Рішення

від 04.04.2019 по справі 826/17739/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2019 року № 826/17739/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2017,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 0033034204, № 0032754204, № 0032844204, № 0032814204.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, позивач мав всі законодавчо визначені підстави для відображення у складі податкового кредиту по податку на додану вартість сум згідно з податковими накладними, а також всі підстави для відображення витрат по податку з доходів фізичних осіб , а тому викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу в цій частині є безпідставними, незаконними і такими, що ґрунтуються на вільному тлумаченні контролюючим органом норм чинного податкового законодавства.

Представник Головного управління ДФС у місті Києві проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю з підстав зазначених у відзиві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/17739/17 (головуючий суддя Власенкова О.О.).

В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2018 № 791 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ справу № 826/17739/17 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2018 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г. та призначено підготовче засідання

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд ухвалив перейти до письмового розгляду справи за згодою сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, та п.п. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13. Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 3034 від 24.04.2017 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2017 року № 2299/26-15-42-04-2759300738 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 та з 01.01.2011 по 31.12.2016 встановлено:

- п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 81 756,71грн., в т.ч. у сумі 1993,00 грн. за 2015 рік, у сумі 79 763,71 грн. за 2016 рік;

- п.п.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 551,00 грн. (04.02.2016);

- п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України не нарахування, не утримання і не перерахування до бюджету військового збору з чистого доходу в сумі 6 846,27 грн. в т.ч. за 2015 рік -199,30 грн., за 2016 рік - 6 646,97 грн.;

- п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований, не утриманий і не перерахований до бюджету в сумі 94 994,40 грн. в т.ч. за 2015 рік - 4 433,32 грн., за 2016 рік - 90 561,08 грн.;

- п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , встановлено не своєчасну сплату єдиного внеску в сумі 2 335,00 грн. (09.02.2016);

- п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 83 484,00 грн. в т. ч за вересень 2015 року - 1 130,00 грн., грудень 2015 року - 2 657,00 грн., серпень 2016 року - 31 661,00 грн., вересень 2016 року - 12 535,00 грн., грудень 2016 року - 35 501,00 грн.;

- п. 177.10 п. 177 Податкового кодексу України, відображені недостовірні дані щодо понесених витрат безпосередньо пов'язаних з отриманим доходом в Книзі обліку доходів та витрат.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що за результатами перевірки правильності відображення валових витрат ФОП ОСОБА_1 встановлено:

- завищення суми витрат, всупереч п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, за рахунок безпідставно віднесено витрати, які не пов'язані з отриманням доходу та не включаються до складу витрат, а саме придбані автозапчастини у ПрAT Київоблагротехпостач на суму 13 286,67 грн. в 2015 році ( використання в господарській діяльності автотранспортних засобів не встановлено);

- завищення суми витрат, за рахунок безпідставно віднесено витрати, які не пов'язані з отриманням доходу та не включаються до складу витрат, а саме придбані будівельні матеріали в 2016 році на загальну суму 392 121,05 грн. в т.ч. у ТОВ Сан Тек в сумі 177 502,99 грн., у ТОВ Слойс в сумі 33 402,18 грн., у ТОВ Будгрейтс в сумі 22 908,00 грн., у ТОВ Кайс груп в сумі 158 307,88 грн.;

- завищення суми витрат за рахунок включення придбання паливно-мастильних матеріалів в 2016 році на суму 24 688,97 грн., які документально не підтверджені відповідними первинними документами, зокрема угодами, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними. На перевірку платником надані фіскальні чеки на придбання дизельного палива , які не підтверджують факт оплати палива ФОП ОСОБА_1, крім того у власності та в оренді платника автомобілі відсутні;

- завищення суми витрат за рахунок включення придбаного товару у ТОВ Комерційна Фірма РКС на суму 26 321,67 грн.

Також, зі змісту Акту перевірки вбачається, що в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, фізичною особою-підприємцем не нараховано податкові зобов'язання по операціях з придбання товарів (авто запчастини, будівельні матеріали), що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, а саме за грудень 2015 року на суму 2 657,33 грн., за серпень 2016 року на суму 31 661,57 грн., за вересень 2016 року на суму 12 535,35 грн., за грудень 2016 року на суму 35 500,59 грн., відповідно до податкових накладних.

За висновками Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 0033034204, № 0032754204, № 0032844204, № 0032814204.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлений статтею статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Комерційна Фірма РКС (код ЄДРПОУ 39206731) за березень, квітень, травень 2015 року за № 1635/26-15-42-03/НОМЕР_1 від 25.09.2017 встановлено наступне.

Оперативним управлінням ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відібрано пояснення у гр. ОСОБА_2 (директор, головний бухгалтер та особа, що має право підпису), в якому той зазначив, що він не причетний до діяльності вищезазначеного підприємства.

Аналіз вказаних обставин свідчить, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені між ФОП ОСОБА_1 та контрагентом-постачальником ТОВ Комерційна Фірма РКС мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди контрагентам-постачальникам ТОВ Комерційна Фірма РКС , який не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому. обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

На підставі вищенаведеного, ТОВ Комерційна Фірма РКС не мали права виписувати податкові накладні, прибуткові касові ордери, а ФОП ОСОБА_1 не мав права формувати податковий кредит, валові витрати за рахунок контрагента-постачальника ТОВ Комерційна Фірма РКС .

Крім того, відповідно до вищезазначеного та висновків Акту перевірки позивач завищив суму витрат за рахунок витрат, які не пов'язані з отриманням доходу та не включаються до складу витрат, а саме придбані автозапчастини на суму 13 286,67 грн. в 2015 році та придбання паливно-мастильних матеріалів в 2016 році на суму 24 688,97 грн., які документально не підтверджені відповідними первинними документами, зокрема угодами, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними, крім того використання в господарській діяльності автотранспортних засобів не встановлено та у власності чи в оренді позивача автомобілі відсутні.

Отже, надані суду позивачем та відповідачем докази (зокрема, документи, які підтверджують право власності на автомобіль, який належить на праві власності дружині позивача) дають суду достатньо підстав вважати, що позивачем безпідставно віднесено на витрати придбання автозапчастин та паливно-мастильних матеріалів, а збільшення зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та донарахування штрафних санкцій відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснено відповідачем правомірно.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів , яким, зокрема, введено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України стосовно військового збору дозволяє дійти висновку, що правові підстави його сплати є такими ж, як і для податку на доходи фізичних осіб.

У зв'язку з цим, оскільки, на думку суду, збільшення зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та відповідне донарахування штрафних санкцій було здійснено відповідачем правомірно, то були підстави і для збільшення відповідачем позивачеві зобов'язань з військового збору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною другою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок повинен сплачуватись із тієї суми доходу, з якої сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Щодо встановленого порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме фізичною особою-підприємцем не нараховано податкові зобов'язання по операціях з придбання товарів (авто запчастини, будівельні матеріали), що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника, а саме за грудень 2015 року на суму 2 657,33 грн., за серпень 2016 року на суму 31 661,57 грн., за вересень 2016 року на суму 12 535,35 грн., за грудень 2016 року на суму 35 500,59 грн., відповідно до податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами і доповненнями, платник податку зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 cт. 196 цього Кодексу ) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до cт. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 cт. 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були, нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбання для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На думку суду, з огляду на наведене та наявні в матеріалах справи докази є достатньо підстав вважати, що зазначені товари не використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін і третьої особи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа