Рішення
від 28.02.2019 по справі 160/8851/18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року Справа № 160/8851/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Коваленко Д.П. представника відповідача - Овсянникової Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг "Зарніца" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання уточнюючого розрахунку помилково поданого, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.05.2018 року №0107831218, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ Агрохолдінг Зарніца в розмірі 427 523,00 грн. за лютий 2018 року;

- визнати Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок , поданий ТОВ Агрохолдінг Зарніца 22.08.2018 року реєстраційний №9177781731 помилково поданим;

- зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника ТОВ Агрохолдінг Зарніца суму зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 427 523 грн, яка була відображена на підставі Уточнюючого розрахунку податковій зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок , поданого 22.08.2018 року реєстраційний номер №9177781731;

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу відповідача від 29.11.2018 року № 2201-52 та рішення про опис майна податкову заставу від 29.11.2018 року № 2201-52.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Агрохолдінг Зарніца вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам, не підтвердженими належними доказами (документами). В акті перевірки від 17.04.2018 року №18879/04-36-12-18/39381873 відповідачем необґрунтовано встановлено низку порушень податкового законодавства, які призвели до винесення податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 року №0107831218, яке має бути скасовано.

У зв'язку з тривалою відсутністю інформації щодо винесення ГУ ДФС Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення по результатам вказаної камеральної перевірки, позивач вирішив самостійно змінити напрям бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за лютий 2018 року з раніше заявленого на розрахунковий рахунок на напрям в рахунок складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Позивачем було помилково подано уточнюючий розрахунок №9177781731 (уточнюючий період лютий 2018 року) податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому було змінено напрямок бюджетного відшкодування в сумі 427 523 грн та визначено, що вона зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Внаслідок чого в інтегрованій картці позивача була зменшена сума заявленого

бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в розмірі 427 523 грн. А оскільки сума податкового боргу виникла в інтегрованій картці позивача помилково і не є фактично задекларованою сумою податку на додану вартість до сплати, а отже і податкова вимога від 29.11.2018 року №2201-52 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 427 523 грн. і рішення від 29.11.2018 року №2201-52 про опис майна позивача в податкову заставу є безпідставними, оскільки коли помилка буде виправлена податковий борг зникне з інтегрованої картки платника ПДВ, як помилково розрахований.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що згідно податкової звітності з податку на додану вартість та згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за жовтень 2017 року та січень 2018 року (включення до складу податкового кредиту січня 2018 року податкових накладних за листопад 2017 року) ТОВ АХ Зарніца задекларовано придбання товарів/послуг (олію соняшникову нерафіновану у кількості 150,52 тон) на суму ПДВ 561 322,61 грн. Основною причиною виникненні від'ємного значення з ПДВ та відповідно бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2017 року є придбання ТМЦ в обсягах, що значно перевищують обсяги поставки та придбанню (олія соняшникова нерафінована) - тобто залишки товару, який в подальшому експортоване до Швейцарії та Італії. Основним постачальником зазначеного товару у жовтні та листопаді 2017 року, який експортовано у лютому 2018 року до Швейцарії та Італії є ТОВ "Фірма "Жадана". ТОВ АХ Зарніца до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не надавались документи щодо підтвердження фактичної сплати за отриманий товар постачальнику таких товарів - ТОВ "Фірма "Жадана". Виходячи з викладеного, відшкодування податку на додану вартість можливе лише при підтвердженні факту сплати сум податку на додану вартість, задекларованих до бюджетного відшкодування.

Твердження позивача, що зміна напряму суми бюджетного відшкодування не може розцінюватися як виправлення помилки не підтверджено належними доказами нормативним обґрунтуванням. Крім того, у разі виявлення помилок в уже уточненій декларації, законодавством не заборонено подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку. Разом із цим, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу, а в інтегрованій картці платника відображається податковий борг в розмірі 427 523 грн., що виник у зв'язку з поданням позивачем 22.08.2018 року уточнюючого розрахунку №9177781731. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Агрохолдінг Зарніца (код ЄДРПОУ 39381873) отримано свідоцтво про державну реєстрацію, номер запису 12241020000070059 від 08.09.2014 року.

Згідно даних Єдиного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ АХ Зарніца є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Судом також встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку ТОВ Агрохолдінг Зарніца з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2018 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 17.04.2018 р. № 18879/04-36-12-18/39381873, а саме: в порушення п.200.4 б , ст.200 Податкового кодексу, у зв'язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2018 року у сумі 427 523 грн.

14.05.2018 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення рішення №0107831218.

13.12.2018 року на адресу ТОВ АХ Зарніца надійшов лист від ГУ ДФС у Дніпропетровській області з вимогою погашення податкового боргу, а також податкова вимога від 29.11.2018 року №2201-52 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 427 523 грн. та рішення від 29.11.2018 року №2201-52 про опис майна позивача в податкову заставу.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 р. № 0056821206, податкової вимоги від 29.11.2018 року №2201-52 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 427 523 грн. та рішення від 29.11.2018 року №2201-52 про опис майна позивача в податкову заставу є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень пункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

В ході перевірки встановлено, що основною причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ ТОВ Агрохолдінг Зарніца у жовтні 2017 року, січні 2018 року та заявленого бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2018 року є здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у лютому 2018 року, а саме олія соняшникова нерафінована до Італії.

ТОВ Агрохолдінг Зарніца протягом жовтня - листопада 2017 року придбало у ТОВ фірма "Жадана" олію соняшникову нерафіновану у кількості 150,52 тон на загальну суму 3367 935,68 грн., крім того ПДВ 561 322,61 грн.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджено податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суму податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу п.200.4. ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

б) а в разі відсутності податкового боргу - або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду.

Згідно зі ст.2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. (далі - Закон №996) дія цього Закону поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому статтею 4 Закону №996 встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано наступні докази: договір поставки №9 від 27.10.2017 року; специфікація №1 від 27.10.2017 року; специфікація №2 від 28.11.2017 року; специфікація №3 від 07.12.2017 року; видаткова накладна № 638 від 30.10.2017 року; рахунок №348 від 30.10.2017 року; ТТН №638 від 30.10.2017 року; видаткова накладна № 640 від 31.10.2017 року; ТТН №640 від 31.10.2017 року; видаткова накладна № 644 від 02.11.2017 року; рахунок №351 від 02.11.2017 року; ТТН №644 від 02.11.2017 року; видаткова накладна № 713 від 29.11.2017 року; рахунок №378 від 29.11.2017 року; ТТН №713 від 29.11.2017 року; видаткова накладна № 716 від 01.12.2017 року; ТТН №716 від 01.12.2017 року; видаткова накладна № 719 від 03.12.2017 року; ТТН №719 від 03.12.2017 року; видаткова накладна № 733 від 08.12.2017 року; рахунок №385 від 07.12.2017 року; ТТН №733 від 08.12.2017 року; посвідчення якості №№644, 640; контракт № Р09589 від 27.10.2017 року; рахунок-інвойс №7 від 09.02.2018 року; митна декларація МД-2, МД-6; повідомлення про перетин кордону.

Таким чином, копії первинних документів мають всі необхідні реквізити первинного документа, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує факт її реального здійснення, відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні щодо порядку оформлення первинних бухгалтерських документів, на підставі яких господарські операції можуть бути відображені в обліку підприємства.

Придбаний товар був використаний в господарській діяльності ТОВ АХ Зарніца .

У свою чергу, висновок податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій зроблений виключно на підставі опрацювання декларацій та даних системи електронного адміністрування ПДВ без дослідження первинних документів.

Такі висновки відповідача є передчасними, оскільки визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22.01.2009 р., а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 р.

Податковий орган дійшов висновку про те, що в даному випадку відбулося документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів за відсутності фактичного придбання таких товарів з метою штучного створення податкового кредиту з ПДВ.

Разом із цим, суд звертає увагу, що під час проведення камеральної перевірки відповідач обмежений лише даними, викладеними у декларації, яку безпосередньо він перевіряє, а також інформаційними базами даними, щодо цього платника податків. Зважаючи на те, що камеральна перевірка не передбачає дослідження первинних документів як позивача, та його контрагентів-постачальників, відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про неможливість підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Зазначені вище положення Податкового кодексу України свідчать про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше заявлення до бюджетного відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

В свою чергу, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідно їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операцій, а тому обов'язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.

Таким чином, у разі виконання платником податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування, вимог статті 200 ПК України, за умови підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом, цей орган зобов'язаний вчинити відповідні дії з метою відшкодуванню з бюджету відповідної суми ПДВ.

В даному випадку Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку ТОВ АХ Зарніца з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2018 року.

Пунктом 75.1. статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.1. п.75.1. ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Пунктом 76.1. статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналіз зазначених статей Податкового кодексу дає підстави вважати, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1. статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

З огляду на зазначене, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

У даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань правомірності формування позивачем податкового кредиту, сплати відповідних сум податку на користь контрагентів-постачальників, реальності здійснюваних між ними господарських операцій, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, оскільки своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, реальність здійснюваних господарських операцій може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України на підставі дослідження первинних документів та встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій, проведення зустрічних звірок та отримання пояснення від суб'єктів господарювання.

З огляду на викладене суд доходить до висновку що спірне податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018 року №0107831218 винесено не на підставі та не у спосіб передбачений чинним законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні решти позову, суд виходить із наступного.

Так, 22.08.2018 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок №917778173, (уточнюючий період лютий 2018 року) податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та відображено суму від'ємного

значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200.1.3 ст.200.1 Податкового кодексу, в графі 20.3 декларації як така, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Відповідно до п.50.1. ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових

періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платника

податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки

що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією

статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларацією за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п.49.8. ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком,

контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана

перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених

пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій

декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Оскільки, уточнюючий розрахунок №9177781731 (уточнюючий період лютий 2018 року) податкових зобов'язань з податку на додану вартість поданий позивачем до контролюючого органу був складений відповідно до вимог ст.48 ПК України, він був прийнятий відповідачем.

Твердження позивача, що зміна напряму суми бюджетного відшкодування не має розцінюватися як виправлення помилки не підтверджено належними доказами та нормативним обґрунтуванням.

Крім того, у разі виявлення помилок в уже уточненій декларації, законодавством не заборонено подання нового уточнюючого розрахунку з урахуванням показників попереднього уточнюючого розрахунку.

Разом із цим, відповідно до підпункту 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно положень статей 88, 89 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 ПК України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3. статті 89 ПК України).

Отже, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

В інтегрованій картці платника відображається податковий борг в розмірі 427 523 грн., що виник у зв'язку з поданням позивачем 22.08.2018 року уточнюючого розрахунку №9177781731. А отже податкова вимога Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.11.2018 року № 2201-52 та рішення про опис майна податкову заставу від 29.11.2018 року № 2201-52 винесені на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 року № 0107831218, прийнятого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області. У задоволенні решти позову слід відмовити з викладених вище підстав.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі за подачу первинного позову в сумі 6 412,85 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132,139, 241-246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018 року № 0107831218, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдінг "Зарница" судові витрати по справі у розмірі 6 412,85 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 11.03.2019 року.

Суддя Кучма К.С.

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.02.2019
Оприлюднено08.04.2019
Номер документу80976235
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/8851/18

Ухвала від 04.07.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 24.06.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 13.05.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 03.05.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 24.04.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 11.04.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Рішення від 28.02.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучма Костянтин Сергійович

Ухвала від 28.11.2018

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кучма Костянтин Сергійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні