Рішення

від 04.04.2019 по справі 906/1064/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1064/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дяденчук А.І.,ордер серія РН-415 № 715 від 22.11.2018 ( в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства" Тиква"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Лісовик"

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Фермерське господарство "Брат"

про розірвання договору та повернення товару

ПП "Тиква" звернулось до суду з позовом до ТОВ "ТК"Лісовик" в якому просить суд розірвати договір поставки від 19.11.2018 № 8518 укладений між сторонами та зобов'язати відповідача повернути позивачу товар у вигляді аміачної селітри в кількості 22т у мішках, поставленої на підставі договору поставки від 19.11.2018 року № 8518, що знаходиться на складі Фермерського господарства "БРАТ".

Ухвалою суду від 03.12.2018 було відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також, зазначеною ухвалою суду до участі у справі як третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Фермерське господарство "Брат".

26.12.2018 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що 21.11.2018 у зв'язку з відмовою іншого фермерського господарства, ТОВ "ТК "Лісовик" запропонувало ФГ "Брат" поставити товар (аміачну селітру) загальною кількістю 22 т на загальну суму 176 000,00 грн. За усними домовленостями ФГ "Брат" погодився на поставку товару від ТОВ "ТК "Лісовик".

21.11.2018 під час розвантаження товару на склад ФГ "Брат" в телефонному режимі ПП "Тиква" наполягало, що товар, який поставив ТОВ "ТК "Лісовик" йому не належить, а є власністю ПП "Тиква". У зв'язку з незрозумілою ситуацією ФГ "Брат" відкликало з банку платіж за товар та відмовився від його розвантаження. Однак, перевізником за вказівкою від його керівництва товар було розвантажено на склад ФГ "Брат" за адресою: с. Стульневе, Чернігівського району, Запорізької області без документів.

На даний час, товар (аміачна селітра) загальною кількістю 22 т знаходиться на складі ФГ "Брат" , плату за товар Товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Лісовик" не здійснювало, будь-яких прав на товар ФГ "Брат" не заявляє.

Ухвалою суду від 04.02.2019 строк проведення підготовчого засідання продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 04.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду. Ухвала направлялася відповідачу за адресою: 10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, 8. Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 між ПП "Тиква" (позивач/постачальник) та ТОВ "ТК "Лісовик" (відповідач/покупець) був укладений договір поставки № 8518 згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Постачальник зобов'язується поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення покупця, що є невід'ємними частинами даного договору ( п. 1.2 договору).

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.3 договору).

Моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації ( товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Разом з товаром покупцю повинні передаватись належні товару документи, що підтверджують його якість і безпеку, включаючи сертифікати, якісні посвідчення (оригінали або копії, завірені печаткою постачальника) (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Постачальник буде вважатись таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні покупця, і з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні покупця, та іншим умовам даного договору ( п. 4.6 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунок за товар здійснюється у день відвантаження товару покупцю, шляхом переказу належної до сплати суми у безготівковому порядку на рахунок продавця.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті поступає на розрахунковий рахунок постачальника ( п. 5.2 договору).

У разі несплати покупцем вартості поставленого товару, відповідно до умов цього договору, продавець має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку. При цьому покупець зобов'язується сплатити вартість поставленого товару або на вимогу продавця або повернути несплачений товар. Повернення товару покупцем продавцю відбувається у строк та у кількості, вказаних продавцем. Витрати на транспортування товару, що підлягає такому поверненню - за рахунок покупця (п. 5.3 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах (п. 7.2 договору).

На виконання умов договору, позивач відвантажив відповідачу товар аміачну селітру в кількості 22 т на загальну суму 266 420,09 грн, про що була складена видаткова накладна № 1364 від 20.11.2018, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 128 від 20.11.2018, виставлений рахунок на оплату № 1297 від 19.11.2018.

Факт отримання відповідачем аміачної селітри в кількості 22 т за видатковою накладною № 1364 підтверджується наявними в матеріалах справи листами, в яких відповідач підтверджує, що ним було придбано у ПП "Тиква" аміачну селітру відповідно до договору поставки № 8518 від 19.11.2018 за накладною № 1364 в кількості 22 т.

В подальшому вказаний товар за товарно-транспортною накладною № 000122 від 21.11.2018 автомобільним перевізником ТОВ "Грандмайстер УА" було доставлено та розвантажено на складі ФГ "Брат" за адресою с. Стульневе, Чернігівського району Запорізької області, де і знаходиться на даний час, що також підтверджується письмовими пояснення третьої особи, наявними в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, за отриманий товар відповідач розрахунку не провів.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 697 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадках несплати покупцем вартості поставленого товару, відповідно до умов цього договору продавець має право припинити подальшу поставку товару до повного розрахунку. При цьому покупець зобов'язується сплати вартість поставленого товару або на вимогу продавця або повернути несплачений товар. Повернення товару покупцем продавцю відбувається у строк та у кількості, вказаних продавцем. Витрати на транспортування товару, що підлягає такому поверненню - за рахунок покупця.

У зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару, суд вважає вимогу позивача про повернення аміачної селітри у кількості 22 т обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За загальним правилом (стаття 188 Господарського кодексу України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п. 9.1 укладеного сторонами договору, внесення змін чи доповнень до даного договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформлюється додатками, що підписуються сторонами і є невід'ємними частинами даного договору. Одностороння відмова від виконання умов даного договору та одностороннє розірвання договору не допускаються.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Суд, вирішуючи у даній справі питання про наявність підстав для розірвання договору, враховує, що підставою для розірвання договору є істотне порушення стороною умов договору поставки.

Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Також критерієм істотного порушення законодавець визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору, тобто позбавляється можливості отримання очікуваних результатів виконання договору (вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 р. по справі № 904/4628/17).

Із матеріалів справи вбачається, що несплата коштів відповідачем за товар в обумовлені договором строки, стало наслідком неотримання позивачем того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням покупцем своїх зобов'язань, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Лісовик" (10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, 8, ідентифікаційний код 39504724) повернути Приватному підприємству "Тиква " ( 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, ідентифікаційний код 38247819) товар у вигляді аміачної селітри в кількості 22 т, вартістю у сумі 226 420,09 грн, у мішках, поставленої на підставі договору поставки від 19.11.2018 № 8518, що знаходиться на складі Фермерського господарства "Брат" (71220, Запорізька область, Чернігівський район, с. Стульневе, вул. Перемоги, 189, ідентифікаційний код 31260833) за адресою: с. Стульневе, Чернігівського району, Запорізької області.

3. Розірвати договір поставки від 19.11.2018 № 8518 укладений між Приватним підприємством "Тиква " ( 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, ідентифікаційний код 38247819) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Лісовик" ( 10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, 8, ідентифікаційний код 39504724).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Лісовик" ( 10014, м. Житомир, вул. Кафедральна, 8, ідентифікаційний код 39504724) на користь Приватного підприємства "Тиква " ( 33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 18, ідентифікаційний код 38247819) - 5758,30 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.04.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)

4- третій особі (рек. з повід.)