Постанова

від 11.03.2019 по справі 902/366/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року Справа №902/366/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання - Соколовській О.В.

За участю представників:

прокурор - Лис Н.В. (посвідчення №051325 від 02.11.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 (суддя Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 07.12.2018 р.)

за позовом Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Агрономічна сільська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 позов Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації до фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Агрономічна сільська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки задоволено повністю. Розірвано договір оренди землі від 19.12.2007 р., укладений між Вінницькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Капійчуком Андрієм Володимировичем, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру державному комітеті України по земельних ресурсах" 29.01.2008 р. за № _ _0880200001. Зобов'язано фізичну особу - підприємця Капійчука Андрія Володимировича повернути земельну ділянку загальною площею 0,1500 га. для розміщення закладу торгівлі та пункту громадського харчування на території Агрономічної сільської ради, за межами населеного пункту Вінницькій районній державній адміністрації за актом приймання-передачі. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Капійчука Андрія Володимировича на користь прокуратури Вінницької області - 3 524 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про розірвання Договору оренди землі від 19.12.2007 р. є обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують факт порушення умов договору зі сторони відповідача, який кваліфікується як систематична несплата орендної плати, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що в свою чергу, на думку суду, є поважною причиною для розірвання договору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Капійчук Андріq Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зробив неправильні висновки з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права..

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що 22.06.2018 року на розрахунковий рахунок Агрономічної сільської ради Капійчуком А.В. було здійснено перерахування коштів за оренду землі в 2016 році в розмірі 2 775,70 грн., за оренду землі в 2017 році у розмірі 1 470,12 грн.

При цьому, ОСОБА_3, який є суборендарем земельної ділянки було здійснено перерахування на рахунок Агрономічної сільської ради кошти за оренду землі в 2017 - 2018 році в розмірі 2 775,70 грн.

Таким чином станом на день звернення Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації з позовом про розірвання договору оренди землі, апелянтом заборгованість по орендній платі була погашена в повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями №33067232, №33067244, №33067404 від 22.06.2018 року, а тому наявні всі підстави для припинення провадження у даній справі.

Апеляційна скарга надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду 22.12.2019 року.

Листом №01-23/902/366/18/973/19 від 22.12.2018 року витребувано матеріали справи №902/366/18 з господарського суду Вінницької області.

08.01.2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду з господарського суду Вінницької області надійшла справа №902/366/18.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Капійчуку Андрію Володимировичу усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати суду описи вкладення у рекомендовані листи направлені на адреси Керівника Вінницької місцевої прокуратури та Вінницької районної державної адміністрації, а також докази направлення копіі апеляційної скарги і доданих до неї документів, на адреси третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

18.02.2019 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича надійшло клопотання про усунення недоліків з описами вкладення на ім'я Вінницької місцевої прокуратури та Вінницької районної державної адміністрації.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 р. відновлено строк Фізичній особі-підприємцю Капійчуку Андрію Володимировичу на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18, та призначено її до розгляду на 11 березня 2019 р.

11.03.2019 року від поркуратури Вінницької області надійшо відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 залишити без змін.

В судове засідання 11.03.2019 року з'явився прокурор. Пркдставник апелянта, а також представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Сорони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, що підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданн 11.03.2019 року заперечив апеляційну скаргу з підстав викладених у відзиві.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.12.2007 р. головою Вінницької районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 2181 про передачу земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Капійчуку Андрію Володимировичу на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до вказаного розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду фізичній особі-підприємцю Капійчуку Андрію Володимировичу для іншого призначення - розміщення закладу торгівлі та пункту громадського харчування на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту; вилучено в Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та передано ФОП Капійчуку Андрію Володимировичу земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, яка знаходиться в смузі відводу автомобільної дороги Вінниця-Гнівань - Тиврів, км 8+350-км, в тому числі 0,1500 га - відкриті землі з незначним рослинним покривом на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту, для іншого призначення - розміщення закладу торгівлі та пункту громадського харчування, в оренду на 25 років та визначено укласти договір оренди між Вінницькою районною державною адміністрацією та ФОП Капійчуком А.В. предметом якого є зазначена земельна ділянка із встановленням орендної плати в розмірі 1 271 грн 20 коп. в рік.

19.12.2007 р. між Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Капійчуком Андрієм Володимировичем (Орендар, Відповідач) укладено договір оренди землі б/н (Договір) відповідно до п. 1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення закладу торгівлі та пункту громадського харчування на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно із п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1500 га, в тому числі: 0,1500 га - відкриті землі з незначним рослинним покривом, для розміщення закладу торгівлі та пункту громадського харчування, за рахунок земель смуги відчуження автошляху Вінниця-Гнівань-Тиврів.

Право користування земельною ділянкою орендар набуває з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Грошова плата вноситься на рахунок власника землі № 33211815700075 одержувач: місцевий бюджет Агрономічної сільської ради код: 13050200 банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015 код 34701209 в розмірі 1 271 грн 20 коп. в рік.

Пунктом 10 Договору сторонами погоджено, що орендна плата вноситься у такі строки - щомісячно до 30 числа послідуючого за звітним.

Договір укладено на термін 25 років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 7 Договору).

Відповідно до п. 17 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

Згідно із п. 33 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 38 Договору).

Також, сторонами підписано акт встановлення меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків.

19.09.2007 р., сторонами підписано акт передачі та прийому земельної ділянки відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування земельну ділянку загальною площею 0,1500 га.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до повідомлення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області вих. № 166 від 04.04.2018 р. Фізична особа - підприємець Капійчук Андрій Володимирович зобов'язання за договором оренди від 19.12.2007 р. в частині сплати орендної плати не виконував.

Згідно листа Головного управління ДФС у Вінницькій області від 27.04.2018 р. № 4521/9/02-32-50-02 станом на 27.04.2018 р. копію договору оренди земельної ділянки площею 0,1500 га (кадастровий номер 0520680200:05:001:0002) для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування, укладеного між Вінницькою районною державною адміністрацією та ФОП Капійчук А.В. 19.12.2007 р. строком на 25 років Агрономічна сільська рада до Вінницького управління ГУ ДФС у Вінницькій області не надавала.

При цьому, згідно бази даних ІС "Податковий блок" Вінницької ОДПІ за період 2015-2018 р.р. ФОП Капійчук А.В. податкову звітність по платі за землю за використання земельної ділянки у відповідності до вказаного договору до Вінницької ОДПІ не подавав.

За період дії договору ФОП Капійчук А.В. орендну плату з фізичних осіб до бюджету Агрономічної сільської ради не сплачував.

Також в матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 125129872 від 24.05.2018 р. стосовно земельної ділянки площею 0,1500 га (кадастровий номер 0520680200:05:001:0002) згідно якої 19.05.2017 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради зареєстровано речове право на вказану земельну ділянку - право суборенди за ОСОБА_3.

При цьому, у листі вих. № 01-19/1143 від 30.05.2018 р. Вінницькою РДА на запит прокуратури зазначено, що розпорядження про погодження щодо укладення договору суборенди на вказану земельну ділянку між ФОП Капійчуком Андрієм Володимировичем та гр. ОСОБА_3 не приймалось.

Відповідно до повідомлення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 18.06.2018 р. № 6952/9/02-32-50-02 Фізична особа ОСОБА_3 до 13.06.2018 р. обліковувався як приватний підприємець та в даний час перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. При цьому, згідно бази даних ІС "Податковий блок" Вінницької ОДПІ за період з травня 2017 р. по червень 2018 р. ФОП ОСОБА_3 податкову звітність по платі за землю за використання земельної ділянки у відповідності до вказаного договору до Вінницької ОДПІ не подавав.

За вказаний період ФОП ОСОБА_3 орендну плату з фізичних осіб до бюджету Агрономічної сільської ради не сплачував.

Також в матеріалах справи міститься довідка Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 231 від 23.05.2018 р. згідно якої на земельній ділянці площею 0,15 га кадастровий номер 0520680200:05:001:0002, яка перебуває в оренді для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування будь-які фактичні об'єкти нерухомого майна та право власності у ФОП Капійчука А.В. об'єктів нерухомого майна відсутні.

Згідно листа Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.05.2018 р. власником земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:05:001:0002 значиться Вінницька районна державна адміністрація.

Систематична несплата відповідачем орендних платежів стала підставою звернення прокурора з даним позовом до суду.

Розглянувши позов Керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації суд першої інстанції дійшов висновку про його задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З матеріалів справи вбачається, що керівник Вінницької місцевої прокуратури пред'являючи позов в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачем порушено вимоги земельного законодавства та умови договору оренди земельної ділянки, що порушує інтереси держави в особі Вінницької районної державної адміністрації, у зв'язку з тим, що відповідачем систематично, протягом тривалого часу не вносилась орендна плата за земельну ділянку.

А тому, колегія суддів вважає, що, що керівник Вінницької місцевої прокуратури правомірно звернутися із зазначеним позовом до господарського суду Вінницької області і належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З вище викладеного вбачається, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 15 Закону "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статей 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У п. "д" ч.1 ст.141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З вище викладеного вбачається, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Отже, виходячи із аналізу наведених норм, саме систематична несплата орендної плати законодавством визначена як одна з підстав для дострокового розірвання договору оренди землі (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 481/126/17).

Тобто, визначальним в даному випадку є сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання такого договору навіть за умови коли така заборгованість в подальшому виплачена, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 925/549/17).

Як вже зазначалося вище 19.12.2007 р. між Вінницькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Капійчуком Андрієм Володимировичем (Орендар, Відповідач) укладено договір оренди землі, за умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення закладу торгівлі та пункту громадського харчування на території Агрономічної сільської ради за межами населеного пункту.

Матеріали справи свідчать, що за період з 2015 - 2018 роки ФОП Капійчук А.В. податкову звітність по платі за землю за використання земельної ділянки не подавав, за період дії договору орендну плату до бюджету Агрономічної сільської ради не сплачував.

Також, матеріали справи свідчать, що до моменту звернення прокуратури з позовом до суду Капійчук А.В. з моменту укладення договору оренди землі від 19.12.2007 р. не сплачував орендну плату більш ніж 10 років, що розцінюється судом як систематична несплата орендної плати.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного між сторонами Договору, зокрема, п. 10 передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки - щомісячно до 30 числа послідуючого за звітним.

При цьому згідно довідки Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 231 від 23.05.2018 р. на земельній ділянці площею 0,15 га кадастровий номер 0520680200:05:001:002, яка перебуває в оренді для розміщення закладу торгівлі та громадського харчування будь-які фактичні об'єкти нерухомого майна та право власності у ФОП Капійчука А.В. об'єктів нерухомого майна відсутні.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку тривале та систематичне невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за договором оренди землі від 19.12.2007 року порушує інтереси позивача щодо повного та своєчасного отримання орендної плати.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як вже зазначалося вище, у визначений Договором строк, відповідачем не було сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою і при цьому зазначений факт є тривалим у часі та має місце більш ніж 10 років.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Абзацом 3 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" встановлено, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

А тому, враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо розірвання Договору оренди землі від 19.12.2007 р. є обґрунтованими, оскільки підтверджують наявність факту порушення договору зі сторони відповідача, який кваліфікується як систематична несплата орендної плати, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що в свою чергу, на думку суду, є поважною причиною для розірвання договору.

В матеріалах справи також відсутні докази, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено, а також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності розміщених на вказаній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна та реєстрації права власності на вказані об'єкти за відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до приписів ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Положеннями ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги прокуратури щодо повернення земельної ділянки орендодавцю є такими, що підлягають задоволенню судом як правомірні та обгрунтовані.

Посилання апелянта на те, що до моменту звернення прокуратури з позовом до суду, заборгованість по орендній платі була повністю погашена, а тому на момент подання позову був відсутній предмет спору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки погашення заборгованості за договором оренди не спростовує факту систематичного, а також тривалого порушення взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором оренди та не може бути підставою для закриття провадження у справі №902/366/18.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно відмовив в залученні другим відповідачем у справі №902/366/18 ОСОБА_3 (з яким укладено договір суборенди), оскільки рішення у даній справі вплинуло на його права та обов'язки колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 8 Закону "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Згідно норм ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В свою чергу відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже, з наведеного вбачається, що договір суборенди від 17.05.2017 року укладений між Капійчуком Андрієм Володимировичем та ОСОБА_3 є похідним від договору оренди від 19.12.2007 року і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди (найму). У разі втрати чинності договором оренди припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передання його в суборенду.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявність правовідносин із суборенди земельної ділянки відповідача з третьою особою ОСОБА_4жодним чином не впливає на наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі, а тому посилання апелянта на те, що рішення у справі №902/366/18 впливає на інтереси ОСОБА_3, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича.

Враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням обставин справи, а тому не вбачає правових підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Капійчука Андрія Володимировича на рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 27.11.2018 р. по справі №902/366/18 залишити без змін.

3. Справу №902/366/18 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" березня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Савченко Г.І.