Постанова

від 08.07.2019 по справі 916/2736/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2736/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «АТА» м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2019 р.

по справі № 916/2736/18

за позовом Приватного підприємства «АТА» м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса

про стягнення 45 000,03 грн.

суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.

час та місце ухвалення рішення: 27.03.2019 р., м. Одеса, пр. - т Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області,

повний текст складено та підписано: 05.04.2019 р.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АТА» м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2019 р. у справі № 916/2736/18 та призначено її до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «АТА» м. Одеса розглянута в межах процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

В грудні 2018 р. Приватне підприємство «АТА» м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 45 000,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару за договором від 15.09.2016 р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.03.2019 р. позов Приватного підприємства «АТА» м. Одеса задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса заборгованість в сумі 12 763,60 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 32 236,43 грн., місцевий господарський суд послався на те, що надані позивачем докази на підтвердження заборгованості в цій сумі, а саме акт звірки взаємних розрахунків, не відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, оскільки не є первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, а саме передачу товару за договором від 15.09.2016 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 32 236,43 грн., Приватне підприємство «АТА» м. Одеса оскаржило його до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається на неповне з`ясування обставин справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса та Приватним підприємством «АТА» м. Одеса укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити матеріальні цінності.

Згідно з п. 4.1 договору передача товару оформлюється накладними на відпуск товару, які підписані уповноваженими представниками обох сторін. Пунктом 4.4 договору встановлено, що товар вважається прийнятим покупцем чи його перевізником по кількості у відповідності до накладних на відпуск товару.

На виконання умов договору поставки від 15.09.2016 р. Приватним підприємством «АТА» м. Одеса поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса товар, а саме вироби медичного призначення на суму 354 312,71 грн.

Факт поставки товару, підтверджується видатковими накладним підписаними сторонами договору від 15.09.2016 р. на суму 170 567,72 грн.:

- від 28.09.2016 р. № 183 на суму 9 533,70 грн.;

- від 04.10.2016 р. № 189 на суму 53 414,40 грн.;

- від 07.10.2016 р. № 194 на суму 23 769,32 грн.;

- від 11.10.2016 р. № 197 на суму 968,35 грн.;

- від 11.10.2016 р. № 196 на суму 1786,22 грн.;

- від 17.10.2016 р. № 176 на суму 890,75 грн.;

- від 25.10.2016 р. № 207 на суму 2 016,31 грн.;

- від 25.10.2016 р. № 206 на суму 2 211,26 грн.;

- від 01.11.2016 р. № 220 на суму 6 129,92 грн.;

- від 01.11.2016 р. № 227 на суму 1 762,29 грн.;

- від 02.11.2016 р. № 223 на суму 3 417,58 грн.;

- від 02.11.2016 р. № 224 на суму 1 486,77 грн.;

- від 02.11.2016 р. № 228 на суму 881,15 грн.;

- від 15.11.2016 р. № 236 на суму 5 656,56 грн.;

- від 16.11.2016 р. № 237 на суму 2 490,43 грн.;

- від 30.11.2016 р. № 252 на суму 2 666,98 грн.;

- від 30.12.2016 р. № 279 на суму 51 485,73 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса здійснено оплату за поставлений товар в сумі 309 312,68 грн. 23.10.2018 р. Приватним підприємством «АТА» м. Одеса направлено на адресу відповідача вимогу про сплату залишку коштів з отриманий товар в сумі 45 000,03 грн.

Наведена вимога отримана відповідачем та залишена без реагування, що і стало підставою для звернення Приватним підприємством «АТА» м. Одеса до господарського суду за захистом свого порушеного права. Як свідчать матеріали справи, підставою для стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 45 000,03 грн. позивач визначає акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2016 р. по 04.06.2018 р., та квитанції про реєстрацію податкових накладних та податкових накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса не заперечується наявність заборгованості у розмірі 12 763,60 грн., проте відповідач наполягає на тому, що товар на суму 32 236,43 грн. за видатковими накладним від 11.01.2017 р. на суму 3 106,75 грн., від 18.01.2017 р. на суму 8585,68 грн., від 13.02.2017 р. на суму 20 544 грн. ним не отримувався, накладні не підписувались та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт здійснення відповідної господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства «АТА» м. Одеса не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 наведеного Кодексу обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.03.2019 р. у справі № 911/3753/17: допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності , інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2016 р. по 04.06.2018 р. на підтвердження поставки відповідачу товару та наявності у останнього заборгованості в сумі 32 236,43 грн. та квитанції про реєстрацію податкових накладних та податкові накладні не є первинними документами, у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не підтверджують факт здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «АТА» м. Одеса в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ ФАРМ» м. Одеса заборгованості в сумі 32 236,43 грн.

Доводи, викладені Приватним підприємством «АТА» м. Одеса в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 267-282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2019 р. по справі № 916/2736/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «АТА» м. Одеса - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

Головуючий суддя : Л.В. Лавриненко

Судді: О.Ю. Аленін

І.Г. Філінюк