Рішення

від 26.03.2019 по справі 348/2513/17

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2513/17

26 березня 2019 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді: Флоряк Д.В.

секретаря: Буратчук О.В.,

з уч. представника позивача ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

її представників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсними Державного акту на право власності, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсними Державного акту на право власності, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20.02.2015 року він отримав в дар від своєї матері ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0552 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), №268 а по вул. 16 Липня в смт. Делятин, а також незавершене будівництво № 268 б по вул. 16 Липня в смт. Делятин. Його земельна ділянка межує з земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 площею 0,1500 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: смт. Делятин, по вул. Луги, 110а. Земельна ділянка перейшла в спадок відповідачці від її батька ОСОБА_8 15.03.2001 року ОСОБА_8 було надано рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність площею 0,1688 га, на підставі якого видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №009423, площею 0,1688 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: смт. Делятин, вул. Луги, 110 від 19.11.2001 року, яку останній приватизував, захопивши при цьому частину дороги загального користування та встановивши на ній металеву огорожу. Приватизувавши частину дороги, батько відповідачки позбавив мешканців смт. Делятин право проходу, а також під'їзду (пожежного) до річки Прут. В державному акті, виданому на батька відповідачки, чітко літерами від Б до В позначено проїзд, в кадастровому плані витягу з ДЗК про земельну ділянку, виготовленому за замовленням відповідачки в липні 2016 року також чітко вказано літерами від А до Б - вул. Луги; в кадастровому плані витягу з ДЗК про земельну ділянку його матері від 2014 року також вказано літерами від Г до Д - землі селищної ради (проїзд), від В до Г - землі запасу селищної ради, а з аналізу вище зазначених документів зрозуміло, що між їхніми земельними ділянками повинна бути дорога. Графічні матеріали розміщення земельної ділянки відповідачки на викопіюванні з генплану смт. Делятин також свідчать про наявність дороги. 10.02.2017 року ним була подана заява до ОСОБА_6 селищної ради щодо надання йому під'їзду до будинку, згідно якої комісія селищної ради, виїхавши на місце, встановила, що на зазначеній адресі, по вул. Луги дійсно знаходиться дорога, яка одночасно є пожежним під'їздом до річки Прут. При огляді території, по якій повинна проходити дорога, встановлено, що дана дорога перегороджена металевою сіткою і є одним цілим з земельною ділянкою відповідачки.

Також позивач зазначив, що до цього часу він не звертався до суду з тих причин, що подарована йому земельна ділянка раніше була єдиним цілим з земельною ділянкою його матері, яка має заїзд з дороги, батько відповідачки завжди стверджував, що коли виникне необхідність проїзду до річки, він буде надавати дозвіл проїзду через його земельну ділянку. Вирішити спір за участю ОСОБА_6 селищної ради мирним шляхом не вдається. Крім того він є інвалідом III групи (загальні захворюваня), 7 років назад він тримав травму ока, як наслідок насамперед це підвищення тиску, що супроводжується сильними головними болями. З цих причин, він не мав змоги звернутися до суду раніше за захистом своїх прав та законних інтересів. Просить поновити строк звернення до суду з даним позовом та постановити рішення, яким визнати незаконним рішення ОСОБА_6 селищної ради від 15.03.2001 року про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у власність дороги загального користування, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №009423 від 19.11.2001 року, виданий на ім"я батька відповідачки ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: 2624055900040010396 від 27.02.2017 року - недійсними. Також просить зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати огорожу, встановлену на під'їзді, що знаходиться в громадському користуванні (землі сільської ради) відповідно до генплану та даних інвентаризації, що є перепоною проходу, проїзду, і не чинити перешкод в користуванні даною дорогою та стягнути судові витрати по справі.

15 січня 2018 року представник відповідача ОСОБА_9 юк -ОСОБА_10 - ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та його представник - ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, які наведені в позовній заяві, просять поновити строк звернення до суду з даним позовом та постановити рішення, яким визнати незаконним рішення ОСОБА_6 селищної ради від 15.03.2001 року про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у власність дороги загального користування, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ №009423 від 19.11.2001 року, виданий померлому батькові відповідачки ОСОБА_8 та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: 2624055900040010396 від 27.02.2017 року недійсними. Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати огорожу, встановлену на під'їзді що знаходиться в громадському користуванні (землі сільської ради) відповідно до генплану та даних інвентаризації, що є перепоною проходу/проїзду, не чинити перешкод в користуванні даною дорогою та стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представники позовні вимоги ОСОБА_5 не визнали, однак не спростували обставини, на які посилається позивач. Суду пояснили, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 07 лютого 2017 року відповідачка ОСОБА_2 набула право власності після смерті матері ОСОБА_11 на дві земельні ділянки по вул. Луги в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області загальною площею 0,1688 га, з яких 0,15 га ділянка за кадастровим № 2624055900:04:001:0396 та площею 0,0188 га за кадастровим № 2624055900:04:001:0397. Мати відповідачки - ОСОБА_11 дані землі успадкувала після смерті ОСОБА_8 Підставою для визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними державного акту на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку позивач вважає ту обставину, що померлий ОСОБА_8, приватизувавши земельну ділянку загальною площею 0,1688 га, пригородив частину проїзду загального користування, чим позбавив його та мешканців смт. Делятин право проходу, а також під'їзду (пожежного) до річки Прут. Однак право користування земельною ділянкою батько відповідача ОСОБА_8 набув ще у 1990 році, придбавши житловий будинок, який розміщений на оспорюваній земельній ділянці. При оформленні права власності на землю за ОСОБА_8 селищною радою було враховано положення чинного на той час земельного законодавства. Також хибним вважають посилання позивача про те, що через захоплення ОСОБА_8 проїзду земельні ділянки стали суміжними. Ні у технічній документації батька відповідача, ні у технічній документації громадянки ОСОБА_7 не вбачається їхніх прізвищ, як суміжних землекористувачів. Просять застосувати строк позовної даності та в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2та ОСОБА_6 селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними державного акту на право власності, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, зобов'язання демонтувати огорожу та не чинити перешкоди у користуванні дорогою - відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 селищної ради в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду поступила заява за підписом селищного голови Б.ОСОБА_8 про слухання справи без участі представника ради, не заперечують проти задоволення возову.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору дарування земельної ділянки від 20.02.2015 року, договору дарування незавершеного будівництва від 20.02.2015 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_5 отримав в дар від своєї матері ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0552 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), №268а по вул. 16 Липня в смт. Делятин та незавершене будівництво № 268 б по вул. 16 Липня в смт. Делятин (а. с.6-9)

10 лютого 2017 року земельною комісією ОСОБА_6 селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області встановлено, що згідно викопіювання з генерального плану селища Делятин, згідно заяви ОСОБА_5 щодо надання йому під їзду до будинку по зазначеній адресі дійсно знаходиться дорога, яка одночасно є пожежним під'їздом до річки Прут. При огляді комісією території, по якій повинна проходити дорога, встановлено, що дана дорога перегороджена металевою сіткою і є одним цілим із земельною ділянкою ОСОБА_10 (а.с.15).

Згідно повідомлення начальника відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА № 53 від 11.09.2017 року вбачається, що відповідно Генерального плану смт. Делятин влаштування дороги до будинку 268 по вул. 16 Липня вказаний проїзд передбачено генпланом населеного пункту (а.с. 19).

Судом досліджено графічні матеріали: розміщення земельної ділянки на викопіюванні з ПДП центральної частини смт. Делятин М 1:2000, на яких розміщена земельна ділянка ОСОБА_11 юк- Данилів О.І., земельна ділянка ОСОБА_5, земельна ділянка ОСОБА_12 та викопіювання з топозйомки смт. Делятин станом на 1991 рік М1:2000, де зазначено вулиці та проїзди до житлового будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_11 юка І.М.(а.с.17-18)

В судовому засіданні вивчено технічну документацію із землеустрою щодо втановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_7 смт. Делятин, вул. 16 Липня,268 а на території ОСОБА_6 селищної ради ( а. с. 20-34)

Так, судом встановлено, що рішенням ОСОБА_6 селищної ради від 15.03.2001 року передано у власність ОСОБА_8 (батьку відповідачки) земельну ділянку площею 0,1688 га по вул. Луги,110 в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області ( а. с. 14). На підставі даного рішення на його ім."я видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 009423 ( а.с.12) Після смерті ОСОБА_8 дані земельні ділянки успадкувала ОСОБА_11, яка померла 15.02.2015 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № НМА135463 від 27.02.2017 року та свідоцтва про право на спадщину за законом № НМА135464 від 27.02.2017 року, посвідченими Державним нотаріусом Надвірнянської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_13- ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_11, а саме: земельної ділянки площею 0,1500 га., кадастровий номер 2624055900:04:001:0396 та земельної ділянки площею 0,0188 га., кадастровий номер 2624055900:04:001:0397 розташованих по вул. Луги, в смт. Делятин ( а. с. 70-73)

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Також судом встановлено, що в державному акті на ім"я ОСОБА_8 на схемі земельної ділянки від літери Б до літери В зазначено проїзд, який також і зазначений на Гкенплані смт.Делятин. Приватизувавши частину громадської дороги, ОСОБА_8, а в послідуючому і ОСОБА_2 позбавили позивача можливості користуватися проїздною дорогою.

Суд встановив, що громадська дорога у смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проходить по вулиці Луги до господарства ОСОБА_5, і яка перегороджена металевою сіткою, є одним цілим із земельною ділянкою ОСОБА_2

З відповіді відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства від 01.10.2018 року на ухвалу суду вбачається, що містобудівна документація смт.Делятин затверджена відповідною місцевою радою, не містить окремого альбому з планами червоних ліній забудови, а вказані параметри вулиць мали відображення у основному кресленні Генерального плану наседеного пункту і додаткових погоджень не потребують (а.с.176-177)

Крім того, даний факт ствердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які суду пояснили, що у смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області по вулиці Луги до господарства ОСОБА_5 раніше була дорога, яка також була вказана в Генеральному плані села. Вище зазначену дорогу батько відповідачки ОСОБА_8 пригородив до своєї земельної ділянки і на даний час ні до господарства позивача ОСОБА_5, ні до річки Прут дороги немає, а є лише стежка по якій їхати не можливо.

Свідок ОСОБА_18 зокрема пояснила, що вона працює землевпорядником ОСОБА_6 селищної ради і їй достовірно відомо, що спірна дорога зазначена в Генплані селища і була в наявності ще в 1991 році. Яким чином частина даної громадської дороги була приватизована батьком відповідачки, пояснити не може, оскільки станом на час виготовлення ним Державного акту в 2001 році селищна рада не погоджувала відповідну техдокументацію, інакше факт захоплення частини дороги був би відразу ж виявлений. Чи був затверджений план "червоних ліній", їй достеменно не відомо, але вважає, що вулиці, провулки, проїзди, які відображені в Генеральному платі села і є планом "червоних ліній".

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що працює заступником селищного голови смт.Делятин. В 2017 році до них звернувся ОСОБА_5 з приводу відсутності заїзду до його господарства. На місце виходила комісія, яка встановила, що частина громадської дороги, яка зазначена в Генплані села, увійшла до земельної ділянки, яка на даний час належить відповідачці.

Частиною 2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримувалися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктами а-г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

Відповідно до ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності .

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ст.39 ЗК України землі житлової та громадської забудови використовуються відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно- господарського устрою, з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьоюстатті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органівмісцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Враховуючи правову позицію, яка викладена в постанові Верховного суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, державні акти на право приватної власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, повязаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_5 є законним користувачем земельної ділянки яка знаходяться за адресою: смт. Делятин, вул. 16 Липня,268 а, Надвірнянського району, тому він має право вимагати усунути перешкоди в користуванні дорогою.

В зв"язку з цим суд вважає підставними вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15.03.2001 року в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1688 га по вул. Луги,110 в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області та недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 009423, виданий 19.11.2001 року ОСОБА_6 селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_8 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № ІФ 09-03-2/0005324, та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: 2624055900:04:001:0396 від 27.02.2017 року, видане на ім"я ОСОБА_2

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стосовно заяви сторони відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст.256,267 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно приписів ст.ст.214,215 ЦПК України, суд в обов'язковому порядку спочатку має встановити чи були порушені невизнані або оспорені права позивача, а вже потім вирішувати чи підлягає порушене право до захисту, чи слід застосувати строк позовної давності. Недоведеність позову є самостійною підставою для відмови у його задоволенні.

Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За вказаних обставин, суд вважає що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки у позивача таке право виникло з часу набуття ним 20.02.2015 року права власності на земельну ділянку площею 0,0552 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), № 268 а по вул. 16 Липня в смт. Делятин, про що свідчить договір дарування земельної ділянки та незавершеного будівництва № 268 б по вул. 16 Липня в смт. Делятин, про що свідчить договір дарування незавершеного будівництва, а з позовом до суду позивач звернувся в грудні 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, основуючись на вимогах чинного законодавства, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що слід визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_6 селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15.03.2001 року в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1688 га по вул. Луги,110 в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області та недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 009423, виданий 19.11.2001 року ОСОБА_6 селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_8 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № ІФ 09-03-2/0005324, та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: 2624055900:04:001:0396 від 27.02.2017 року, видане на ім"я ОСОБА_2 , зобов"язати відповідача ОСОБА_8 -ОСОБА_10 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні громадською дорогою у смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проходить по вулиці Луги до господарств сторін та усунути перешкоди в користуванні цією дорогою шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_8 - ОСОБА_10 та ОСОБА_6 селищної ради на користь позивача ОСОБА_5 слід стягнути по 5280,00 грн. судових витрат по справі з кожного.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 4, 12, 15, 202, 203, 215, 234, 236,256-257, 387, 388, 393ЦК України, ст.152 ЗК України, керуючись ст.ст. 4,19,141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_6 селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15.03.2001 року в частині передачі у власність ОСОБА_8 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1688 га по вул. Луги,110 в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ІФ № 009423, виданий 19.11.2001 року ОСОБА_6 селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області на ім'я ОСОБА_8 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на зенмлю за № ІФ 09-03-2/0005324, та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: 2624055900:04:001:0396 від 27.02.2017 року, видане на ім"я ОСОБА_2.

Зобовязати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні громадською дорогою у смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проходить по вулиці Луги до господарств сторін та усунути перешкоди в користуванні цією дорогою шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, жит.м.Івано-Франківськ, вул. Б.Лепкого, 49/5, (інд.номер НОМЕР_1), та ОСОБА_6 селищної ради Надвірнянського району (смт.Делятин, вул. 16 Липня, 273, Надвірнянського району, код ЄДРПОУ 04354539) в користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, жит.смт.Делятин, вул. 16 Липня,268б Надвірнянського району, , інд.номер НОМЕР_2) по 5280 грн. понесених судових витрат по справі з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Флоряк Д.В.

ОСОБА_3 текст рішення виготовлено 05.04.2019 року