Ухвала

від 02.04.2019 по справі 925/48/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02 квітня 2019 року

м. Черкаси справа № 925/48/19

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю прокурора - Головня І.Я. за посвідченням, представників: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 директор за посадою, розглянувши у підготовчому засіданні в м. Черкаси справу за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Лідер» про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури подав до суду позовну заяву в якій просить внести зміни до договору оренди землі від 28.02.2007 №26, укладеного між Тальнівською районною державною адміністрацією та приватним сільськогосподарським підприємством «Лідер» , зареєстрованого у Тальнівському районному відділі Черкаської філії ДП «Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040779300014 від 12.03.2007, а саме:

п. 9 Орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у грошовій формі у розмірі 3(три) відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок в рік відповідно до чинного законодавства.

У позові прокурор також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Черкаської області сплачений нею при поданні позову судовий збір.

В обґрунтування позову прокурор вказав на те, що пункт 9 договору не відповідає вимогам діючого законодавства України, та потребує внесення змін.

У засіданні, яке відбулося 02.04.2019, прокурор підтримала позов з викладених у ньому підстав, представник позивача просила суд залишити позов без розгляду.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечувала.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача господарський суд дійшов до висновку, що позов прокурора підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Тальнівським відділом Звенигородської місцевої прокуратури виявлено, що умови договору оренди землі, укладеного в лютому 2007 року між Тальнівської районною державною адміністрацією та ПСП Лідер на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 26 від 20.01.2007 та зареєстрованого 12.03.2007 в Тальнівському РВ ЧФ ДП Центр ДЗК за № 040779300014 потребують приведення у відповідність до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець - Тальнівська районна державна адміністрація на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 26 від 20.01.2007 надає, а Орендар - ПСІ І Лідер приймає у в тимчасове користування на умовах оренди, земельну ділянку загальною площею 197,3 га, в тому числі землі резервного фонду - 171,1 га, історико - культурного призначення - 26,2 га, які знаходяться за межами населеного пункту в адміністративних межах Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 га в цінах 1995 року становить 4 818, 00 грн. (п. 5 Договору).

Договір укладено строком з 01.01.2007 по 31.12.2011. (п. 8 Договору).

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем за земельні ділянки державної власності у грошовій формі за земельні ділянки площею - 197,3 га по ціні 185,00 грн. за 1 га.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. (п. 10 Договору).

Договором визначено перегляд розміру орендної плати 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення пін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом, (п. 13 Договору).

Пунктом 14 Договору, передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначенні цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Кадастрові номера земельних ділянок у договорі відсутні.

У відповідності до розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 331 від 06.08.2012 право користування вказаною земельною ділянкою ПСП Лідер припинено.

Однак, згідно з рішенням Київського апеляційного господарського суду № 925/941/16 від 02.03.2017 - серед іншого, визнано з дня проголошення даної постанови, поновленим (продовженим) на той самий трок і на тих самих умовах договір оренди землі № 26 від 28.02.2007, який укладено між Тальнівською районною державною адміністрацією (вул. Соборна, 28, м. Тальне, Черкаської області, 20400, код ЄДРПОУ 04061286) та Приватним сільськогосподарським підприємством Лідер (вул. Майданецька, 1, с. Новомайданецьке, буд. 1, Тальнівський район, Черкаська область, 20442, код ЄДРПОУ 31229306) за реєстраційним номером № 040779300014.

Крім того, згідно листа Майданецької сільської ради від 06.12.2018 № 778/01-12 із земель, що орендувало ПСП Лідер до 31 грудня 201 1 року, і які вказані в постанові суду земельні ділянки площею 17,9 га - передано у приватну власність учасникам АТО, а 11,6014 га використовують громадяни села Новомайданецьке Тальнівського району Черкаської області на підставі рішення сесії сільської ради - 3/6 від 12.05.1995. В даний час Підприємство користується земельною ділянкою площею 167,7986 га.

Пункт 9 Договору не відповідає вимогам діючого законодавства України та потребує внесення змін.

Рішенням Майданецької сільської ради Тальнівського району від 23 червня 2017 року №17-20/VІІ Про встановлення ставок земельного податку, пільг з його сплати па 201 8 рік відповідно до статті 277.1 Податкового кодексу України, встановлено на 2018 рік ставки податку за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативно грошову оцінку яких не проведено у 0,3 відсотки від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, а для сільськогосподарських угідь - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Факт сплати ПСП Лідер 1,5 відсотки за оренду земельних ділянок обговорено на засіданні спілки сільгоспвиробників з керівниками Тальнівського району, під час якої зазначено про необхідність зміни істотних умов договору оренди від 28 лютого 2007 року № 26 укладеного між ПСП Лідер та Тальнівською державною адміністрацією, а саме щодо сплати ПСП Лідер орендної плати.

Відповідно до листа відділу у Тальнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 06.12.2018 № 350/0/15-18 середня нормативна грошова оцінка ріллі станом па 1 січня 2018 року в Черкаській області з урахуванням коефіцієнту індексації становить 39811 грн/га.

Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 21.02.2018 було запропоновано ПСП Лідер змінити істотні умови договору оренди землі від 28.02.2007, а саме:

- річна орендна плата у розмірі 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (відповідно до доручення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 05.07.2017 № 22-28-0.13-10489/2-17).

А також, рекомендовано ПСП Лідер звернутися з відповідним пакетом документів до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як розпорядника землями державної власності за межами населеного пункту з метою приведення зазначеного вище договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства/зокрема, в частині розміру орендної плати.

Відповідно до стаття 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який як однієї із засад правосуддя, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

З викладених вище положень чинного законодавства України випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У даній справі прокурор порушення інтересів держави обґрунтував тим, що предмет спору становить суспільний інтерес, а саме орендар згідно чинного законодавства повинен сплачувати орендну плату, яка вдвічі перебільшує розмір орендної плати, який сплачує орендар на даний час, у зв'язку з чим бюджет територіальної громади недоотримує значні кошти за користування земельною ділянкою відповідачем.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор визначив Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо захисту належним чином інтересів держави, невжиттям ним цивільно-правових заходів щодо визнання додаткових угод до договорів ними, що призводить до порушення економічних інтересів держави.

Стосовно правильності визначення прокурором Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з частинами 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Як зазначалося вище відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Крім того, згідно з абзацом 4 ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть здійснювати як функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності, так і функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Отже, прокурор правильно визначив Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних відносинах суд відмічає, що прокурор не надав суду доказів неможливості самостійного захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області як юридичною особою і органом, уповноваженим здійснювати у спірних відносинах відповідні функції, а також неналежності здійснення ним такого захисту.

Саме лише посилання прокурора на нездійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області належним чином захисту інтересів держави, невжиття ним цивільно-правових заходів щодо визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними без доведення цього відповідними доказами, не доводить наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах.

З огляду на викладене господарський суд дійшов до висновку, що у даному випадку немає передбачених законом виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави, а тому й немає підстав для прийняття судом рішення у такому спорі по суті, оскільки за змістом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави означає про подання позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, і є підставою для залишення такого позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

На підставі викладеного, керуючись ст. 226, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до приватного сільськогосподарського підприємства «Лідер» про внесення змін до договору залишити без розгляду.

Ця ухвала набирає законної сили після її оголошення і протягом десяти днів може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 05.04.2019

Суддя Довгань К.І.