Постанова

від 04.04.2019 по справі 711/10959/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/545/19Головуючий по 1 інстанції Категорія : 311000000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Храпка В.Д.,

Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Азот на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2019 року, постановленого під головуванням судді Казидуб О.Г., у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариств Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ПАТ Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що 30 травня 2017 року була звільнена з ПАТ Азот за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

В день звільнення повний розрахунок проведений не був.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2018 року з ПАТ Азот на користь ОСОБА_5 стягнуто заборгованість нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 12 121 грн. 81 коп.

Судове рішення було виконано приватним виконавцем шляхом стягнення з ПАТ Азот на користь позивача грошових коштів, які одним платежем були перераховані на картковий банківський рахунок 30 листопада 2018 року.

Позивач зазначає, що підлягає до стягнення з відповідача і компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням виплати заробітної плати, яка становить 98 777 грн.77 коп.

З таких підстав ОСОБА_5 просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2017 року по 30 листопада 2018 року в сумі 98 777 грн. 77 коп. та судові витрати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ПАТ Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено.

Стягнуто з ПАТ Азот на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 98 777 грн. 77 коп.

Стягнуто з ПАТ Азот на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 978 грн. 78 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ Азот просить рішення суду скасувати, як незаконне, постановлене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неврахування усіх фактичних обставин справи, а по справі прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби та арешт всього майна, в тому числі всіх рахунків відповідача, тому затримка розрахунку виникла не з вини або через навмисні дії або бездіяльність ПАТ Азот , а через відсутність об'єктивної можливості здійснити таку виплату.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу ПАТ Азот залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права , а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 01 травня 2013 року по 30 травня 2017 року працювала на посаді інженера-технолога Центральної лабораторії ПАТ Азот .

Наказом від 29 травня 2017 року була звільнена по п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На час звільнення із роботи їй не було виплачено всі суми, що належать їй від підприємства.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 липня 2018 року стягнуто із ПАТ Азот на користь ОСОБА_5 нараховану, але не виплачену заробітну плату.

В зв'язку із відмовою у добровільному виконанні рішення суду був виданий виконавчий лист і переданий для примусового виконання .

Рішення суду було примусово виконано 29 листопада 2018 року.

Затримка розрахунку тривала із 31 травня 2017 року по 30 листопада 2018 року , що складає 378 днів.

Середньоденний заробіток складає 262,01 грн., що підтверджується довідкою ПАТ Азот від 11 січня 2019 року № 31.

Час затримки розрахунку і середньоденний заробіток в апеляційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові , мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство , установу, організацію, обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконання такого обов'язку вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанов Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ПАТ Азот не мав можливості сплатити заробітну плату в зв'язку із накладенням арешту на рахунки в банках, а тому не відсутня вини не можна взяти до уваги.

Із постанов державного виконавця, наданих до суду, вбачається, що арешт накладено на рахунки боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини 1 статті 115, ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ст. 22, ч. 1 і 6 ст. 24, ч.3 ст. 15 Закону України Про оплату праці визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам підприємств здійснюється в першочерговому порядку, всі інші виплати здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Також відповідач не надав доказів, що рахунки на які було накладено арешти були рахунками по виплаті заробітної плати.

Що стосується відмови у стягнення нарахувань податку та інших нарахувань при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд виходить із наступного.

Постановляючи рішення в частині відсутності законних підстав для відрахування (утримання) податку та обов'язкових платежів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 не належить до фонду оплати праці суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте такі висновки суду не відповідають нормам матеріального права.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Податкового Кодексу України, а не Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподаткований дохід до якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податків відповідно до умов трудового договору (контракту) ( п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст 164 ПК України) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПК України ( п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

У ст. 165 ПК України не передбачено середній заробіток за час затримки розрахунку як дохід, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткування доходу.

Таке роз'яснення міститься у листі ДФС України від 09 березня 2016 року № 665/4/99-99-1-17-03-03-13.

Тому резолютивну частину рішення суду необхідно доповнити словами з дотриманням податків та інших обов'язкових платежів та зборів .

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Азот задоволити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2019 року змінити.

Доповнити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 лютого 2019 року словами з утриманням податків та інших обов'язкових платежів .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: