Рішення

від 27.03.2019 по справі 460/2720/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2019 року м. Рівне №460/2720/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Саюк Юрій Віталійович,

відповідача: представник Білик Мирослава Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог,

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0008031401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14060100 на суму 697051,00 грн. та від 15.08.2018 №0008041401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, код платежу 11021000 на суму 539670,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.07.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агролюкс" було складено акт №1819/17-00-14-01/31960883. На підставі вказаного акта відповідачем були прийняті оспорюванні податкові повідомлення рішення. Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0008041401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, код платежу 11021000 на суму 539670,00 грн., позивач зазначає, що воно суперечить ст. 134.1 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби". Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0008031401 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14060100 на суму 697051,00 грн. позивач вказує про те, що в акті перевірки у п. 3.1.2.3. міститься висновок про заниження нарахування податку на додану вартість на суму 557641 грн. Зазначає також про те, що в акті перевірки зазначено, що в п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПКУ підприємством не нараховано податкові зобов'язання на балансову вартість основного засобу, яка була безпідставно уцінена до моменту передачі його до статутного капіталу іншого підприємства, в результаті чого занижено податкові зобов'язання в сумі 557641 грн. Проте, позивач не погоджується з таким висновком, оскільки він спростовується даними бухгалтерського обліку в якому відображено залишкову вартість об'єкта, що передавався, актом приймання - передачі майна до статутного капіталу підприємства відповідно до якого вартість передачі майна було визначено не нижче залишкової. Звертає увагу на те, що з метою спростування хибних порушень інспектора, 03.08.2018 ТОВ "Агролюкс" звернулося до РВ ФДМУ з проханням провести рецензування звіту про оцінку майна складеного ТОВ "Бюро оцінки власності". За результатами рецензування звіту про оцінку майна 07.08.2018 було складено рецензію та встановлено, що звіт відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність інформації. Враховуючи викладені обставини, просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Головним управлінням ДФС у Рівненській області подано відзив на позовну заяву з додатками (а.с.66-105). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що у березні 2017 року ФОП ОСОБА_3 проводив капітальний ремонт двигуна Камазу на загальну суму 63000 грн. без ПДВ. Вказує про те, що до перевірки було надано накладну № 01/03 від 01.03.2017, відповідно до якої виконувалися роботи по капітальному ремонту двигуна. Звертає увагу на те, що підприємством безпідставно включено до витрат на збут роботи по капітальному ремонту двигуна автомобіля, які підлягають включенню до збільшення первісної вартості основного засобу. В порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачем було здійснено суттєве поліпшення основних засобів, проте товариство не збільшило первісну вартість основних засобів, а віднесло до витрат періоду, в якому було здійснено дане поліпшення, що призвело до заниження значення у р.02 "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" у сумі 63000,00 грн. за 2017 рік. Разом з тим, зазначає, що перевіркою встановлено суперечливі відомості щодо оцінки майна, проведеного ТОВ "Бюро оцінки власності". Таким чином, підприємством свідомо відображено в бухгалтерському обліку недостовірні відомості щодо проведення уцінки основного засобу, необхідність якого не підтверджена в силу вимог п.16 ПСБО 7 Основні засоби. Враховуючи вищевикладені доводи, звіт про оцінку майна від 24.12.2015, проведеної ТОВ "Бюро оцінки власності" м. Запоріжжя, що став підставою для уцінки основних засобів, не може бути прийнятий до уваги. А отже, проведення уцінки є неправомірною. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 28.11.2018 підготовче засідання відкладено на 19.12.2018 на 11:30 год.

19.12.2018 розгляд справу відкладено на 16.01.2019, у зв'язку з перебуванням головуючого судді в додатковій оплачуваній відпустці.

Ухвалою суду від 16.01.2019 прийнято заяву про уточнення позовних вимог, продовжено строк проведення підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено на 30.01.2019.

30.01.2019 позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивач спростовує аргументи відповідача, викладені у відзиві, та просить суд позов задовольнити повністю (а.с.149-156).

Ухвалою суду від 30.01.2019 підготовче провадження у справі закрито. Розгляд справи по суті призначено на 25.02.2019.

У судовому засіданні, призначеному на 25.02.2019, представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні, призначеному на 25.02.2019, представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним відзиві на позов. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні, призначеному на 25.02.2019, оголошено перерву до 18.03.2019, для подання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 18.03.2019 розгляд справи було відкладено на 27.03.2019, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 27.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступні слова представника позивача та представника відповідача, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Рівненській області №1419/17-00-14-01, №1418/17-00-14-01, №1432/17-00-14-02, №1420/17-00-14-01 від 10.07.2018 відповідно до ст. 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України, плану графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2 квартал 2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 23.06.2018 №1788 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №1819/17-00-14-01/31960883 від 30.07.2018 (далі - акт перевірки) (а.с.26-40).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0008041401, №0008031401 від 15.08.2018.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с.20-24).

Рішенням про результати розгляду скарги № 34346/6/99-99-11-01-01-25 від 23.10.2018 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0008041401, №0008031401 від 15.08.2018 залишено без змін, скаргу без задоволення (а.с.12-18).

Згідно податкового повідомлення-рішення №0008041401 від 15.08.2018, за порушення пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 539670,00грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 532111 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7559 грн. (а.с.25).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008031401 від 15.08.2018, за порушення п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 697051грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 557641 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 139410 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Проведеною документальною плановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" було встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у розмірі 532111 грн. в результаті прострочення кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги; завищення витрат на поліпшення транспортного засобу та витрат на суму оцінки основного засобу.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що згідно наданих реєстрів бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" станом на 31.12.2017 рахується кредиторська заборгованість перед: Фермерським господарством "АМіЛа" в сумі 681,00грн., ТОВ "Астрея" в сумі 4744,00 грн., Фермерським господарством "Власюка" в сумі 3154,50 грн., ТОВ "Дедденс-Агро" в сумі 1373,60 грн., СФГ "Єфрафа" в сумі 239,67 грн., ФОП ОСОБА_5 в сумі 5150,00 грн., ПНТП "КМ-Група" в сумі 84,50 грн., ПП ОСОБА_6 в сумі 490,00 грн., ТОВ "Колос" в сумі 100,00 грн., Фермерським господарство "Колос" в сумі 2188,72 грн., ПП "Мега-Профі" в сумі 31400,00 грн., Фермерським господарством "Чайка" в сумі 25200,00 грн., ТОВ "Петролгаз" в сумі 79,27 грн., ТДВ "Плодоросадник" в сумі 602,00 грн., ДП "Ремонтна майстерня" в сумі 36,00 грн., СТОВ "Случ" в сумі 200,76 грн., Фермерським господарством "Темп" в сумі 28,0 грн., ПСП "Україна" в сумі 84,99 грн., ПП ОСОБА_7 в сумі 138,00 грн., ТОВ "Явір" в сумі 23826,60грн., ПП ОСОБА_8 в сумі 124,98 грн., ПП ОСОБА_9 в сумі 4620, 07 грн., ПП ОСОБА_4 в сумі 150,00грн., ПАТ "Острозьке ХПП" в сумі 271,12 грн. (п.3.1.1.1 акта перевірки, арк. 4).

Відповідно до пп.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

До безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов'язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки".

Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачає, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що зобов'язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто, під "кредиторською заборгованістю" мається на увазі заборгованість підприємства перед іншими юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що покликання відповідача на наявність кредиторської заборгованості позивача перед юридичними особами є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що наявність заборгованості перед ПП "Мега-Профі" в сумі 31400,00 грн. спростовується договором від 20.03.2004, з якого вбачається, що оплата за поставлений товар повинна бути виконана не пізніше 31.12.2020 (п.4.1 розділу 4 даного договору) (а.с.119-120).

Щодо заборгованості перед ТОВ "Явір" в сумі 23826,60 грн., суд зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу між ТзОВ "Явір" та ТОВ "Агролюкс" від 28.09.2007 та додаткової угоди до даного договору від 28.09.2010 встановлено обов'язок перерахунку коштів на поточний рахунок Продавця в строк до 28.09.2020 (п. 6.1 розділу 6 договору) (а.с.121-126).

Відповідно до Договору поставки №9 від 28.08.2013 укладеного між ФГ "Млинівська чайка" та ТОВ "Агролюкс", строк виконання грошового зобов'язання ФГ "Млинівська чайка" не встановлено.

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, обов'язок оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №9 від 28.08.2013 виникає в покупця після пред'явлення вимоги про таку оплату. В ході розгляду справи, судом було встановлено, що дана вимога на даний час не пред'являлася. Тому, строк виконання зобов'язання ще не настав.

Отже, вказаними обставинами спростовується наявність заборгованості між ТОВ "Агролюкс" та ФГ "Чайка".

Водночас, суд зазначає, що документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ "Агролюкс" було встановлено наявність кредиторської заборгованості станом на 31.12.2014, в той час коли перевірка проводилася за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Також, суду слід зазначити, що будь-якої інформації, яка б підтверджувала те, що за ТОВ "Агролюкс" наявна кредиторська заборгованість перед юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, а саме: Фермерським господарством "АМіЛа" в сумі 681,00грн., ТОВ "Астрея" в сумі 4744,00 грн., Фермерським господарством "Власюка" в сумі 3154,50 грн., ТОВ "Дедденс-Агро" в сумі 1373,60 грн., СФГ "Єфрафа" в сумі 239,67 грн., ФОП ОСОБА_5 в сумі 5150,00 грн., ПНТП "КМ-Група" в сумі 84,50 грн., ПП ОСОБА_6 в сумі 490,00 грн., ТОВ "Колос" в сумі 100,00 грн., Фермерським господарство "Колос" в сумі 2188,72 грн., ТОВ "Петролгаз" в сумі 79,27 грн., ТДВ "Плодоросадник" в сумі 602,00 грн., ДП "Ремонтна майстерня" в сумі 36,00 грн., СТОВ "Случ" в сумі 200,76 грн., Фермерським господарством "Темп" в сумі 28,0 грн., ПСП "Україна" в сумі 84,99 грн., ПП ОСОБА_7 в сумі 138,00 грн., ПП ОСОБА_8 в сумі 124,98 грн., ПП ОСОБА_9 в сумі 4620, 07 грн., ПП ОСОБА_4 в сумі 150,00грн., ПАТ "Острозьке ХПП" в сумі 271,12 грн. відповідачем надано не було.

Крім того, суд критично відноситься до визначення відповідачем кредиторської заборгованості згідно регістрів бухгалтерського обліку, оскільки предметом дослідження планової виїзної документальної перевірки є оцінка саме первинних бухгалтерських документів платника, а не відомостей по його рахунках.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вказані в акті перевірки обставини щодо наявності кредиторської заборгованості не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є безпідставними.

Щодо завищення витрат на поліпшення транспортного засобу, суд зазначає наступне.

З акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки було встановлено наявність взаємовідносин між ТОВ "Агролюкс" та ФОП ОСОБА_3. Вказано про те, що згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що у березні 2017 року ФОП ОСОБА_3 проводив капітальний ремонт двигуна Камазу на загальну суму 63000 грн. без ПДВ. До перевірки було надано накладну № 01/03 від 01.03.2017. Відповідно до даної накладної виконувались роботи по капітальному ремонту двигуна.

Зазначено також про те, що по бухгалтерському обліку отримані послуги відображено наступним чином: Д-т 93 "Витрати на збут" Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів (робіт, послуг) - отримання послуг; Д-Т 79 "Фінансовий результат операційної діяльності" К-т 93 "Витрати на збут". Також ревізором-інспектором зроблено висновок про те, що підприємством безпідставно було включено до витрат на збут роботи по капітальному ремонту двигуна автомобіля, які підлягають включенню до збільшення первісної вартості основного засобу (пп. 2 п.3.1.1.1 акта перевірки, арк.6-8).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України №102 від 30.03.1998 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1998 за №268/2708 (далі - Положення №102), регулює порядок проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

Відповідно до п.1.3 Положення № 102 капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Згідно з п.3.14 Положення №102 будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту дорожніх транспортних засобів.

Капітальний ремонт виконується за потреби згідно з результатами діагностики технічного стану і призначений для продовження строку експлуатації дорожніх транспортних засобів (п.3.15 Положення №102).

Відповідно до п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 01.03.2017 між ТОВ "Агролюкс" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір №01/03 на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів (а.с.129-130).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 даного договору Виконавець зобов'язується виконати діагностику технічне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів Замовника, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві виконанні роботи на умовах даного договору.

Перелік автомобілів Замовника, що приймаються Виконавцем на проведення ремонтних робіт: Камаз 45143, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_1 (п.2.1. розділу 2).

Згідно з нарядом замовлення до Договору №01/03 від 01.03.2017 на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів від 01.03.2017, ремонти, що підлягають виконанню на підставі проведеної діагностики зазначено поточний ремонт двигуна для забезпечення роботоздатності транспортного засобу (а.с.132).

За результатами виконаних робіт було складено акт виконаних робіт від 01.03.2017, зі змісту якого вбачається, що поточний ремонт двигуна для забезпечення роботоздатності транспортного засобу виконаний належним чином. Вказано про те, що даний акт є підставою для оплати ремонтних робіт в сумі 63000,00грн. (а.с.132).

Також, було виписано накладну №01/03 від 01.03.2017 на підставі договору №01/03 від 01.03.2017, в якій зазначено, що проводився капітальний ремонт двигуна. Вартість - 63000,00 грн. (а.с.105)

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 за 1 квартал 2017 року передбачено основний засіб "автомобіль Камаз" (а.с.133).

Проте, суд зазначає, що двигун, поточний ремонт якого проводився, є складовою частиною транспортного засобу Камаз 45143 та його ремонт був необхідний для відновлення роботоздатності автомобіля і жодним чином не мав характеру поліпшення об'єкта його модифікації; модернізації; дообладнання; чи підвищення якості транспортного засобу.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що вказаний ремонт не призвів до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта, як того вимагає п.14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" для збільшення первісної вартості об'єкта.

Щодо зазначення в накладній №01/03 від 01.03.2017, що проводився капітальний ремонт двигуна, в ході розгляду справи було встановлено, що дане формулювання вказано помилково, оскільки відповідно до договору на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів та акта виконаних робіт, на підставі яких було видано дану накладну, проводився саме поточний ремонт двигуна.

В сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що витрати на проведення технічного та поточного ремонту транспортного засобу слід відносити до складу витрат, що і було здійснено позивачем.

Щодо безпідставного завищення витрат на суму уцінки основного засобу та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то суду слід зазначити наступне.

Так актом перевірки передбачено, що згідно акта приймання-передачі майнового вкладу Учасника від 10.05.2016 ТОВ "Агролюкс" в майновій формі внесло до статутного капіталу ТОВ "Агролюкс експорт Україна" наступне майно: будівлю, складські приміщення за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Житин вул. Рівненська 1г, загальною площею 2095,5 кв.м. - оціночною вартістю 519386 грн.; земельну ділянку розташована на території Великожитинської сільської ради, кадастровий номер 5624681500:04:016:0030, площею 0,7595 га - оціночною вартістю -109224 грн.

Вказано також про те, що передача основних засобів за оціночною вартістю обумовлена проведенням наступних операцій: згідно картки рахунку 103 "Будівля свинарника під складські приміщення" за період з 01.01.2015 - 31.12.2017 встановлено, що первісна вартість даної будівлі станом на 01.01.2015 становить 4 050 108,42грн.; 31.12.2015 підприємством проведено уцінку основного засобу "Будівля свинарника під складські приміщення" на суму 2 788 202,62грн. В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: 31.12.2015 Дт 131 Кт -103 - 625 644,19 грн. (Дебетове сальдо по рах. 103 після операції 3424164,23грн.); 31.12.2015 Дт 975 Кт 103 - 2 788 202,62 грн. (Дебетове сальдо по рах.103 після операції 635961,61грн.). Вказано про те, що дана операція вплинула на фінансовий результат в сторону зменшення та відображена в бухгалтерському обліку Дт79 Кт975-2788202,62 грн.).

Зі змісту акта перевірки також вбачається, що контролюючим органом не було взято до уваги звіт про оцінку майна від 24.12.2015, проведеної ТОВ "Бюро оцінки власності", що став підставою для уцінки основних засобів.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції станом на 30.09.2015, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Згідно з п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Статтею 7 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

В п. 33 Національного стандарту №1 "Загальні основи оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440 (далі - Національний стандарт), визначено, що оцінка майна з метою відображення її результатів у бухгалтерському обліку в порядку, встановленому законодавством про бухгалтерський облік, проводиться з урахуванням того, що: справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами; справедлива вартість активу, який може бути віднесено до спеціалізованого майна, майна спеціального призначення або спеціальної конструкції, дорівнює його залишковій вартості заміщення (відтворення); ліквідаційна вартість активу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку дорівнює його вартості ліквідації згідно з цим Стандартом; надлишкові активи оцінюються з урахуванням принципу їх найбільш ефективного використання із застосуванням такої бази оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації, з дотриманням відповідних умов, що висуваються до їх визначення.

Відповідно до п. 35, 36 Національного стандарту оцінка майна проводиться із застосуванням методичних підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Пунктом 17 Національного стандарту передбачено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість.

Відповідно до п. 59 Національного стандарту звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про оцінку майна зберігаються в архіві суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання не менше ніж п'ять років, якщо інше не встановлено договором на проведення оцінки майна.

З аналізу викладених положень вбачається, що при оцінці основних засобів потрібно залучати сертифікованого професійного оцінювача, який може визначити справедливу вартість основних засобів, що є основою для переоцінки (уцінки) основних засобів та відображення їх в бухгалтерському обліку. Результат оцінки майна підтверджує Звіт про оцінку майна, який складає оцінювач.

Згідно з ч. 1, 2 ,3 ст. 13 " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу капіталу у дооцінках та відображається в іншому сукупному доході, а сума уцінки - до складу витрат ( п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби").

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пп. 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Згідно з пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено, що 14.12.2015 між оціночною компанією ТОВ "Бюро оцінки власності" та ТОВ "Агролюкс" було укладено договір на проведення незалежної оцінки (а.с.89).

Предметом даного договору були будівлі складу, загальною площею 2095,5 кв.м, що розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Житин, вул. Рівненська, 1г.

Звіт про оцінку майна №ON151224-019, зареєстровано в базі Фонду Державного майна України, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області від 07.08.2018 №11-06-03155 (а.с.46).

Зі змісту Звіту про оцінку майна №ON151224-019 вбачається, що було проведено оцінку будівлі складу, загальною площею 2095,5 кв.м, що розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Великий Житин, вул. Рівненська, 1г. Метою оцінки вказано - для прийняття фінансово-майнових рішень, вид вартості, що визначалася - ринкова вартість, використані методичні підходи - порівняльний. Вказано також про те, що ринкова вартість об'єкта оцінки складає, без ПДВ: 519386 грн. (а.с.47).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що до переоцінки об'єктів основних засобів позивачем було залучено професійного оцінювача, а саме: ТОВ "Бюро оцінки власності", звіт про оцінку майна зареєстровано в базі Фонду Державного майна України.

Отже, всі дії підприємства здійснено у відповідності до Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Відтак, висновки контролюючого органу щодо неправомірності зменшення фінансового результату до оподаткування та зниження податку на прибуток у розмірі 532111,00 грн. суперечать чинному законодавству.

Суд звертає увагу на те, що оскільки рецензія звіту про оцінку майна складена Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області є позитивною, то в контролюючого органу були відсутні законні підстави щодо не прийняття даного звіту.

Крім того, враховуючи наведене вище судом, також встановлено безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 557641,00 грн. за травень 2016 року.

В сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.08.2018 №0008041401, № 0008031401 є протиправними та підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у розмірі 18550,82 грн., сплачених згідно платіжного доручення №1387 від 29.10.2018, що наявне в матеріалах справи (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.08.2018 № 0008031401 та № 0008041401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролюкс" (код ЄДРПОУ 31960883, вул. Першого Травня, смт. Мізоч, Здолбунівського району, Рівненської області, 35740) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 18550 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 82 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 квітня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.