосовно дій працівників Відповідача, останній звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 7 лютого 2019 року.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на час винесення окремої ухвали ОСОБА_1 користування електричною енергією втратили свою чинність, зокрема й пункт 3.33, на котрий місцевий господарський суд посилається в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутня необхідність для вжиття заходів для усунення порушень, передбачених вказаними правилами. При цьому, як зауважує апелянт, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушенняё з метою їх усунення та запобігання таким порушень у майбутньому, а оскільки, ОСОБА_1 користування електричною енергією втратили чинність, то запобігти їх порушенню в майбутньому є неможливим.

Також, апелянт зауважує, що в даному пункті ОСОБА_1 користування електричною енергією не зазначалося, що такі дії по контрольному обліку засобів обліку є обов'язком Відповідача.

Крім того, Позивач вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи. Як вказує апелянт, судом не зазначено, в чому саме полягає порушення законодавства Позивачем, яку норму права порушено, які дії слід вчинити Відповідачу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 6 березня 2019 року було відкрито апеляційне провадження у справі № 906/970/18 за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано Відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 березня 2019 року було призначено справу № 906/970/18 до розгляду на 3 квітня 2018 року об 14 год..

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу Позивача, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання від 3 квітня 2019 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Позивача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, також Позивач зазначив, що він апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 6 березня 2019 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та пояснень стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід задоволити, а оскаржувану окрему ухвалу скасувати, виходячи з останнього.

Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що при розгляді справи було встановлено порушення вимог нормативних актів Позивачем. Місцевий господарський суд в оспорюваному рішенні вказав, що: згідно з абзацом 1 пункту 3.33 ОСОБА_1 користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 (втратили чинність 14 березня 2018 року) встановлено, що електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку.

В той же час, як вказано судом в оспорюваному рішенні, з матеріалів справи вбачається, що передостанній контрольний огляд лічильника Відповідача типу НІК 2301, №1027637 був проведений 15 жовтня 2015 року (а. с. 61).

Також в даній окремій місцевий господарський суд наголосив на тому, що черговий контрольний огляд цього лічильника повинен бути проведений фахівцями Позивача до 15 квітня 2016 року.

Однак, наступний контрольний огляд цього ж лічильника був проведений 19 жовтня 2016 року (а. с. 17), з чого суд першої інтснації зробив висновок, що Позивачем порушено ОСОБА_1 користування електричною енергією, що діяли станом на дату необхідності проведення чергового контрольного огляду засобу обліку Відповідача.

Із системного аналізу діючих норм законодавства України, котре регулює порядок, підстави винесення окремої ухвали вбачається наступне.

Окрема ухвала - це засіб реагування господарського суду на виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Згідно із частиною 7 статті 246 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

При цьому колегія суддів констатує, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

Отже, для усунення недоліків та виконання вимог суду вказівки мають бути максимально конкретними і реальними для їх усунення, оскільки за ухилення від їх виконання передбачена відповідальність.

Разом з тим, дослідивши оскаржувану ухвалу судом апеляційної інстанції встановлено, що окрема ухвала не містить посилання на особу порушника, не містить посилання на конкретні норми закону чи іншого нормативно-правового акта, та не містить реальних вказівок щодо заходів, яких має вжити Позивач на її виконання.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на порушення Позивачем абзацу 1 пункту 3.33 ОСОБА_1 користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, виходячи з наступного. При цьому, Північно-західний апеляційний господарський суд констатує наступне.

Пунктами 3.3, 3.33 ОСОБА_1 користування електричною енергією передбачено, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на шість місяців має здійснювати контрольний огляд засобу обліку. Технічна перевірка здійснюється електропередавальною організацією (постачальником електричної енергії за регульованим тарифом) не рідше одного разу на три роки. Роботи з контрольного огляду засобу обліку та технічної перевірки розрахункових засобів обліку електричної енергії проводяться у присутності уповноважених представників споживача, а в разі, якщо споживач купує електричну енергію у постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом - додатково в присутності представників постачальника за нерегульованим тарифом, та оформляються актом про проведені роботи із зазначенням в акті прізвища уповноваженого представника електропередавальної організації, який проводив роботи, та номера його службового посвідчення, підстави проведення технічної перевірки або контрольного огляду засобу обліку та детального опису результатів обстеження.

Відповідно до частини 3 пункту 3.24 ОСОБА_1 користування електричною енергією, якщо повірка розрахункових засобів обліку не виконана в передбачені терміни з вини електропередавальної організації, електропередавальна організація не має права на виставлення додаткових рахунків, виставлення яких пов'язане з похибкою показів розрахункових засобів обліку електричної енергії.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що пункт 3.33 ОСОБА_1 користування електричною енергією на момент проведення перевірок не носив обов'язкового характеру, і діючою на той час (2016 року) Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії було передбачено порядок нарахування обсягів та вартості електричної енергії у разі не проведення таких перевірок не рідше одного разу на шість місяців.

Так, відповідно частини 4 пункту 2.1 Методики вбачається, що методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ОСОБА_1 користування електричною енергією у разі виявлення пошкодження або відсутності пломб на приладах обліку, що враховують обсяг електричної енергії, переданої мережами споживача (за наявності акта про пломбування, складеного в порядку, визначеному Правилами), пошкодження зазначених приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу тощо), інших дій споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку.

Кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок (Д пер, день), визначається за формулою: Д пер = Д пор + Д усун, де: Д пор - кількість робочих днів споживача від дня останнього контрольного огляду приладу обліку або технічної перевірки (у разі коли технічна перевірка проводилась після останнього контрольного огляду приладу обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

Водночас, колегія суддів враховує те, що Відповідачем все ж таки було проведено контрольний огляд приладів обліку навіть зважаючи на перевищення шестимісячного терміну такої перевірки, а тому, вказане порушення не може вважатися суттєвим недоліком у діяльності роботи Відповідача.

Суд апеляційної інстанції враховує й те, що окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 користування електричною енергією , на які посилався суд першої інстанції при винесенні окремої ухвали, втратили чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року.

В той же час Північно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому. Відтак, оскільки ОСОБА_1 користування електричною енергією втратили чинність, то запобігти їх порушення Відповідачем у майбутньому апріорі є неможливим.

Резюмуючи усе вищеописане колегія суддів ще раз констатує, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання.

В той же час колегія суддів наголошує на факт того, що порушення (заборгованість за активну електроенергію), яке мало місце у договірних відносинах між сторонами даного спору, і стало підставою для звернення Позивача з даним позовом. Отже, виявлене судом порушення щодо несплати Відповідачем за спожиту електричну енергію на підставі проведених Позивачем заходів огляду засобів обліку знайшло своє відображення в прийнятому ним рішенні по суті спору, порушене право було захищено і реагування на це порушення повторно, але вже окремою ухвалою, є безпідставним, адже інститут окремої ухвали покликаний реагувати на порушення, які не можна усунути постановленням судового рішення у справі.

Окрім того, колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана окрема ухвала не містить конкретного мотивування та приймаючи її суд першої інстанції не належним чином дослідив інститут окремої ухвали, у зв'язку з чим дійшла висновку про скасування окремої ухвали суду та задоволення апеляційної скарги Позивача.

Керуючись статтями 246, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на окрему ухвалу Господарського суду Житомирської області в справі № 906/970/18 від 07 лютого 2019 року - задоволити.

2. Окрему ухвалу Господарського суду Житомирської області в справі № 906/970/18 від 07 лютого 2019 року - скасувати.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу № 906/970/18 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 5 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.