Постанова

від 25.06.2019 по справі 348/2513/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/2513/17

Провадження № 22-ц/4808/790/19

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д. В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В.,Девляшевського В.А.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_1 її представника адвоката Повха І.Д.,

представника ОСОБА_2 адвоката Брайляк Е.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , Делятинської селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсними Державного акту на право власності, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 , Делятинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району на рішення Надвірнянського районного суду від 26 березня 2019 року, ухвалене суддею Флоряк Д. В. в м.Надвірна,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , Делятинської селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради, визнання недійсними Державного акту на право власності та свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,0552 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), АДРЕСА_1 , а також незавершеного будівництво АДРЕСА_2 268 АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, укладеного між ним та матір`ю ОСОБА_6 від 20 лютого 2015 року. Суміжний землекористувач Клим`юк- ОСОБА_4 володіє земельною ділянкою площею 0,1500 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_4 . Земельна ділянка перейшла в спадок відповідачці від її батька ОСОБА_7 15 березня 2001 року останньому було надано рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність площею 0,1688 га, на підставі якого видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , площею 0,1688 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_4 від 19.11.2001 року. Вказує, що при приватизації даної земельної ділянки відбулось самовільне захоплення частини дороги загального користування та незаконне встановлення на ній металевої огорожі. Згідно державного акта на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку серії НОМЕР_1 літерами від Б до В позначено проїзд. В кадастровому плані витягу з ДЗК про земельну ділянку, виготовленому за замовленням спадкоємця ОСОБА_7 ОСОБА_8 - ОСОБА_4 в 2016 році також вказано літерами від А до Б - вул АДРЕСА_4 ; в кадастровому плані витягу з ДЗК на земельну ділянку матері ОСОБА_2 ОСОБА_6 від 2014 року також вказано літерами від Г до Д - землі селищної ради (проїзд), від В до Г - землі запасу селищної ради, тобто між їхніми земельними ділянками передбачена дорога. 10 лютого 2017 року комісія Делятинської селищної ради селищної ради встановила, що по вул. Луги знаходиться дорога, яка одночасно є пожежним під`їздом до річки ОСОБА_9 , дана дорога перегороджена металевою сіткою і є одним цілим з земельною ділянкою ОСОБА_10 ОСОБА_4 Посилаючись на те, що при приватизації батьком ОСОБА_10 ОСОБА_4 незаконно захоплено частину дороги, просить поновити строк звернення до суду з даним позовом та визнати незаконним рішення Делятинської селищної ради від 15 березня 2001 року про передачу земельних ділянок у приватну власність в частині передачі у власність дороги загального користування, визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 19.11.2001 року, виданий на ім"я батька відповідачки ОСОБА_7 та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: 2624055900040010396 від 27 лютого 2017 року, зобов`язати ОСОБА_8 - ОСОБА_4 демонтувати огорожу, встановлену на під`їзді, що знаходиться в громадському користуванні (землі сільської ради) відповідно до генплану та даних інвентаризації та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 26 березня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15.03.2001 року в частині передачі у власність ОСОБА_11 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1688 га по АДРЕСА_4 . Визнано недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 19.11.2001 року Делятинською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № ІФ 09-03-2/0005324, та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2 від 27.02.2017 року, видане на ім"я ОСОБА_3 - ОСОБА_4 . Зобов`язано ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні громадською дорогою у смт.Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, що проходить по вулиці Луги до господарств сторін та усунути перешкоди в користуванні цією дорогою шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі. Стягнуто з ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та Делятинської селищної ради Надвірнянського району в користь ОСОБА_2 по 5280 грн. понесених судових витрат по справі з кожного. На дане рішення ОСОБА_8 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, наявність проїзду у генеральному плані смт Делятин не підтверджує того факту, що спірний проїзд обмежений планом червоних ліній , які в подальшому затвердженні Делятинською селищною радою народних депутатів у відповідності до ст. 14 Закону України Про планування і забудову території . Факт наявності рішення селищної ради про затвердження плану червоних ліній відсутній. Оскаржуваний державний акт виданий головою Делятинської селищної ради народних депутатів, тобто головою органу місцевого самоврядування до повноважень якого входило встановлення меж земель загального користування населених пунктів та підписаний інженером землевпорядником селищної ради. Будь-яких обмежень під час приватизації земельної ділянки, зокрема через наявність проїзду, який сесією ради затверджений як земля загального користування, селищною радою не встановлено. Тобто, при оформленні права власності на землю за ОСОБА_13 селищною радою було враховано положення чинного на той час земельного законодавства, зокрема ст.4 ЗК України від 18 грудня 1990 року, яка передбачала, що не можуть передаватись у колективну власність землі загального користування населених пунктів, а також землі. Крім того, хибним є висновок суду про те, що ОСОБА_14 , а пізніше Климюк- ОСОБА_4 приватизувавши частину громадською дороги позбавили позивача можливостю користуватись проїзною дорогою. Оскільки у технічній документації ОСОБА_6 відсутні ОСОБА_14 як суміжний землекористувач, тому і земельні ділянки не були суміжними. Щодо безперешкодного заїзду автомобілями до самої річки та прилеглих будинковолодінь, такий доступ залишається відкритим, що підтверджується відповіддю Надвірнянського РВ ДСНС від 10 травня 2018 року. Вирішуючи спір, суд помилково виходив з того, що наявність проїзду на графічних матеріалах та генерального плану селища Делятин до буд. АДРЕСА_1 Липня є складовою частиною. При цьому не перевірено те, що червоні лінії , які визначені в містобудівній документації щодо межі існуючих вулиць, доріг, майданів, повинен бути складовою частиною того ж генерального плану селища Делятин. Вказує, що державний акт в якому на схемі земельної ділянки зазначено проїзд не є допустимим доказом про вчинення порушення земельного законодавства, а свідчить про набуття права власності. Будь-яких відомостей, підтверджуючих документально фактів, про проведення комісією селищної ради обмірів земельних ділянок немає, що і не підстав вважати, що відповідачем порушені вимоги земельного законодавства у спосіб розширення її земельної ділянки за рахунок громадської дороги на час або після встановлення меж земельної ділянки, якою вона користується.

На дане рішення селищний голова Делятинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення судового збору з Делятинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району в сумі 5280 грн. На думку апелянта, бюджет Делятинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району на 2019 рік не передбачає кошти на сплату та відшкодування судових витрат. Кошти місцевого бюджету згідно ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні можуть використовуватись згідно завдань та повноважень органів місцевого самоврядування. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження фактичних розмірів понесених судових витрат у справі.

03 червня 2019 року ОСОБА_2 подав відзив, в якому вказує, що земельною комісією Делятинською селищної ради встановлено, що згідно викопіювання з генерального плану селища Делятин, дійсно знаходиться дорога, яка одночасно є пожежним підїздом до р. Прут та підїздом до будинку ОСОБА_2 , однак дорога перегороджена металевою сіткою і є одним цілим із земельною ділянкою ОСОБА_5 . Згідно повідомлення начальника відділу архітектури, містобудування, містобудівного кадастру та житлово-комунального господарства Надвірнянської РДА №53 від 11 вересня 2017 року вбачається, що відповідно до генерального плану селища Делятин до будинку ОСОБА_2 вказаний проїзд передбачено генпланом населеного пункту. Крім того, графічні матеріали розміщення земельної ділянки на викопіювання з ПДП центральної частини смт. Делятин, на яких розміщена земельна ділянка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .. земельна ділянка ОСОБА_2 , земельна ділянка ОСОБА_15 та викопіювання з топозйомки смт. Делятин станом на 1991 рік, де зазначено вулиці та проїзди до житлового будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , що підтверджує наявність спірного заїзду. Щодо оскарження Делятинською селищною радою об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району рішення в частині стягнення судового збору в сумі 5280 грн, вказує, що підтвердження оплати за надання правової допомоги є розрахунок ОСОБА_2 суми судових витрат та витрат на правову допомогу та квитанція, яка долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_16 підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити цю скаргу.

Представник ОСОБА_2 заперечила доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач є законним користувачем земельної ділянки яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 , тому має право вимагати усунути перешкоди в користуванні дорогою. В державному акті на ім`я ОСОБА_7 на схемі земельної ділянки від літери Б до літери В зазначено проїзд, який також і зазначений на Генплані смт.Делятин. Приватизувавши частину громадської дороги, ОСОБА_17 , а в послідуючому і ОСОБА_8 - ОСОБА_4 позбавили позивача можливості користуватися підїзною дорогою. Громадська АДРЕСА_6 що проходить по вулиці Луги до господарства ОСОБА_2 , і яка перегороджена металевою сіткою, є одним цілим із земельною ділянкою ОСОБА_18 . В зв`язку з цим суд вважає підставними вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 15.03.2001 року в частині передачі у власність ОСОБА_19 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1688 га по АДРЕСА_6 та недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданий 19.11.2001 року Делятинською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_7 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № ІФ 09-03-2/0005324, та свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2 від 27.02.2017 року, видане на ім"я ОСОБА_8 - ОСОБА_4

Проте з таким висновком не можна погодитись, так як суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що рішенням Делятинської селищної ради Надвірнянського району №392-14/2004 від 05.08.2004 ОСОБА_6 жительці АДРЕСА_5 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,5164 га, в тому числі: 0,1104 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 ; 0,967 га для ведення особистого селянського господарства в ур. Луги ; 0,3093 га для ведення особистого селянського господарства в ур. Луги .

Також встановлено, що 20.02.2015 року частину земельної ділянки площею 0,0552 га, яка входила у площу земельні ділянки 0,1104 га призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , до якого передбачений один заїзд, та незавершене будівництво № 268- б АДРЕСА_3 Делятин ОСОБА_6 подарувала позивачу ОСОБА_2 .

Зазначені обставини підтверджуються копіями договорів дарування, копією рішення селищної ради про передачу у власність земельної ділянки та не заперечуються позивачем (а.с.6-9, 22).

Для заїзду до земельної ділянки площею 0,0552 га та незавершеного будівництва № 268- б АДРЕСА_7 АДРЕСА_3 з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 травня 2014 року укладено земельний сервітут, посвідчений селищним головою смт. Делятин та зареєсторований у Державному земельному кадастрі (а.с.129).

Рішенням Делятинської селищної ради від 15 березня 2001 року про передачу земельних ділянок у приватну власність передано у власність, ОСОБА_14 предано у приватну власність 0,1699 га АДРЕСА_8 Делятин (т. 1 ас. 14)

Відповідачка ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_20 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га., кадастровий номер НОМЕР_2 та земельної ділянки площею 0,0188 га., кадастровий номер НОМЕР_3 розташованих по АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № НМА135463 від 27.02.2017 року та свідоцтва про право на спадщину за законом № НМА135464 від 27.02.2017 року, посвідченими Державним нотаріусом Надвірнянської районної державної нотаріальної контори Шушкевич С.М. ( т. 1 а. с. 70-73).

Звертаючись до суду з позовом, свої вимоги позивач обґрунтовував неможливістю користуватися проходом/проїздом до своєї земельної ділянки та незавершеним будівництвом АДРЕСА_1 , оскільки після приватизації ОСОБА_21 ця частина землі є власністю ОСОБА_1 у порядку спадкування.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 12, 76, 79, 81 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов`язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В акті від 10 лютого 2017 року земельною комісією Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області зазначено, що згідно викопіювання з генерального плану АДРЕСА_6 , по АДРЕСА_3 ,268-а АДРЕСА_6 , дійсно знаходиться дорога, яка одночасно є пожежним під`їздом до річки Прут. При огляді комісією території, по якій повинна проходити дорога, встановлено, що дана дорога перегороджена металевою сіткою і є одним цілим із земельною ділянкою ОСОБА_4 ( т.1 а.с.15).

Суд відхиляє зазнначений доказ як підставу для задоволення позову з огляду на таке.

Статтею 14 Закону України Про планування і забудову територій передбачає, що планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній. План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.

Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, у разі делегування їм таких повноважень, встановлюють межі земель загального користування населених пунктів, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб, визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.

У матерілах справи відсутні докази про затвердження Делятинською селищною радою містобудівної документації та наявність в геодезичному проекті та нанесення на ксерокопії планшету плану міста "червоних ліній" в координатах, що є складовою частиною генерального плану, тобто який розмір спірного громадського проїзду.

Також позивачем не подано доказів, яка частина громадського проїзду, на його думку, ввійшла у площу приватизованої покійним ОСОБА_14 земельної ділянки площею 0,1699 га по АДРЕСА_8 та у якій спосіб слід усунути перешкоди у користуванні проїздом.

Крім цього. ОСОБА_2 не подано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_10 ОСОБА_4 порушено його право на користування земельною ділянкою площею 0,0552 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), АДРЕСА_1 .

Згідно поданих відповідачкою фотокопій місця проживання сторін та спірного проїзду вбачається, що між їхніми господарствами передбачени пішохідний прохід і є незакритим.

З цих же фотокопій видно, що між сторнами не викникало будь-яких спорів з приводу проїзду і такий спір виник тільки після передачі позивачу 20.02.2015 року у власність частини земельної ділянки площею 0,0552 га, яка входила у площу земельної ділянки 0,1104 га призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_5 , до якого передбачений один заїзд, та незавершеного будівництво № 268- б АДРЕСА_3 . до яких встановлений земельний сервітут. Даного факту не заперечувала у судовому засіданні й представник позивача.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній Законом компетенції органу, який видав цей акт.

Встановивши відсутність будь-яких порушень при прийнятті рішення Делятинською селищною радою від 15 березня 2001 року щодо передачі земельних ділянок у приватну власність покійному ОСОБА_14 площею 0,1699 га АДРЕСА_8 та з огляду на те, що відповідач у встановленому законом порядку отримала усі необхідні документи для набуття права власності на земельну ділянку, суд зробив помилковий про визнання недійсними оспорюваного рішення селищної ради та виданого на його підставі державного акта про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з допущенням порушення норм матеріальногота процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК Україїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то понесені ОСОБА_10 ОСОБА_4 витрати на судовий збір, пов`язані з розглядом справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Делятинської селищної ради об`єднаної територіальної громади Надвірнянського району задовольнити. Рішення Надвірнянського районного суду від 26 березня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , Делятинської селищної ради про визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсними Державного акту на право власності, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 768 грн 40 коп. судового збору сплаченого відповідачкою за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 27 червня 2019 року.

Судді: В.Д.Фединяк

І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський