Рішення

від 01.04.2019 по справі 234/12696/18

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/12696/18

Провадження № 2/234/295/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Костюкова Д.Г., за участю секретаря судового засідання Скоробогатової М.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/12696/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище про стягнення заборгованості з невиплати підвищення посадового окладу, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

з'ясував наступні ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду з позовом до Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище про стягнення заборгованості з невиплати підвищення посадового окладу, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.11.2011 року він був прийнятий на роботу до ДНЗ Краматорське вище професійне металургійне училище на посаду викладача. 15.11.2012 року його було звільнено на підстві ст. 38 КЗпП України. Згідно постанови КМУ № 643 від 20.04.2007 року Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношення до тарифної ставки , за роботу в вищих професійно-технічних навчальних закладах передбачено 10 відсотків підвищення посадового окладу. Відповідно до постанови КМУ від 14.06.2000 року № 963 Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , посада викладача віднесена до посад педагогічних працівників. Стверджує, що з 01.11.2011 року по 15.11.2012 року він працював саме на посаді викладача в ДНЗ Краматорське вище професійне металургійне училище , і всупереч постанови КМУ № 643, за цю роботу роботодавець не сплачував йому відповідної доплати. Про цей факт він дізнався лише 11.06.2018 року. Загальна сума недоотриманого грошового підвищення склала 1714 грн. Вважає дії адміністрації училища незаконними, оскільки відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України виплата всіх сум, що належить працівнику від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Просить стягнути з відповідача на його користь не нараховане і не виплачене підвищення посадового окладу у розмірі 10 відсотків за весь період його роботи в сумі 1714 грн., середній заробіток за час затримки виплати грошового підвищення посадового окладу починаючи з 15 листопада 2012 року по день ухвалення рішення, а також моральну шкоду, яку він зазнав у зв'язку з недоотриманням грошового підвищення до посадового окладу, яку він оцінює в 3000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду від 23.08.2018 року справа була прийнята до розгляду та за позовною заявою було відкрите провадження.

На позовну заяву ОСОБА_3 представником відповідача ОСОБА_2 було надано надав відзив, в обґрунтування якого остання зазначила, що ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до Державного навчального закладу Краматорське вище професійне металургійне училище 01.11.2011 року на посаду викладача та був звільнений з посади 15.11.2012 року. Нарахування та виплата заробітної плати викладачам здійснюється на підстві тарифікаційних списків, які складаються на кожного працівника окремо на навчальний рік. Тарифікаційним списком передбачені усі види основної та додаткової заробітної плати, яка нараховується на встановлене педагогічне навантаження викладачу. Доплати та надбавки регулюються та встановлюються як на підставі державних законодавчих актів так і на підставі наказів навчального закладу. Відповідно до постанови КМУ № 643 від 20.04.2007 року Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношення до тарифної ставки викладачу на 10 % підвищується тарифна ставка з якої розраховується заробітна плата, а не так, як стверджує позивач, повинна виплачуватися надбавка як окремий вид оплати. ОСОБА_3 даний вид оплати було сплачено у повному обсязі, про що свідчать витяги з наказів та витяги з тарифікаційних списків про нарахування за підвищеними ставками педагогічних годин в групах ВПУ. Вважає, що за відповідачем перед позивачем не мається заборгованості з невиплати грошового підвищення, моральна шкода, яку позивач заявляє не доведена відповідними доказами, тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Додав, що грошова надбавка за роботу в групах ВПУ, про яку зазначає представник відповідача, передбачена Колективним договором та не є підвищенням до посадового окладу у розмірі 10%, про яку йде мова у постанові КМУ № 643 від 20.04.2007 року Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношення до тарифної ставки , оскільки це є різні виплати. Просив задовольнити його позов у повному обсязі, так як в дійсності він недоотримував грошового підвищення до посадового окладу як викладач, що працював у вищому професійно-технічному навчальному закладі.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також зазначила, що Державний навчальний заклад Краматорське вище професійне металургійне училище є державною установою та фінансується з обласного бюджету Донецької області та внесення до Колективного договору усіх підвищень, надбавок та доплат здійснюється у межах фінансових можливостей бюджету. Усі виплати на надбавки працівникам здійснюються навчальним закладом на підставі нормативних актів, у межах бюджетного асігнування та узгоджуються з управлінням Департаменту освіти та науки.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані сторонами докази, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу № 95-к від 01.11.2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду викладача до ДНЗ Краматорське вище професійне металургійне училище .

Згідно наказу № 34-к про припинення трудового договору, 15.11.2012 року, ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України.

Як встановлено в судовому засіданні, при прийнятті ОСОБА_1 на роботу викладачем до ДНЗ Краматорське вище професійне металургійне училище його заробітна плата складалася з тарифного розряду, окладу, педагогічної надбавки згідно постанови КМУ № 373 від 23.03.2011 року у розмірі 20%, та надбавки за вислугу років у розмірі 10%.

З наданих позивачем розрахункових відомостей за період роботи з 01.11.2011 року по 15.11.2012 року вбачається, що вони містять нарахування ОСОБА_3 посадового окладу, педагогічної надбавки згідно постанови КМУ № 373 від 23.03.2011 року у розмірі 20% посадового окладу, надбавку за завідування кабінетом у розмірі 10% посадового окладу, надбавку за вислугу років у розмірі 10 % посадового окладу.

В судовому засіданні встановлено, що Міністерством освіти і науки України Краматорському вищому професійному машинобудівному училищу надана ліцензія на надання освітніх послуг навчальними закладами, пов'язаними з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог до молодшого спеціаліста.

Краматорське вище професійне металургійне училище є правонаступником Краматорського вищого професійного машинобудівного училища.

Колективним договором ДНЗ Краматорське вище професійне металургійне училище на 2012-2015 рік передбачено підвищення посадового окладу педагогічним працівникам на 10% за роботу в групах ВПУ.

Як вбачається з витягу з тарифікаційного списку на 2011-2012 навчальний рік, підвищення посадового окладу, відповідно до постанови КМУ №643 від 20.04.2007 року Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношення до тарифної ставки у розмірі 10% викладачу ОСОБА_3 не нараховувалось .

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, зокрема у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про оплату праці", до структури заробітної плати входить: Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст.5 Закону України Про колективні договори і угоди умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про колективні договори і угоди колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Позивач, відповідно до ст.45 Закону України Про професійно-технічну освіту , відноситься до категорії педагогічних працівників.

Частиною 1 ст.47 Закону України "Про професійно-технічну освіту" зазначено, що права, обов'язки та соціальні гарантії педагогічних працівників визначаються Законом України "Про освіту" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.57 Закону України Про освіту держава забезпечує встановлення посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів та установ освіти на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України Про професійно-технічну освіту від 10.02.1998 № 103/98-ВР директор державного професійно-технічного навчального закладу приймає на посади та звільняє з посад працівників закладу, затверджує відповідно до кваліфікаційних характеристик їхні посадові обов'язки, формує педагогічний колектив; видає у межах своєї компетенції накази і розпорядження; затверджує в межах наявного фонду заробітної плати штатний розпис і чисельність працівників навчального закладу; встановлює премії і доплати до посадових окладів і ставок заробітної плати працівників навчального закладу за конкретні результати праці .

Визначення заробітної плати педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів провадиться відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року № 102.

Згідно з п. п. 3, 4 цієї Інструкції установам і закладам освіти надано право вирішувати такі питання в галузі організації та оплати праці: затверджувати структуру й штати, встановлювати посадові оклади й ставки заробітної плати згідно з розрядами Єдиної тарифної сітки, визначеними цією Інструкцією, без дотримання середніх окладів і без урахування співвідношень чисельності керівників і спеціалістів у межах утвореного в установленому порядку фонду заробітної плати (фонду оплати праці); встановлювати надбавки за високі творчі й виробничі досягнення залежно від особистого внеску кожного працівника в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці); встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів виконуваних робіт (вихователям і помічникам вихователів дитячих дошкільних закладів за перевищення планової наповнюваності груп), а також за виконання поряд з основною роботою обов'язків тимчасово відсутніх працівників без обмеження розмірів цих доплат та переліків суміщуваних професій (посад) за рахунок і в межах фонду заробітної плати (фонду оплати праці).

Визначення ставок (окладів) працівників за розрядами тарифної сітки провадиться з урахуванням їхніх кваліфікаційних вимог. Посадові оклади встановлюються керівниками на основі діючих кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації з наступною атестацією або тарифікацією згідно з чинним законодавством. Ставки заробітної плати й посадові оклади педагогічних працівників встановлюються керівниками закладів та установ освіти при тарифікації за наслідками атестації. Тарифікаційні списки встановленої форми затверджуються за погодженням із профспілковим комітетом не пізніше 5 вересня і подаються вищестоящому органу управління.

Згідно з п.78 цієї Інструкції середня місячна заробітна плата викладачам вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається шляхом множення годинної ставки викладача на встановлений йому обсяг річного навантаження і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячної ставки заробітної плати на середньомісячну норму навчального навантаження (72 години). Встановлена середньомісячна заробітна плата виплачується викладачу за роботу протягом навчального року, включаючи час роботи в період канікул, що не збігається з відпусткою.

Викладачам, які стали до роботи протягом навчального року, середня місячна заробітна плата визначається шляхом множення годинної ставки цього викладача на обсяг навчального навантаження, що припадає на повні навчальні місяці, які залишались до кінця навчального року, і ділення цього добутку на кількість цих же місяців. Заробітна плата за неповний робочий місяць у цьому випадку виплачується за фактичну кількість годин за годинними ставками.

При підвищенні ставки у зв'язку зі зміною розряду, освіти, тощо середньомісячна заробітна плата визначається шляхом множення нової годинної ставки на обсяг річного навантаження, встановленого на початку навчального року при тарифікації і ділення цього добутку на 10 навчальних місяців.

Суд зазначає, що тарифікація педагогічних працівників навчальних закладів є визначальною умовою оплати в навчальному закладі. Саме під час тарифікації визначається обсяг педагогічного навантаження кожного педагогічного працівника, встановлюється доплати та надбавки і розраховується фонд оплати праці на місяць. На підставі тарифікаційного списку визначається потреба в коштах для виплати зарплати педагогічних працівникам на рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 року № 643 Про затвердження розмірів підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності у співвідношенні до тарифної ставки за роботу у певних видах навчальних закладах передбачено підвищення розмірів посадових окладів (ставок заробітної плати) працівникам установ і закладів освіти.

Додатком №1 до вищевказаної Постанови встановлено підвищення на 10% посадових окладів (ставок заробітної плати) за роботу в певних типах навчальних закладів, зокрема керівних та педагогічних працівників вищих професійно-технічних навчальних закладів.

Як зазначено в п. 1 Постанови КМУ від 20.04.2007 року № 643, затверджені розміри підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та додаткової оплати за окремі види педагогічної діяльності стосуються працівників, які займають посади згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. №963, і на яких поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти.

Крім того, відповідно до письмового роз'яснення заступника Міністра Міністерства освіти і науки України від 03.09.2018 року, наданого ОСОБА_1, підвищення посадового окладу на 10% встановлюється працівникам за роботу саме у заначеному типі закладу освіти, зокрема також у вищому професійно-технічному навчальному закладі, і жодним нормативно-правовим актом не визначено, що воно встановлюється викладачу лише на навантаження у деяких групах такого типу закладу.

Відповідно до постанови КМУ від 14.06.2000 року №963 Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , посада викладача віднесена до посад педагогічних працівників.

Таким чином, позивач ОСОБА_1, працюючи викладачем у вищому професійно-технічному навчальному закладі, повинен був отримувати підвищення посадового окладу у розмірі 10%, відповідно до постанови КМУ №643 від 20.04.2007 року, що входить у структуру заробітної плати.

Посилання представника відповідача на те, що позивачу нараховувалося та виплачувалося підвищення посадового окладу у розмірі 10% відповідно до постанови Постанови КМУ від 20.04.2007 року № 643 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, адже доказів на підтвердження цього останнім надано не було, а навпаки з матеріалів, наданих сторонами вбачається відсутність нарахування та/або виплати такого підвищення позивачу ОСОБА_3

Позивачем був наданий розрахунок підвищення посадового окладу, правильность якого відповідачем не оспорювалася, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача підвищення посадового окладу у розмірі 10%, відповідно до постанови КМУ № 643 від 20.04.2007 року в сумі 1714 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 15.11.2012 року суд зазначає наступне.

Аналіз ст.ст. 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237 -1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з розрахункових відомостей позивача, його середньоденна заробітна плата за два останніх відпрацьованих перед звільненням місяці (вересень 2012 року та жовтень 2012 року) складає 84,15 грн. (Нарахована заробітна плата за вересень 2012 року складала 1716,91 грн.; нарахована заробітна плата за жовтень 2012 року складала 1901,38 грн.; 1716,91 грн.+ 1901,38 грн.=1809,15 грн.; у вересні 2012 року ОСОБА_3 відпрацював 20 днів, у жовтні 2012 року ОСОБА_3 відпрацював 23 дня, тобто загалом за два місяця ОСОБА_3 відпрацьовано 43 робочих дня; 1809,15 грн. : 43 дня=84,15 грн.)

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки повного розрахунку, а саме з 15.11.2012 року по 01.04.2019 року в сумі 132 704,55 грн. (84,15 грн. х 1577 днів (робочі дні починаючи з 15.11.2012 року по 01.04.2019 року).

Крім того, відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 при звільненні не було проведено повного розрахунку, суд приходить до висновку, що його вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує тривалість страждань, розмір невиплаченого підвищення до посадового окладу, втрати нормальних життєвих зв'язків, виникнення необхідності для позивача додаткових зусиль для організації свого життя, та виходячи з принципу розумності та спаведливлості, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмрі 100 грн.

Відповідно до частини 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п. 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 9 частини 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, ст.ст. 47, 83, 116, 117, 233, ст. 237-1 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Шкільна, 14-59) до Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище (ЄДРПОУ 37850444, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпровська, 7А) про стягнення заборгованості з невиплати підвищення посадового окладу, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище (юридична адреса: 04306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Дніпровська, 7а, код ЄДРПОУ 37850444) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) заборгованість з невиплати підвищення посадового окладу в сумі 1714 грн. (одна тисяча сімсот чотирнадцять грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище (юридична адреса: 04306, Донецька область, м. Краматорськ, вул.Дніпровська, 7а, код ЄДРПОУ 37850444) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) середній заробіток за час затримки повного розрахунку в сумі 132 704, 55 грн. (сто тридцять дві тисячі сімсот чотири гривні 55 копійок).

Стягнути з Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище (юридична адреса: 04306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпровська, 7а, код ЄДРПОУ 37850444) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) моральну шкоду у сумі 100 грн. (сто грн. 00 коп)

Стягнути з Державного навчального завкладу Краматорське вище професійне металургійне училище в доход держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (сімсот чотири грн. вісімдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Повний текст рішення складено 05.04.2019 року.

Суддя Д.Г.Костюков