Ухвала

від 07.02.2019 по справі 907/640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"07" лютого 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/640/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши заяву заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород №01-100/123-18 від 10.10.2018 (надійшла до суду 06.11.2018) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку

у справі за позовом заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави до Ужгородської міської ради, м. Ужгород, до співвідповідача - Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до приватного акціонерного товариства Закарпаттяобленерго , с. Оноківці Ужгородського району про скасування рішення міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - прокурор відділу облпрокуратури

від відповідача 1 - ОСОБА_2 - представник за довіреністю №03-17/2 від 05.01.2018

від відповідача 2 - ОСОБА_3 - адвокат, представник згідно ордеру

від співвідповідача - не з'явився

в с т а н о в и в:

Прокурор звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування пункту 1.1 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за №1841 від 24.12.2015 за кадастровим номером 2110100000:05:001:0059 площею 0,0234га, посилаючись на порушення відповідачами вимог ст.ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст.ст. 203, 2015 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування .

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/640/18, призначено підготовче засідання та розгляд заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову на 03.12.2018.

Ухвалою суду від 03.12.2018 відкладено підготовче засідання та заяви про вжиття заходів забезпечення позову на 19.12.2018.

Ухвалою суду ввід 19.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі, відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову на 17.01.2019.

Ухвалою суду від 17.01.2019 у порядку вимог ст. 48 ГПК України залучено до участі у справі співвідповідача - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та відкладено підготовче засідання та розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову на 07.02.2019.

Прокурором у ході підготовчого засідання заявлені вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову підтримано. Також вважає відсутніми підстави для вжиття судом заходів зустрічного забезпечення.

Відповідачі у поданих письмових запереченнях на позов з доказами в їх обґрунтування, а також додаткових письмових запереченнях та відповідях на заперечення позивача, проти задоволення заяви по забезпечення позову заперечують в повному обсязі. Зокрема, вказує, що заявлені позивачем заходи забезпечення не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співвідповідачем подано суду письмове заперечення по суті заявлених позовних вимог з приводу обґрунтованості яких заперечує у повному обсязі. Просить справу розглядати за відсутності повноважного представника.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що існує обгрунтоване припущення щодо наявності у відповідачів наміру відчужити земельну ділянку, що є предметом оспорюваного правочину.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "ОСОБА_2 проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Позивач в обґрунтування своєї позиції стосовно наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову просить суд взяти до уваги те, що оскільки обставин справи свідчить про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам сторони яку представляє позивач, здійснюючи конституційну функцію, яка полягає у тому, що подальша реалізація у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв'язку із чим необхідним е запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Аналізуючи позицію сторін з приводу заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову суд констатує, що заявником не доведено існування обґрунтованих доводів, підтверджених належними доказами, щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить належного документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову містяться лише припущення заявника, які не підтверджуються фактичними обставинами справи та повноважними представниками відповідачів.

З огляду на викладене, задоволення заяви про забезпечення позову без встановлення дійсних правовідносин між сторонами та обставин справи, є неможливим.

Згідно зі ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З огляду на те, що судом у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено, також не вбачається підстав для вжиття судом заходів зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями ст.ст.136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород №01-100/123-18 від 10.10.2018 (надійшла до суду 06.11.2018) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку відмовити.

Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України дана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту.

Суддя О.Ф. Ремецькі