Постанова

від 25.06.2019 по справі 826/12904/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12904/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТЕКО ІНЖИНІРИНГ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТЕКО ІНЖИНІРИНГ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування: наказу від 24.07.2018 № 11598 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг , наказу від 02.08.2018 № 11881 Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.07.2018 № 11598 .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на адресу позивача направлено запит від 08.06.2018 № 26475/10/26-15-14-02-05 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) .

У вказаному запиті зазначено про виявлені факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкової звітності з податку на додану вартість щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ФАН-ТРЕЙД , що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року у сумі 31 791 грн, у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року у сумі 30 015 грн. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України (далі - ПК), що відповідно до пункту 74.1 статті 74 ПК використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме: даних з Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, відповідно до зазначеної податкової інформації відповідачем з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення. Встановлено відсутність у ТОВ ФАН-ТРЕЙД будь-яких основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг реалізованих контрагентом позивача товарів (ролик, кільце, гільза) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів. Відповідні товарно-матеріальні цінності за даними ЄРПН не придбавались.

У зв`язку із викладеним, відповідач дійшов висновку про недотримання позивачем норм підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 ПК, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, та запропонував позивачу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

Позивачем надано відповідь від 03.07.2018 № 27 на вказаний запит, а в подальшому відповідачем прийняті накази від 24.07.2018 № 11598 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг (код 34899272) та від 02.08.2018 № 11881 Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 24.07.2018 № 11598 .

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивач не надав в повному обсязі відповідь на письмовий запит відповідача, а тому останній мав підстави, передбачені підпунктом 78.1.4 статті 78 ПК для призначення перевірки ТОВ Фітеко Інжиніринг .

Також суд вказав про те, що контролюючим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорювані накази не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпункту 20.1.2 статті 20 ПК для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов`язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Положення ПК, визначаючи поняття податкової інформації посилаються на визначення, дане Законом України Про інформацію від 02.10.1992 №2657-XII.

Відповідно до статті 16 цього Закону податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Згідно підпункту 16.1.5 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпункту 78.1.4 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин у тому числі: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Аналіз викладених норм свідчить, що підставою для призначення податкової перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 статті 78 ПК є ненадання/надання не у повному обсязі платником податків поясненнь та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, направлений та оформлений такому платнику у визначеному законом порядку.

Як зазначалося, відповідачем було направлено позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження у зв`язку із виявленням фактів, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкової звітності з податку на додану вартість щодо визначення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ФАН-ТРЕЙД , що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та жовтень 2016 року.

У запиті податкового органу визначені фактичні та правові підстави надіслання запиту, зазначені такі обов`язкові реквізити як підстави для надіслання запиту (вказана норма закону, виявлені недостовірності та інформацію, яка це підтверджує), визначений перелік інформації та документів, що запитуються, види та типи конкретних документів, які витребовувались, період, за який слід надати документи, а також попереджено про строки подання вказаних документів, про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства.

Зі змісту відповіді позивача та наданих ним на запит контролюючого органу документів, вбачається, що позивач надав інформацію не по всім переліченим у запиті питанням.

Так, у наданих позивачем поясненнях зазначено про те, що із ТОВ ФАН-ТРЕЙД було укладено договір поставки запчастин для привалкової арматури, на підтвердження чого позивачем був долучений до пояснень відповідний договір, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні та банківські виписки. Водночас, інших документів, які запитувалися відповідачем, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням фінансово-господарських операцій із ТОВ ФАН-ТРЕЙД (зокрема, договорів перевезень, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей на отримання ТМЦ тощо) позивач не надав.

У зв`язку викладеним, для забезпечення належного виконання контролюючим органом покладених на нього приписами статей 41, 61, 62 ПК функцій, на переконання колегії суддів, відповідач набув права на проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 статті 78 ПК.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 01.10.2018 по справі № 813/3702/17 та від 21.05.2019 по справі № 808/2500/17.

При цьому, колегія суддів не заперечує наведених скаржником правових позицій Верховного Суду щодо довіреностей на отримання ТМЦ, товаро-транспортних накладних, подорожніх листів. Верховний Суд у наведених позивачем рішеннях, дійсно, вказав про те, що сама лише відсутність цих документів не свідчить про нереальність господарських операцій. Водночас, у даній справі судом встановленню підлягає обставини повноти виконання позивачем запиту контролюючого органу як підстави для проведення перевірки та не перевіряється реальність та/або нереальність господарських операцій, на підтвердження яких були запитані відповідні документи.

Помилковим є також є посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 820/5124/16, 813/602/17, 813/4282/16, 812/602/17, які містять відмінні підстави прийняття оскаржуваних наказів (пп. 78.1.1 ст. 78 ПК) та суттєво інші обставини справи.

У свою чергу, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про помилковість посилання суду першої інстанції на існування факту допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки як підстави для неможливості оскарження наказу про призначення такої перевірки.

Так, важливо відмітити, що у спірних правовідносинах було призначено саме невиїздну перевірку, а норми, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, яка здійснюються без обов`язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Не зважаючи на такі помилкові мотиви суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині наказу від 24.07.2018 № 11598 з огляду на встановлену у ході розгляду справи його правомірність.

Щодо наказу відповідача від 02.08.2018 № 11881, то колегія судів також погоджується висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його скасування.

Обставини щодо внесення змін у наказ про призначення перевірки шляхом збільшення перевіряємого періоду після завершення перевірки, у ході чи перед її здійсненням (у тому числі без завчасного повідомлення платника податків у встановленому порядку про такий період перевірки), можуть бути окремою підставою оскарження результатів такої перевірки щодо відповідних періодів. Водночас, сам лише наказ про внесення спірних змін, які відповідачем визначаються як виправлення помилки, як окремий об`єкт судового оскарження, колегія суддів не вважає таким, що порушує права позивача, впливає на обсяг його прав та/або обов`язків. Такий наказ не позбавляє позивача можливості заявити доводи щодо неправомірності висновків контролюючого органу стосовно відповідного податкового періоду у разі оскарження результатів перевірки.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що його не було повідомлено належним чином про проведення перевірки, оскільки предметом даної справи є виключно оскаржувані накази відповідача, а тому дії, рішення або бездіяльність вчинені (прийняті, допущені) на їх реалізацію виходять за межі предмету доказування у даній справі та не підлягають перевірці судом у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТЕКО ІНЖИНІРИНГ" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 26.06.2019.