Рішення

від 05.04.2019 по справі 826/12904/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2019 року № 826/12904/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фітеко Інжиніринг доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування наказу представники позивача - Канторіз А.М.;

сторін: відповідача - Демеденко О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фітеко Інжиніринг (далі - позивач або ТОВ Фітеко Інжиніринг або товариство) звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування (з урахуванням заяви від 01.11.2018 про зміну предмету позову):

- наказу від 24.07.2018 № 11598 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг ;

- наказу від 02.08.2018 № 11881 Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.07.2018 № 11598 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, призначено до розгляду в підготовче засідання 09.10.2018.

Судом оголошувались перерви, розгляд справи призначено на 11.12.2018.

У судовому засіданні 11.12.2018 представники сторін були присутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12.02.2019.

12.02.2019 заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене останніми спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про відсутність підстав для проведення документальної позапланової перевірки. Також, наголошує, що невчасне повідомлення про проведення перевірки позбавило товариство можливості бути присутнім під час проведення перевірки, надати контролюючому органу необхідні пояснення, з'ясувати вимоги контролюючого органу щодо надання конкретного переліку документів, тобто вчинити дії, спрямовані на доказ правомірності дій позивача з оподаткування угод, уклпдених з контрагентом ТОВ ФАН-ТРЕЙД та захист своїх прав і законних інтересів. Крім того, вказує, що викладення пункту 1 наказу від 24.07.2018 № 11598 у новій редакції не є технічною помилкою, оскільки таке викладення збільшує об'єм документальної перевірки, що має наслідком зміну змісту вказаного наказу.

Відповідач стверджує, що правові наслідки оскаржуваних наказів є вичерпаними, їх оскарження не сприяє відновленню прав товариства, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу товариства направлено запит від 08.06.2018 № 26475/10/26-15-14-02-05 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) .

У вказаному запиті зазначено про виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкової звітності з податку на додану вартість щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ФАН-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 33337263), що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року у сумі 31791,00 грн., у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року у сумі 30015,00 грн. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме: даних з Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, відповідно до зазначеної податкової інформації відповідачем з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення. Встановлено відсутність у ТОВ ФАН-ТРЕЙД будь-яких основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих контрагентом позивача товарів (ролик, кільце, гільза) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без трудових ресурсів. Відповідні товарно-матеріальні цінності за даними ЄРПН не придбавались.

У зв'язку із чим, відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем норм підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у зв'язку з чим запропонував позивачу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

У свою чергу, товариством надано відповідь від 03.07.2018 № 27 на вказаний запит.

В подальшому відповідачем прийняті накази від 24.07.2018 № 11598 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг (код 34899272) та від 02.08.2018 № 11881 Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.07.2018 № 11598 .

Незгода з вказаними наказами відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (скорочено - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених вказаним Кодексом, а фактичні перевірки - вказаним Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Аналогічні положення закріплені в пункті 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

За змістом положень пункту 73.3 статті 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено ПК України).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим -п'ятим вказаного пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Судом досліджено направлений відповідачем позивачу запит від 08.06.2018 № 26475/10/26-15-14-02-05 про надання інформації, пояснень та їх документальних підтверджень та встановлено, що він містить обґрунтовані підстави для його надсилання, в ньому зазначені порушення, допущені позивачем (підпункт а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, частина першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункти 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704), із зазначенням інформації, яка це підтверджує, що відповідає приписам пункту 73.3 статті 73 ПК України та пункту 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

Як вбачається з відповіді позивача від 03.07.2018 № 27, останній не виконав письмовий запит відповідача в повному обсязі, а саме: не надав первинні документи щодо отримання товарів, а також інші документи, безпосередньо пов'язані зі здійсненням фінансово-господарських операцій із ТОВ ФАН-ТРЕЙД (зокрема, договори перевезення, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, довіреності на отримання ТМЦ).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не надав в повному обсязі відповідь на письмовий запит відповідача від 08.06.2018 № 26475/10/26-15-14-02-05 про надання інформації, пояснень та їх документальних підтверджень. Тому, відповідач мав підстави, передбачені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що наказ відповідача від 24.07.2018 № 11598 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг (код 34899272) є правомірним та скасуванню не підлягає.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.10.2018 у справі 813/3702/17.

Щодо посилань позивача на те, що наказом від 02.08.2018 № 11881 відповідачем збільшено об'єм документальної перевірки, судом встановлено, що позивач був обізнаний щодо періоду (серпень, жовтень 2016 року), за який запитується інформація разом із документальним підтвердженням, відтак, відповідач, виявивши, що в наказі про призначення перевірки, прийнятому у зв'язку з отриманням відповіді на запит, зазначено лише серпень 2016 року правомірно вніс зміни шляхом зазначення перевіряємого періоду як серпень, жовтень 2016 року , а тому відсутні підстави для скасування наказу від 02.08.2018 № 11881.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. .

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків.

В даному випадку, за результатами реалізації прав, що випливають із наказу від 24.07.2018 № 11598 призначення перевірки (з урахуванням наказу від 02.08.2018 № 11881 про внесення змін), контролюючим органом складено не лише акт перевірки від 08.08.2018 № 534/26-15-14-02-05/34899272, а й прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.09.2018 № 00011111402 та № 00011121402.

Отже, контролюючим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв'язку з чим оспорювані накази не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такі накази відповідача не є юридично значимими для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення контролюючого органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України.

Відповідна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 804/587/18 (адміністративне провадження № К/9901/68168/18), від 07.11.2018 у справі № П/811/824/17 (адміністративне провадження № К/9901/31381/18) від 21.02.2019 у справі № 807/2062/17 (адміністративне провадження № К/9901/59176/18), від 21.02.2019 у справі № 820/5481/17 (адміністративне провадження № К/9901/49448/18).

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 804/3006/17, відповідно до якої з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку, оскільки правова позиція, зазначена у вказаному судовому рішенні, стосується дій контролюючого органу щодо проведення перевірки, в той час як дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі оскаржуваних наказів не належать до предмету спору в даній справі.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фітеко Інжиніринг - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко