Рішення

від 04.04.2019 по справі 320/732/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 04 квітня 2019 року           № 320/732/19 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді    Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:           до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Надрічна, 68) з позовом до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8), в якому просить суд:           - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.12.2018 № 1027224/34436477, яким відмовлено позивачеві у реєстрації податкової накладної № 14 від 13.11.2018;           - зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн» податкову накладну № 14 від 13.11.2018. Ухвалою суду від 18.02.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Суд, з урахуванням положень статей 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Разом з тим, суд визнав за необхідне залучити до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС у Київській області, оскільки належним відповідачем у частині скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації, є саме Головне управління ДФС у Київській області. Беручи до уваги зазначене, а також те, що рішення від 17.12.2018 №1027224/34436477 прийняте ГУ ДФС у Київській області, а рішення від 02.01.2019 № 266/34436477/2 прийняте Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій редакції, суд дійшов висновку про доцільність залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління ДФС у Київській області. У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, прийняте рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.           На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, відмовляючи у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган в оспорюваному рішенні не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.           Позивач стверджує, що складена ним податкова накладна не відповідає визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв'язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що, отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкової накладної, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідну податкову накладну.           Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття спірного рішення не врахував, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкової накладної. 28.02.2019 до суду надійшов лист від позивача в якому він зазначає, що на виконання вимоги суду про залучення до участі в адміністративній справі співвідповідачем Головне Управління ДФС у Київській області, було підготовлено та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію позовної заяви з додатками. Відповідачі позов не визнали, подали до суду письмові відзиви в яких просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав документів, необхідних для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної озрахунку коригування в Реєстрі, встановлених п.14 Порядку зупинення реєстрації ПН К. За результатам розгляду поданих документів, були відсутні: документи на розвантаження продукції, складські документи, рахунки-фактури а також сертифікат/посвідчення якості товара. 19 березня 2019 року від відповідачів до суду надійшли клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. В обґрунтування доводів вказаного клопотання відповідачі зазначили, що з метою для повного і всебічного дослідження обставин справи та враховуючи значний об'єм доказів, які повинні надати відповідачі до суду, вважається доцільним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням сторін. Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідачі не зазначили, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта та визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.           Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.           Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка знаходиться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Дизайн» зареєстровано 15.08.2006 за № 13281020000000805, знаходиться за адресою 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Надрічна, будинок 68, основний від економічної діяльності згідно з кодом КВЄД 71.11 – діяльність у сфері архітектури. Витягом №1610274501127 з реєстру платників податку на додану вартість виданим Білоцерківської об'єднаної ДПІ м . Біла Церква ГУ ДФС у Київській області підтверджується взяття на облік як платника податку на додану вартість ТОВ «Альтіс-Дізайн» з 01.11.2007 року. В матеріалах справи знаходиться ліцензія серія АЕ №522967 видана ДСНС України ТОВ «Альтіс-Дізайн» на надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.           Відповідно до пояснень позивача, що не заперечувалось відповідачем, в межах здійснення господарської діяльності 09.11.2018 між ТОВ «Альтіс-Дізайн», як постачальником/продавцем, та ПП «Агрофірма РОЗВОЛОЖЖЯ», як покупцем було укладено Договір на поставку матеріалів для системи блискавкозахисту №09.11/18-1 для подальшого ії монтажу. Згідно умов вказаного договору ТОВ «Альтіс-Дізайн», як продавець, зобов'язується передати, а ПП «Агрофірма РОЗВОЛОЖЖЯ», як покупець, зобов'язувався оплатити та прийняти за встановленою ціною та в обумовлені цим договором термін товар згідно виставлених рахунків-фактури. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом зарахування на розрахунковий рахунок продавця передоплати в розмірі 100% вартості товару.           На виконання умов договору ТОВ «Альтіс-Дізайн» виставило покупцеві рахунок-фактуру №Л-0000156 від 09.11.2018 на суму 197031,25 грн. Покупець 13.11.2018 повністю оплатив товар що підтверджується платіжним дорученням №35727 на суму 197031,25 грн. ТОВ «Альтіс-Дізайн» в повному обсязі передано товар покупцю 28.11.2018, що підтверджується видатковими накладними №Л-00000006 та №Л-00000007 та транспортування  товару було здійснено згідно ТТН від 28.11.2018 №Л-00000006 та №Л-00000007.           У зв'язку з настанням першої з подій (зарахування коштів  на банківський рахунок) позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 13.11.2018. Як вибачається із позовної заяви в зв'язку із допущенням помилки в кодах товарів в податкової накладної №16 від 13.11.2018 того же дня позивачем було виписано та подано на реєстрацію вірну податкову накладну №14 аналогічного змісту з виправленими кодами.           За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкова накладна прийнята, але її реєстрацію зупинено у зв'язку з відповідністю податкової накладної підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку           У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.           На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем 13.12.2018 та 14.12.2018  направлено до ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунків коригування, реєстрацію якої зупинено.           Разом з поясненнями позивачем до повідомлення від 13.12.2018 прикріплені копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої була складена податкова накладна №16 від 13.11.2018, реєстрацію якої зупинено, а саме, копія податкової накладної №16 від 13.11.2018, копія квитанції реєстраційний №9266782283 від 29.11.2018, копія договору №09.11/18-1 від 09.11.2018, копія видаткової накладної №Л-00000006 від 14.11.2018, копія видаткової накладної №Л-00000007 від 14.11.2018, копія товаро-транспортної  накладної №Л-00000006 від 14.11.2018, копія товаро-транспортної  накладної №Л-00000007 від 14.11.2018, договір купівлі-продажу з ТОВ «ЛЕО ЛАЙТМЕН», копія видаткової накладної від 09.11.2018, копія товаро-транспортної накладної від 09.11.2018, копія платіжних доручень №995,994,997,996 від 09.11.2018, копія платіжного доручення №35727 від 13.11.2018. Разом з поясненнями позивачем до повідомлення від 14.12.2018 прикріплені копії документів, що розкривають зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої була складена податкова накладна №14 від 13.11.2018, реєстрацію якої зупинено, а саме, копія податкової накладної №14 від 13.11.2018, копія квитанції реєстраційний №92675748692 від 30.11.2018, копія договору №09.11/18-1 від 09.11.2018, копія видаткової накладної №Л-00000006 від 14.11.2018, копія видаткової накладної №Л-00000007 від 14.11.2018, копія товаро-транспортної  накладної №Л-00000006 від 14.11.2018, копія товаро-транспортної  накладної №Л-00000007 від 14.11.2018, договір купівлі-продажу №011118-1 від 01.11.18 та №011118-2 від 01.11.18 з ТОВ «ЛЕО ЛАЙТМЕН», копія видаткових накладних №863,861,855,853,851 від 27.11.2018, копія товаро-транспортної накладної від 27.11.2018, копія платіжних доручень №995,994,997,996 від 09.11.2018, копія платіжного доручення №35727 від 13.11.2018.           Розглянувши вказані документи і пояснення, Комісія ГУ ДФС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення № 1027223/34436477 від 17.12.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 16 від 13.11.2018 та № 1027224/34436477 від 17.12.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 14 від 13.11.2018 у зв'язку із ненаданням платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити) та розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. 19 грудня 2018 року ТОВ “Альтіс-Дізайн” було подано до ДФС України скаргу вих. №19/12-18 та №19/12-19 на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1027223/34436477 від 17.12.2018 щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 16 від 13.11.2018 та № 1027224/34436477 від 17.12.2018   щодо відмови у реєстрації податкової накладної № 14 від 13.11.2018, в якому просило прийняти до уваги та більш детально розглянути подані скан копії документів, що підтверджують реальність операції та розблокувати податкову накладну № 16 від 13.11.2018 та №14 від 13.11.2018 на суму 197031.25 грн., відповідно. Рішеннями 02.01.2019 №268/34436477/2 скарги ТОВ “Альтіс-Дізайн” залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін з підстави відсутності копії документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливості надання послуг, виконання робіт; відсутні копії документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та або документи не надано. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду.           Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, з урахуванням підстав, за якими позивач просить їх скасувати, суд виходить з наступного.           Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.           Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.           Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.           Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.           Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.           Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього   Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.           Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.           Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі також - Порядок № 1246).           Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.           Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.           Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.           Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.           Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.           Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).           Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.           Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.           У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:           а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;           б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;           в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.           Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.           Системний аналіз викладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов'язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).           При цьому, реєстрації податкової накладної, як обов'язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної з визначеними у законі критеріями оцінки ступеня ризиків.           У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.            22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок № 117).           Згідно з пунктом 5 Порядку № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.           При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.           Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.           Як встановлено судом 29.11.2018 позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкова накладна від 13.11.2018 № 16 прийнята, але її реєстрацію зупинено у зв'язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків.            30 листопада 2018 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до якої податкова накладна від 13.11.2018 № 14 прийнята, але її реєстрацію зупинено у зв'язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків.           Оскільки відповідачем не надано жодних пояснень з даного приводу суд дійшов висновку, що відповідач, у даному випадку, застосував Критерії ризиковості платника податку, що затверджені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 (далі - Критерій № 959).           Слід зазначити, що підпункт 1.6 пункту 1 Критерію № 959 містить в собі 12 абзаців та 7 додаткових ступенів ризику, що в свою чергу позбавляє суд встановити конкретні підстави для встановлення ризиковості платника податку та, як наслідок,   для зупинення реєстрації такої накладної.           Так, зокрема, підпункт 1.6. пункту 1 Критеріїв № 959 визначає, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:            1) платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);            2) дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;            3) платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);            4) платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;            5) платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;            6) платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;            7) наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.           Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.           Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанції чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.           Крім того, відповідачем також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.           При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.           Згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.           Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з   УКТЗЕД   або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).           Слід зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.           Вживання податковим органом загального посилання на певний пункт Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту чи абзаців підпункту (за умови їх наявності, як у розглядуваному випадку), є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.           При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.           Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, адміністративне провадження №К/9901/62719/18.           Як встановлено судом, на виконання зазначених вимог та у спосіб, що визначений Порядком № 117, позивачем було надано документи, які підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній від 13.11.2018 № 16 та №14.           Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.           Зазначена комісія приймає рішення про:           - реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;           - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.           Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.           Відповідно до пункту 21 Порядку № 117, зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:           - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;           - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;           - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.           Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).           Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.           Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, відповідач запропонував позивачеві надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.           Разом з цим чіткого переліку таких документів, які на думку контролюючого органу будуть достатніми, відповідач не визначив.           Водночас у спосіб, визначений чинним законодавством, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів, яких, на його думку, та за відсутності конкретного переліку, визначеного податковим органом, було достатньо для реєстрації податкової накладної.           Суд зазначає, що затверджена Порядком № 117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.           Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.           Оспорюване рішення не містить мотивів не врахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.           Зміст оспорюваного рішення, відзиву на позовну заяву та пояснень представника відповідачів дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з'ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.           У той же час, аналіз наданих позивачем та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого   наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили. Суд відхиляє посилання контролюючого органу на ненадання позивачем сертифікатів якості на реалізований товар, як на обставину, що перешкоджала прийняттю рішення про реєстрацію податкових накладних.           Суд зауважує, що сертифікати якості не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, відтак не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції. Документи щодо підтвердження відповідності продукції не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.           Слід зазначити, що на рівні конкретних адміністративних процедур захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку держави реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади. Зокрема, у пункті 55 рішення ЄСПЛ у справі   “Класс та інші проти Німеччини” (06.09.1978) Суд наголосив: із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає, в окремих справах, такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді (пункт 56 абзац 2 рішення). Ця ж теза приведена і у вже процитованому Рішенні у справі “Волохи проти України”. У справі   “Броуґан та інші проти Сполученого Королівства” і    “Алтай проти Туреччини”. Так, Суд зазначив, що згідно з принципом верховенства права судовий контроль за діяльністю виконавчої влади є одним з основоположних принципів демократичного суспільства.           Суд   повинен користуватись повною юрисдикцією, розглядати всі факти у справі, а також відповідне законодавство (Terra Woningen B.V. v. the Netherlands (Терра ОСОБА_1 проти Нідерландів), § 52).           При цьому, законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання суб'єктом владних повноважень законної мети) і процедурні гарантії є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля. Зокрема, у справі   “Ечюс проти Латвії” Суд акцентує увагу на тому, що захист від свавілля становить сполучну ланку між Конвенцією і принципом верховенства права.           З матеріалів адміністративної справи вбачається, що спірне рішення прийняте у зв'язку із відповідністю поданої податкової накладної критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості саме платника податків, які визначені у листі Державної фіскальної служби від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.           Однак, відповідач не навів жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної як і не повідомив суду, яка із шести перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 критеріїв, що наведені у листі Державної фіскальної служби від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, відноситься до позивача.           Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного рішення.           Разом з цим відповідачі зазначеним правом не скористались, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надали, обмежившись простим посиланням на недостатність наданих на пропозицію документів.           Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, суд дійшов висновку, що комісія ГУ ДФС у Київській області не мала правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.           Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області № 1027224/34436477 від 17.12.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 14 від 13.11.2018 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.           Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.           Відповідно до абзацу 1 частини четвертої названої статті Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.           З системного аналізу вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.           За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.           Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та “Кутіч проти Хорватії”  (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).           У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.           За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.           Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.           Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.           На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.           Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.           Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.           Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього      Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.           Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3842, 00 грн. Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Головним управлінням ДФС у Київській області внаслідок прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.           Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш И В: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 1027224/34436477 від 17.12.2018 щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 14 від 13.11.2018. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197, місцезнаходження: м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану ТОВ “Альтіс-Дізайн” (ідентифікаційний код 34436477, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Надрічна, 68) податкову накладну № 14 від 13.11.2018. Стягнути на користь ТОВ “Альтіс-Дізайн” (ідентифікаційний код 34436477, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Надрічна, 68) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260) судовий збір у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 1177 від 08.02.2019. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. Дата складення повного рішення суду 04.04.2019. Суддя                                                                                 Панченко Н.Д.