Постанова

від 03.04.2019 по справі 1440/2053/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/2053/18 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника відповідача - Єрємеева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мирослава на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мирослава до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання дій протиправними,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мирослава звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової накладної від 04.07.2018 № 16 для реєстрації та зобов'язання вважати її прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли надіслано позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством не було порушено вимог податкового законодавства, підстави для блокування податкової накладної від 04.07.2018 № 16 є протиправними і незрозумілими, оскільки позивач за заявою від 22.01.2018 приєднався до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 1403002. Контролюючий орган не повідомляв позивача про припинення дії зазначеного договору, тому вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не знаходиться за адресою внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59) та з метою недопущення втрат бюджету, захисту фінансових інтересів та компрометації особистого ключа підприємства, відповідачем тимчасово призупинено дію заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів позивачу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо неприйняття податкової накладної від 04.07.2018 № 16 для реєстрації.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вважати податкову накладну прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли було надіслано ТОВ ВКФ Мирослава у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку, що винесення рішення подібного характеру буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, тому в цій частині позову відмовлено.

На вказане рішення ТОВ ВКФ Мирослава подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

22.01.2018 позивач приєднався до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 1403002. За умовами примірного договору він припиняється у разі подання автором (платником податку) в установленому порядку заяви про припинення дії договору, наявності однієї з підстав, визначених пунктом 14 розділу III Порядку. Контролюючий орган повідомляє автора (платником податку) про припинення дії договору із зазначенням причин у день припинення його дії шляхом направлення повідомлення про припинення дії договору на електронну адресу автора (платника податку). Посилений сертифікат відкритого ключа чинний і діє до 12.01.2020.

ТОВ ВКФ Мирослава , здійснюючи господарську діяльність з ТОВ Радом - Н по договору № 1/8 від 17.07.2017, з метою виконання вимог п. 201,10 ст. 201 ПК України, 15.08.2018 р. о 09:12 год. надіслало до відповідача податкову накладну № 16 від 04.07.2018, яка не була прийнята.

Підставою не прийняття накладної слугувало наступне: документ не може бути прийнятий - відсутній укладений з платником 23622555 договір приєднання, який визначає права та обов'язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

17.08.2018 позивач листом № 01/09-юр від 16.08.2018 року звернувся з вимогою до відповідача про усунення порушень законодавства та надати рішення з наведеними підставами припинення дії договору.

З метою з'ясування підстав не прийняття податкової накладної №16 від 04.07.2018 року директор ТОВ ВКФ Мирослава 21.08.2018 року за запрошенням представника податкової міліції відвідав комісію та дізнався, що в результаті виходу за місцезнаходженням Товариство не було виявлено за юридичною адресою. Керівник Товариства надав представникам відповідача на комісії договір оренди офісу (приміщення) за юридичною адресою.

При цьому, 17.09.2018 Товариством отримано лист відповідача від 17.09.2018 № 13101/10/14-29-08-08 відповідно до якого вирішення питання про поновлення дії тимчасово призупиненого договору про визнання електронних документів позивача було обговорено 21.08.2018 під час робочої зустрічі посадових осіб відповідача з керівником позивача.

20.09.2018 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області повідомило ГУ ДФС у Миколаївській області про призупинення дії заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів підприємству ТОВ ВКФ Мирослава на підставі норм п. 45.2 ст. 45 ПК України, ст. 93 ЦК України, листа від 26.07.2018 року про здійсненні контрольно-перевірочні заходи і встановлення відсутності юридичної особи ТОВ ВКФ Мирослава за зареєстрованим місцезнаходженням: м. Миколаїв, вул. Шевченка, 59 та з метою недопущення втрат бюджету, захисту фінансових інтересів та компрометації особистого ключа підприємства.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п. 45.2 ст. 45 ПК України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом термін.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 13-14 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 117 від 21.02.2018 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (п.21 постанови КМУ).

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що позивач звертався до податкового органу для встановлення причин неможливості зареєструвати податкову накладну № 16 від 04.07.2018 р., на що відповідачем не було прийнято відповідного рішення з передбачених.

Крім того, вбачається, що позивач не був повідомлений стосовно причин неможливості зареєструвати наведену податкову накладну, а про призупинення дії заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів Товариству стало відомо із судового процесу, при цьому жодних рішень щодо цього питання відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладені обставини, колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, які є предметом даного спору, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо неприйняття податкової накладної від 04.07.2018 № 16 для реєстрації підлягають задоволенню.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти та зареєструвати наведену податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції дійшов висновку, що винесення рішення подібного характеру буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а тому в цій частині позову належить відмовити.

Колегія суддів не може погодитися із наведеним висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним та помилковим, враховуючи наступне.

Як вже було зазначено, положеннями п. 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, відмова у реєстрації податкових накладних з підстав, викладених у Порядку № 1, можлива лише у разі попереднього зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом. Проте, в даному випадку Товариству було відмовлено у реєстрації податкової накладної без попереднього зупинення її реєстрації, а також без зазначення жодних доводів стосовно невідповідності податкової накладної від 04.07.2018 р. № 16 положенням п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги Товариства в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття податкової накладної від 04.07.2018 р. № 16 для реєстрації, суд першої інстанції фактично погодився з порушенням прав та інтересів позивача внаслідок неправомірного неприйняття для реєстрації наведеної податкової накладної, водночас, суд вважав вимогу про зобов'язання відповідача зареєструвати цю податкову накладну передчасною та такою, що буде являти собою втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

В даному випадку задоволення судом вимоги про визнання протиправними дій щодо зупинення реєстрації/неприйняття такої податкової накладної вже є достатньою підставою для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача шляхом задоволення його вимоги про зобов'язання зареєструвати податкову накладну, оскільки в іншому випадку захист прав позивача не є ефективним.

Відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, у рішенні від 31.07.2003 р. у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2008 р. у справі Каіч та інші проти Хорватії вбачається, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Обов'язок держави перед зацікавленими особами полягає у забезпеченні ефективного засобу захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому під ефективним засобом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної у податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних суттєво впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

В даному ж випадку само по собі визнання протиправними дій ДФС України щодо неприйняття податкової накладної не відновлює порушені права та інтереси позивача, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що вимога ТОВ ВКФ Мирослава щодо зобов'язання ДФС України зареєструвати наведену податкову накладну є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно до положень ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ТОВ ВКФ Мирослава .

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мирослава - задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Мирослава .

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо неприйняття податкової накладної від 04.07.2018 № 16 для реєстрації.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області зареєструвати податкову накладну від 04.07.2018 № 16.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.04.2019 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.