Рішення

від 27.03.2019 по справі 910/16831/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2019Справа № 910/16831/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД 18018, Черкаська обл., місто Черкаси, ПРОВУЛОК 20 ПАРТЗ'ЇЗДУ, БУДИНОК 2) до проТовариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 (03065, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЕЦЬКА, будинок 24-Д) стягнення заборгованості у розмірі 203 002 грн. 70 коп. Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 203 002 грн. 70 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД до Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 про стягнення заборгованості у розмірі 203 002 грн. 70 коп. залишено без руху.

26.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 року відкрито провадження у справі №910/16831/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2019 року.

21.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

21.01.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД про розгляд справи в режимі відеоконференцїі від 21.01.2019 року по справі №910/16831/18 повернуто без розгляду.

В судове засідання 23.01.2019 року представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено розгляд клопотання Відповідача про витребування доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання до 13.02.2019 року.

В судове засідання 13.02.2019 року представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів, відкладено підготовче судове засідання на 05.03.2019 року.

27.02.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання 05.03.2019 року з'явились представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Відповідачу строк до 5 днів з 05.03.2019 року для надання заперечень, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2019 року.

27.03.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.

В судове засідання 27 березня 2019 року представники Сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представник Позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яка Судом розглянута та задоволена.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Сторін не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 27 березня 2019 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

30.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 (Замовник) було укладено Договір на постачання та монтаж ліфтів №005, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати постачання ліфтового обладнання, здійснити його монтаж та провести пусконалагоджувальні роботи на умовах, визначених Договором, а Замовник зобов'язується провести оплату обладнання та робіт на умовах, визначених договором. (а.с.14-23)

Загальна сума Договору складає 860 000 грн. 00 коп. (п.2.2 Договору)

Відповідно до п.2.4 Договору розрахунки по Договору здійснюються шляхом поетапної оплати:

2.4.1. 1-й етап - протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Договору, Замовник перераховує Виконавцю аванс в розмірі 600 000,00 грн. , в тому числі ПДВ 20% - 100000 грн.

2.4.2. 2-й етап - на протязі 3 (трьох) банківських днів після отримання повідомлення від Виконавця про готовність продукції до відвантаження, Замовник перераховує Виконавцю залишок вартості обладнання, а саме 150 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 25 000 грн.

2.4.3. 3-й етап - 50% суми вартості монтажних робіт, а саме 55000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 9166,67 грн. на поточний рахунок Виконавця, після підписання акту готовності будівельної частини ліфтів (ліфтових шахт) до виконання робіт з монтажу обладнання ліфтів.

4-4. 4-й етап - поточні розрахунки на підставі актів виконаних робіт.

Згідно з п.2.5 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних довідок форми КБ-З та форми КБ-2в, впродовж 5-ти банківських днів після їх підписання. Підписані довідки форми КБ-3 та форми КБ~2в надаються Замовнику до 30 числа поточного місяця і повертаються Виконавцю до 4 числа наступного місяця. В разі несвоєчасного повернення Замовником, довідки форми КБ-3 та форми КБ-2в вважаються підписаними.

Під закінченням робіт розуміється передача ліфтів Замовнику та контролюючому органу згідно актів прийняття-передачі обладнання та робіт. (п.2.6 Договору)

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочення Замовником оплати обладнання, робіт з монтажу та пусконалагоджувальних робіт він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми оплат за кожний день прострочення виконання.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. (п.7.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року Позивач поставив ліфти, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №БУ - 0000004 від 14.01.2016 року на суму 350 000 грн. 00 коп., №БУ-0000005 від 14.01.2016 року на суму 400 000 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 750 000 грн. 00 коп. (а.с.24-27)

Крім того, на виконання умов Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року Позивач здійснив монтаж ліфтів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2016 року на суму 33 000 грн. 00 коп., за березень 2016 року на суму 22 000 грн. 00 коп., за квітень 2016 року на суму 27 500 грн. 00 коп., за травень 2016 року на суму 27 500 грн. 00 коп. та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 110 000 грн. 00 коп. (а.с.28-35)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар та виконані роботи у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД в розмірі 140 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 інфляційні у розмірі 11 866 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 4 188 грн. 00 коп., пеню у розмірі 46 947 грн. 95 коп.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що поставка товару відбулась з простроченням строку, визначеного Договором. Крім того, у зв'язку з непроведенням Позивачем пусконалагоджувальних робіт ліфти не придатні для використання, не зареєстровані у встановленому законом порядку та не введені в експлуатацію, паспорти на ліфти та інша документація не була передана Відповідачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року Позивач поставив ліфти, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №БУ - 0000004 від 14.01.2016 року на суму 350 000 грн. 00 коп., №БУ-0000005 від 14.01.2016 року на суму 400 000 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 750 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.24-27)

Судом встановлено та не заперечувалось представниками Сторін, що на виконання умов Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 здійснило оплату за отриманий товар у загальному розмірі 720 000 грн. 00 коп., а тому відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД за Договором на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року в частині здійснення поставки товару становить 30 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого та прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 30 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 заборгованості у розмірі 110 000 грн. 00 коп. за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи, Суд зазначає.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року Позивач здійснив монтаж ліфтів, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2016 року на суму 33 000 грн. 00 коп., за березень 2016 року на суму 22 000 грн. 00 коп., за квітень 2016 року на суму 27 500 грн. 00 коп., за травень 2016 року на суму 27 500 грн. 00 коп. та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 110 000 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.28-35)

Згідно з п.2.5 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних довідок форми КБ-З та форми КБ-2в, впродовж 5-ти банківських днів після їх підписання. Підписані довідки форми КБ-3 та форми КБ~2в надаються Замовнику до 30 числа поточного місяця і повертаються Виконавцю до 4 числа наступного місяця. В разі несвоєчасного повернення Замовником, довідки форми КБ-3 та форми КБ-2в вважаються підписаними.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що у зв'язку з непроведенням Позивачем пусконалагоджувальних робіт ліфти не придатні для використання, не зареєстровані у встановленому законом порядку та не введені в експлуатацію, паспорти на ліфти та інша документація не була передана Відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД" надати належним чином засвідчені копії:

- паспортів на поставлене ліфтове обладнання;

- актів технічної готовності ліфтів;

- документів, які передбачені Правилами та Технічним регламентом ліфтів (Декларацію про відповідність ліфта вимогам Технічного регламенту, Сертифікат відповідності, інструкцію з експлуатації, креслення та схеми, що стосуються експлуатації та технічного обслуговування, здійснення контролю, проведення ремонту, періодичних перевірок і операцій з вивільнення пасажирів, журнал реєстрації ремонтів та проведення періодичних перевірок).

На виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані належним чином завірені копії документів, а саме: дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) обладнання підвищеної небезпеки, договору на виготовлення ліфтів від 17.02.2015 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю Інтертрейдплюс , сертифікату перевірки типу модуль В технічного регламенту ліфтів, декларації про відповідність, сертифікату забезпечення якості виробництва, ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрейдплюс , дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертрейдплюс , паспорту ліфта ЛП 0421-365, паспорту ліфта ЛП 0621-366. (а.с. 91-120)

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідна технічна документація на ліфти, поставлені та змонтовані Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД", наявна у Позивача, з якої вбачається, що ліфти виготовлені у відповідності до вимог технічного регламенту ліфтів та придатні до експлуатації.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача стосовно непередачі Виконавцем технічної документації на ліфти на підтвердження факту неналежного виконання робіт за Договором, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів звернення Замовника до Позивача з вимогами передати такі документи з урахуванням того, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД" відсутній обов'язок на передачу документації у разі наявності заборгованості за виконані роботи. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 до Виконавця з вимогами щодо поставлення дефектного обладнання або наявності недоліків у виконаних монтажних роботах, а тому заперечення Відповідача Суд не приймає до уваги.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням пункту 2.5 Договору на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року, а також того, що Замовником без зауважень та заперечень, в добровільному порядку були прийняті виконані роботи з монтажу ліфтів Позивачем шляхом підписання Актів приймання виконаних підрядних робіт та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт, станом на час розгляду даної справи обов'язок по оплаті виконаних й прийнятих робіт на загальну суму 110 000 грн. 00 коп. у Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД за Договором на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року в частині здійснення монтажу товару становить 110 000 грн. 00 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 в розмірі 110 000 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату виконаних й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 110 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 03.12.2017 р. по 02.12.2018 р. у розмірі 4 188 грн. 00 коп. та інфляційні у розмірі 11 866 грн. 75 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар та виконані роботи за Договором за загальний період прострочки з 03.12.2017 р. по 02.12.2018 р. у розмірі 4 188 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 11 866 грн. 75 коп. за загальний період з 03.12.2017 р. по 02.12.2018 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 03.12.2017 р. по 02.12.2018 р. у розмірі 46 947 грн. 95 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі прострочення Замовником оплати обладнання, робіт з монтажу та пусконалагоджувальних робіт він сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми оплат за кожний день прострочення виконання.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період прострочки з 03.12.2017 р. по 02.12.2017 р. у розмірі 46 947 грн. 95 коп. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.4 Договору розрахунки по Договору здійснюються шляхом поетапної оплати:

2.4.1. 1-й етап - протягом 3-х календарних днів з моменту підписання Договору, Замовник перераховує Виконавцю аванс в розмірі 600 000,00 грн. , в тому числі ПДВ 20% - 100000 грн.

2.4.2. 2-й етап - на протязі 3 (трьох) банківських днів після отримання повідомлення від Виконавця про готовність продукції до відвантаження, Замовник перераховує Виконавцю залишок вартості обладнання, а саме 150 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 25 000 грн.

2.4.3. 3-й етап - 50% суми вартості монтажних робіт, а саме 55000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 9166,67 грн. на поточний рахунок Виконавця, після підписання акту готовності будівельної частини ліфтів (ліфтових шахт) до виконання робіт з монтажу обладнання ліфтів.

4-4. 4-й етап - поточні розрахунки на підставі актів виконаних робіт.

Проте, Суд зазначає, що при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем не було надано суду доказів отримання Замовником повідомлення від Виконавця про готовність продукції до відвантаження, яке є необхідним для визначення початку перебігу прострочки Відповідача по оплаті за отриманий товар на підставі видаткових накладних №БУ - 0000004 від 14.01.2016 року на суму 350 000 грн. 00 коп., №БУ-0000005 від 14.01.2016 року на суму 400 000 грн. 00 коп. Крім того, матеріали справи також не містять доказів здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 , а тому Суд взагалі позбавлений можливості визначити початок виникнення обов'язку по оплаті у Відповідача за отриманий товар та вірний період прострочення за неналежне виконання вказаного зобов'язання Замовником з урахуванням того, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Так, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивачем самостійно визначено період прострочення Відповідача з 03.12.2017 р. по 02.12.2017 р., тобто за рік, що передував зверненню до суду з вказаним позовом, на загальну суму заборгованості, без розбивки на заборгованість по поставці та заборгованість за монтаж товару.

Що стосується нарахування пені за неналежне виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором на постачання та монтаж ліфтів №005 від 30.10.2015 року в частині оплати за виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи у розмірі 110 000 грн. 00 коп., Суд зазначає, що згідно з п.2.5 Договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних довідок форми КБ-З та форми КБ-2в, впродовж 5-ти банківських днів після їх підписання.

Судом встановлено, що між сторонами були підписані Довідки про вартість виконаних підрядних робіт 29.02.2016 р., 30.03.2016 р., 30.04.2016 р., 20.05.2016 р.

Таким чином, обов'язок по оплаті у Відповідача за кожною з вказаною довідкою виник 10.03.2016 року (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році"), 07.04.2016 року, 10.05.2016 року (згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році"), 27.05.2016 року відповідно, а прострочення виникло на наступний календарний день.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за кожною з вказаної довідки про вартість виконаних підрядних робіт припинилось 11.09.2016 р., 08.10.2016 р., 11.11.2016 р., 28.12.2016 р.

В той же час, Позивачем самостійно визначено період прострочки Відповідача з 03.12.2017 р. по 02.12.2017 р., тобто поза межами нарахування пені.

Отже, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 03.12.2017 р. по 02.12.2017 р. у розмірі 46 947 грн. 95 коп. не підлягають задоволенню, оскільки пеня нарахована після спливу шестимісячного строку, за який вона могла бути нарахована.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД підлягає стягненню заборгованість у розмірі 140 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4 188 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 11 866 грн. 75 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ -11 (03065, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОЗЕЛЕЦЬКА, будинок 24-Д, Ідентифікаційний код юридичної особи 37593901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧЕРКАСИЗАЛІЗОБЕТОНБУД (18018, Черкаська обл., місто Черкаси, ПРОВУЛОК 20 ПАРТЗ'ЇЗДУ, БУДИНОК 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 31041120) заборгованість у розмірі 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 4 188 (чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 11 866 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 квітня 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин