Рішення

від 27.03.2019 по справі 916/2736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2736/18

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/2736/18

за позовом Приватного підприємства АТА (вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26418274)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ ФАРМ" (вул. Дніпропетровська дорога, буд. 72, приміщення 101, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 39826036)

про стягнення заборгованості 45000,03 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство АТА звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ про стягнення заборгованості 45000,03 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2018 р. було залишено позовну заяву (вх.№2947/18 від 06.12.2018 р.) без руху у зв'язку з невиконанням позивачем пп. 7-9 ч.3 ст.162 ГПК України.

Ухвалою від 18.12.2018 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.01.2019.

10.01.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

16.01.2019 від позивача подано заяву про залучення документів до матеріалів справи, надано копію акту звірки взаєморозрахунків, підписаного і позивачем, і відповідачем.

16.01.2019 оголошено перерву до 11.02.2019, встановлено позивачу строк на надання відповіді на відзив до 31.01.2019, відповідачу на надання заперечень до 08.02.2019.

11.02.2019 позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Відповідачем подано клопотання про залучення доказів 11.02.2019.

11.02.2019 судом задоволено клопотання про витребування доказів, протокольно продовжено підготовче провадження на 30 днів, відкладено на 27.02.2019.

26.02.2019 від ГУ ДФС в Одеській області надійшли витребувані докази.

27.02.2019 оголошено перерву до 06.03.2019.

05.03.2019 представником позивача подано письмові пояснення з урахуванням наданих доказів.

05.03.2019 представником позивача подано заяву про залучення доказів.

06.03.2019 представником відповідача надано пояснення.

06.03.2019 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 13.03.2019.

13.03.2019 оголошено перерву до 19.03.2019.

19.03.2019 оголошено перерву до 27.03.2019.

27.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач посилається на те, що між Приватним підприємством АТА та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ було укладено Договір поставки від 15.09.2016, відповідно до якого ПП АТА є Продавцем, а ТОВ ЮГ ФАРМ Покупцем. Позивач здійснив поставку товару - а саме виробів медичного призначення - на суму 354312,71 грн., станом на дату позову відповідач оплатив 309312,68 грн. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 45000,03 грн.

У Договорі строк оплати не визначений, однак позивач неодноразово звертався до відповідача. Так, 23.10.2018 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату коштів, яка отримана відповідачем 01.11.2018, однак відповідач не сплатив суму заборгованості.

У відзиві відповідач вказує, що не визнає заборгованість за поставку від 11.01.2017 на суму 3106,75 грн., від 18.01.2017 на суму 8585,68 грн., від 13.02.2017 на суму 20544,00 грн. (на загальну суму 32236,43 грн.), посилається на те, що єдиним документом, який підтверджує факт поставки, є накладна.

При цьому акт звіряння, тим більше не підписаний відповідачем, не може бути доказом наявності заборгованості, оскільки не є первинним документом. Вказує, що позивачем додано копії видаткових накладних, які не підтверджують поставку товарів на суму 354312,71 грн. Крім того, позивачем заявлено, а відповідачем не заперечується факт повернення товару на суму 35449,40 грн. Як вбачається з платіжних доручень, відповідачем сплачено за договором 261217,84 грн., що також підтверджується актом звіряння, наданим позивачем. Просить відмовити в частині стягнення у розмірі 32236,43 грн.

Представником позивача надано копію підписаного акту звірки, вказано, що відповідач не повернув накладні із підписом. Також позивач посилається на те, що ним зареєстровано податкові накладні на суми товару, який поставлявся за фактом першої події, просив витребувати з ГУ ДФС в Одеській області інформацію, яка міститься в базах фіскальної служби.

З урахуванням наданої ГУ ДФС в Одеській області інформації позивачем надано пояснення, де він вказує, що сума відображених податкових зобов'язань та податкового кредиту співпадає з сумами поставок, на які посилається позивач. Надано копії накладних на повернення товару. При цьому, відповідно до накладної на повернення №29 від 22.06.2017 відображено повернення за поставкою, яка здійснена 11.01.2017, відповідно до накладної на повернення №30 від 22.06.2017 відображено повернення за поставкою, яка здійснена 18.01.2017.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством АТА та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮГ ФАРМ було укладено Договір поставки від 15.09.2016, відповідно до якого Продавець (ПП АТА ) зобов'язаний передати у власність Покупця (ТОВ ЮГ ФАРМ ), а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити матеріальні цінності відповідно до накладних у кількості, вказаній у заявці, рахунках.

П.1.2. Договору передбачено, що поставка товару відбувається окремими партіями у кількості відповідно до письмової заявки покупця.

У Договорі строк оплати не визначений, відповідно до п.2.1. Договору оплата здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця грошових коштів протягом __ днів.

П.4.1. Договору визначено, що передання товару оформлюється накладними на відпуск товару, які підписані уповноваженими представниками сторін. П.4.4. встановлено, що товар вважається прийнятим покупцем чи його перевізником по кількості у відповідності до накладних на відпуск товару.

23.10.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів у розмірі 45000,03 грн. за отримані вироби медичного призначення. У підтвердження направлення вимоги надає копію опису вкладення та фіскальний чек.

На підтвердження поставки позивачем надано копії видаткових накладних (а.с. 30-46), підписаних сторонами договору:

№183 від 28.09.2016 на суму 9533,70 грн.;

№189 від 04.10.2016 на суму 53414,40 грн.;

№194 від 07.10.2016 на суму 23769,32 грн.;

№197 від 11.10.2016 на суму 968,35 грн.;

№196 від 11.10.2016 на суму 1786,22 грн.;

№176 від 17.10.2016 на суму 890,75 грн.;

№207 від 25.10.2016 на суму 2016,31 грн.;

№206 від 25.10.2016 на суму 2211,26 грн.;

№220 від 01.11.2016 на суму 6129,92 грн.;

№227 від 01.11.2016 на суму 1762,29 грн.;

№223 від 02.11.2016 на суму 3417,58 грн.;

№224 від 02.11.2016 на суму 1486,77 грн.;

№228 від 02.11.2016 на суму 881,15 грн.;

№236 від 15.11.2016 на суму 5656,56 грн.;

№237 від 16.11.2016 на суму 2490,43 грн.;

№252 від 30.11.2016 на суму 2666,98 грн.;

№279 від 30.12.2016 на суму 51485,73 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань з оплати відповідачем надано копії платіжних доручень (а.с. 65-100) на загальну суму 261217,84 грн.

Втім, відповідачем не заперечується наявність заборгованості у розмірі 12763,60 грн., оскільки він просить відмовити лише у частині стягнення у розмірі 32236,43 грн. (заборгованість за поставку від 11.01.2017 на суму 3106,75 грн., від 18.01.2017 на суму 8585,68 грн., від 13.02.2017 на суму 20544,00 грн.).

Позивач також вказує, що ним надавалися до підписання відповідачеві відповідні видаткові накладні, втім доказів цього у матеріалах справи не міститься, як і доказів відмови відповідача від підписання видаткових накладних.

При цьому накладні на повернення, на які посилається позивач, не є належними та достатніми доказами, які можуть підтвердити факт поставки. Навіть за умови прийняття накладних на повернення до уваги при прийнятті рішення, вказані документи не містять інформації щодо кількості та вартості партії товару, за якою відбувається повернення.

Крім того, позивачем надано копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних та податкових накладних на суми 20544,00 грн. від 13.02.2017, 3106,75 грн. від 11.01.2017, 8024,00 грн. від 18.01.2017.

Що стосується інформації, наданої ГУ ДФС в Одеській області, а також копій податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, суд вказує наступне.

П. 44.1. ст. 44 ПК України (Податкового кодексу України) визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об'єктом оподаткування (податок на додану вартість) відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, операції платників податку є передумовою формування об'єкту оподаткування, і є, відповідно, первинними відносно справляння податків і зборів.

Позивачем також було надано копію акту звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, відповідно до якого за період з 01.01.2017 по 22.06.2017, де у стовпці Кредит зазначено про надходження (товару) від 11.01.2017 на суму 3106,75 грн., від 18.01.2017 на суму 8585,68 грн., від 13.02.2017 на суму 20544,00 грн.

Щодо акту звірки суд зазначає наступне.

Акт звірки взаємних розрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами, у зв'язку із цим останній не може бути допустимим та належним доказом, який підтверджує заявлені вимоги до боржника. Вказане відповідає також правовій позиції, яка викладена у Постанові ВС від 20.06.2018 у справі №902/680/15.

Тим більше, із наданого акту звірки не вбачається реквізитів договору поставки.

Наявність поставки може підтвердити виключно первинна документація. Зокрема, відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (вказане відповідає також правовій позиції ВС, яка викладена у постанові 15.03.2019 по справі № 911/3753/17).

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поставки від 11.01.2017 на суму 3106,75 грн., від 18.01.2017 на суму 8585,68 грн., від 13.02.2017 на суму 20544,00 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, у матеріалах справи містяться докази направлення відповідачеві вимоги виконання обов'язку зі сплати поставленого товару (а.с. 26,27). Відповідно, судом встановлено, що строк виконання зобов'язання відповідачем настав.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не заперечується наявність заборгованості за договором поставки у розмірі 12763,60 грн.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у частині стягнення 12763,60 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 230, 525, 526, 530, 626, 629, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства АТА (вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26418274) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ ФАРМ" (вул. Дніпропетровська дорога, буд. 72, приміщення 101, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 39826036) про стягнення заборгованості 45000,03 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ ФАРМ" (вул. Дніпропетровська дорога, буд. 72, приміщення 101, м. Одеса, 65069, код ЄДРПОУ 39826036) на користь Приватного підприємства АТА (вул. Дальницька, буд. 46, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26418274) заборгованість у сумі 12763,60 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 499,77 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 27.03.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 05 квітня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков