Постанова

від 04.04.2019 по справі 1540/3349/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/3349/18 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря - Худика С.А.,

за участю представника відповідача - Мельнікової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, 3-тя особа ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування листа в частинах та визнання протиправними дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 (далі-позивач), звернулася з позовом до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, 3-тя особа ОСОБА_3, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати лист відповідача від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П в частині не відповідності затвердженій містобудівний документації розташування земельних ділянок, цільове призначення яких змінюються, а саме, земельної ділянці площею 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянці площею 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- визнати протиправним та скасувати лист відповідача від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П в частині можливості використання земельних ділянок площами 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) та 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку;

- визнати дії відповідача щодо надання листом від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П інформації про не відповідність затвердженій містобудівний документації розташування земельних ділянок цільове призначення яких змінюються, а саме, земельної ділянці площею 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянці площею 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) протиправними;

- визнати дії відповідача щодо надання листом від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П інформації про можливість використання земельних ділянок площами 120 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1) та 143 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_2). що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку протиправними.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що інформація надана листом відповідача від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П не відповідає Генеральному плану міста Одеси та Плану зонування території (зонінгу) міста Одеси, в частині не відповідності затвердженій містобудівний документації розташування земельних ділянок, цільове призначення яких змінюються, а саме, земельної ділянці площею 120 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянці площею 143 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Крім того, позивач посилається на те, що цей лист став підставою для прийняття рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VII, яким відмовлено у наданні дозволу громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Вказані дії відповідача, на думку позивача, порушують її права та інтереси, передбачені Земельним кодексом України, а саме: право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на яких розташоване домоволодіння заг. пл. 454.1 кв.м, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової сумісної власності в рівних частках кожному. Крім того, на думку позивача, зазначені дії не дають землекористувачу можливості приведення цільового призначення земельної ділянці площею 120 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянці площею 143 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у відповідність до приписів Земельного кодексу України, наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року - скасувати та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний лист відповідача не породжує для позивача настання будь-яких юридично-значимих наслідків та не впливає на її права й обов'язки, оскільки на думку апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що оскаржуваний лист виданий відповідачем на виконання владних управлінських функцій, стосується прав та інтересів визначених в листі осіб, дія якого вичерпується його виконанням і є актом індивідуальної дії, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України. Також апелянт посилається на те, що оскаржуваний лист став підставою для винесення протиправного рішення ОМР про відмову у наданні дозволу гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (ОСОБА_2) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У відзиві на апеляційну скаргу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, наголошує на тому, що оскаржуваний позивачем лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень ст.ст. 4, 5, 245 КАС України, та його зміст у вигляді надання інформації не може бути предметом спору в даних правовідносинах. У зв'язку з викладеним просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_2, 07.11.2017 року, згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 змінила прізвище та ім'я - ОСОБА_2 на ОСОБА_2, про що складено відповідний актовий запис №99 (т.1 а.с.124).

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (ОСОБА_2) та ОСОБА_3 з кінця 2003 року є власниками квартир під номерами 1, 2, 3, 11, 12, 13 та нежилого підвального приміщення лицевого двоповерхового флігелю за адресою: АДРЕСА_2, в рівних частинах кожний.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2004 року за №3431 Про затвердження технічного висновку та присвоєння двоповерховій будівлі - квартирам №1, 2, 3, 11, 12, 13 та підвальному приміщенню по АДРЕСА_2 статусу домоволодіння (т.1 а.с.132), за розглядом заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зокрема, присвоєно двоповерховій будівлі, загальною площею 454,1 кв.м - кватирам № 1, 2, 3, 11, 12, 13 та підвальному приміщенню по АДРЕСА_2 статус самостійного домоволодіння і присвоєно самостійному домоволодінню поштову адресу - АДРЕСА_1, а також, зазначено ОМБТІ та РОН видати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на вказане домоволодіння і зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 оформити правовстановлюючі документи на землекористування у встановленому законом порядку.

Згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 19.10.2004 року (т.1 а.с.107), виданого на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації ОМР від 11.10.2004 року №3431, замість 7-ми договорів купівлі-продажу, укладених у 2003 році, позивачу - ОСОБА_2, яка в подальшому змінила власні ідентифікаційні дані на ОСОБА_2 та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності в рівних частинах кожному належить домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та яке в цілому складається з одного жилого будинку, загальною площею 454,1 кв. м., жилою площею 206,2 кв.м., відображеного у технічному паспорті від 27.09.2004 року.

Також судом встановлено, що право власності на вищевказане домоволодіння зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.10.2004 року, про що свідчить відтиск відповідного штампу на зворотному боці свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВС №112118№5210572 від 27.10.2004 року.

Згідно вказаного витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер 8106589, тип об'єкта: домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 даного об'єкту, ОСОБА_3 на праві приватної спільної частково власності належить 1/2 даного об'єкту.

26 листопада 2009 року між 26 листопада 2009 року між ОСОБА_2 (Орендар) та Одеською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі, серії ВМО №666060, який зареєстрований в Одеському міському відділі ОРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2010 року за № 041050500012 (т.1 а.с.112-114).

Згідно умов п.1.1 вказаного Договору, орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №4666-V від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 143 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 вказаного Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 143 кв.м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова 143 кв.м. На земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 1/2 якого належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису 41361 в книзі: 270-116.

Також судом встановлено, що 26 листопада 2009 року між ОСОБА_3 (Орендар) та Одеською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі серії ВМО №666051 , який зареєстрований в Одеському міському відділі ОРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.02.2010 року за № 041050500011 (т.1 а.с.109-111).

Згідно умов п.1.1 вказаного Договору, орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №4665-V від 07.07.2009 року надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 120 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування жилого будинку, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 вказаного Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 120 кв.м., у тому числі по угіддях: капітальна забудова - 120 кв.м. На земельній ділянці розташоване домоволодіння (фундамент бутовий, черепашникові стіни, крівля шиферна), 1/2 якого належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 19.10.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на яку зареєстровано КП ОМБТІ та РОН 27.10.2004 року за номером запису 41361 в книзі: 270-116.

Згідно п.3.1 вказаних договорів оренди землі від 26.11.2009 року серії ВМО №666060 та серії ВМО №666051, вони укладені строком на 50 років, для обслуговування жилого будинку.

Згідно з п.5.2 Договорів категорія земель за цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення.

Відповідно до п.8.1 цих Договорів у відповідності до вимог ч.ч.2.,3 ст.100 та ч.2 ст.111 Земельного кодексу України державна реєстрація прав земельних сервітутів та обмежень прав на вищевказану земельну ділянку відсутня, але на земельну ділянку, що є предметом договору, рекомендується встановити наступні обмеження: заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об'єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації та розробки проекту землеустрою щодо відведення; умови додержання вимог охоронних пам'яток архітектури та містобудування (обмеження діють на всій площі земельної ділянки) - державна реєстрація відсутня.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Одеської міської ради з клопотанням від 07.08.2017 року № 31-Ко-669/3 (т.1 а.с.115-116), в якому відповідно до ст.123 Земельного кодексу України просили надати згоду на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, а саме, земельної ділянки площею 120 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянки площею 143 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

06 вересня 2017 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направлено лист №01-26/191 (т.1 а.с.117-118), в якому, зокрема, зазначено, що за дорученням заступника міського голови департаментом комунальної власності Одеської міської ради розглянуто клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 07.08.2017 року за № 31-Ко-669/3 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які на теперішній час перебувають у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оренді з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, та за № 31-Ко-669/4 стосовно внесення змін до договорів оренди землі, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та Одеською міською радою.

Щодо порушеного у листі за № 31-Ко-669/4 питання зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно привести у відповідність одноосібне право оренди на земельні ділянки та спільну часткову власність на нерухоме майно, яке розташоване на цих земельних ділянках.

Як зазначено у вказаному листі від 06.09.2017 року №01-26/191 стосовно питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які на теперішній час перебувають у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оренді з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку, Департаментом направлено запит до управління архітектури та містобудування Одеської міської ради стосовно надання інформації щодо відповідності місця розташування запитаних земельних ділянок плану зонування або детального плану території, затвердженого згідно з вимогами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

У листі також зазначено, що після отримання інформації, Департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення та направлено на розгляд сесії Одеської міської ради. Також, вказано, що остаточне рішення приймається Одеською міською радою в межах її повноважень.

Судом було встановлено, що 16.08.2017 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу начальника управління архітектури та містобудування Одеської міської ради Голованова О.Д. направлено лист №01-26/191, в якому зазначено, що в Департаменті комунальної власності Одеської міської ради знаходиться на розгляді звернення гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, а саме, земельної ділянки площею 0,0120 га (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянки площею 0,0143 га (кадастровий номер НОМЕР_2), за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Також, у листі зазначено, що на теперішній час зазначені земельні ділянки перебувають в оренді гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з цільовим призначенням - для обслуговування жилого будинку.

Враховуючи викладене, Департамент комунальної власності Одеської міської ради вказаним листом №01-26/191 просив розглянути питання стосовно можливості відведення земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та надати інформацію щодо відповідності місця розташування її плану зонування або детального плану території, затвердженого згідно з вимогам Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Вказаний запит (лист) отримано Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 16.08.2017 року, що вбачається з вхідного штампу на копії даного листа.

30 серпня 2017 року Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надано лист-відповідь №01-11/3747-122пз-П, в якому зазначено, що Управлінням архітектури та містобудування розглянуто лист від 16.08.2017 р. №01-26/191 з проханням надати інформацію щодо можливості відведення гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельних ділянок, площами 0,0120 га та 0,0143 га, цільове призначення яких змінюється, за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та відповідності місця розташування даних земельних ділянок плану зонування або детальному плану території.

Так, по даному питанню в листі повідомлено, що згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради №1316-VII від 19.10.2016 року, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 розташовані в громадській зоні ГІ-1 (зона загальноміського центру Стара Одеса ), в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в зоні ІК-А (зона охорони археологічного культурного шару (об'єктів археологічної спадщини), в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів. Одним із переважних видів використання території зони ГІ-1 є розташування багатоквартирних житлових будинків. Розташування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва планувальними рішеннями даної зони не передбачено та не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Враховуючи викладене, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради в листі від 30.08.2017 року №01-11/3747-122пз-П, який наданий у відповідь на лист-запит Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.08.2017 року №01-26/191 зазначено, що можливо використання земельних ділянок, площами 0,0120 га та 0,0143 га, за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування житлових будинків, згідно договорам оренди землі від 26.11.2009 р. щодо відведення даних земельних ділянок на умовах оренди, терміном на 50 років.

При цьому, рішенням Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VІІ Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.12,89,116,118,120,122,123 Земельного кодексу України, ст.ст.19,20 Закону України Про землеустрій , за розглядом клопотань громадян, а також, інших доданих до них документів та графічних матеріалів, Одеська міська рада відмовила у наданні дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (пункт 3 рішення) (т.1 а.с.131). Так, згідно додатку 2 до цього рішення, у п.37 зазначається, що відмовлено у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі не відповідності містобудівної документації.

У графі підстава вказаного додатку №2 до рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VІІ, окрім підстави не відповідає містобудівній документації зазначений лист УАМ від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П.

Вважаючи вищевказаний лист відповідача протиправним позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний лист Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради не породжує для позивача настання будь-яких юридично-значимих наслідків та не впливає на її права й обов'язки, його дія не може вичерпуватися шляхом його виконання та носить інформаційний характер щодо функціонального призначення території, відповідно до затвердженої у встановленому законом порядку містобудівної документації, а тому на думку суду вказаний лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень ст.ст. 4,05,0245 КАС України, що може бути предметом позову у спірних правовідносинах.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої-третьої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (ОСОБА_2) звернулися до Одеської міської ради з клопотанням від 07.08.2017 року № 31-Ко-669/3 (т.1 а.с.115-116), в якому відповідно до ст.123 Земельного кодексу України просили надати згоду на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, а саме, земельної ділянки площею 120 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1), земельної ділянки площею 143 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Департаментом було направлено на адресу Управління архітектури та містобудування лист про надання інформації від 16.08.2017 року №01-26/191.

У відповідь на лист Департаменту про надання інформації від 16.08.2017 року №01-26/191, Управлінням архітектури та містобудування ОМР, на згідно п.2.4 Положення про Управління архітектури та містобудування ОМР № 3295 від 16.04.2013 р. було надано спірний лист.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у обраний позивачем спосіб колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

При тлумаченні вищезгаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто, що певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору ОСОБА_2 є визнання протиправним та скасування листа Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-11/3747-122пз-п від 30.08.2017 року наданого у відповідь на запит (лист) від 16.08.2017 року юридичного управління Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в певних його частинах та визнання протиправними дій відповідача щодо надання певної інформації у вказаному листі.

При цьому, право на звернення до суду реалізовано особою в порядку, встановленому КАС України, зокрема, відповідно до ст.5 КАС України.

Згідно з п.п.2,3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Суб'єкти владних повноважень можуть приймати управлінські рішення двох видів: нормативно-правові та акти індивідуальної дії. При цьому, лише обов'язкові до виконання рішення компетентного органу можуть породжувати правові наслідки для відповідних осіб.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, обов'язковою ознакою дій, рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер, тобто вказані дії встановлюють, змінюють або припиняють права та обов'язки певної особи (певного кола осіб).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржуваний лист від 30.08.2017 року №01-11/3747-22пз-П за своєю природою прямо не створює правових наслідків для позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично є відповіддю на запит Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо надання певної інформації йому як органу, який вирішує в межах своєї компетенції певні питання, носить інформаційний характер щодо функціонального призначення території відповідно до затвердженої у встановленому законом порядку містобудівної документації.

Надаючи даний лист у відповідь на лист департаменту комунальної власності, Управління не приймало будь-яких владних управлінських рішень, не надавало будь-яких висновків. У даному листі управлінням зазначено загальнодоступну інформацію щодо положень затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні та зазначило про можливість використання земельних ділянок відповідно до норм містобудівної документації та раніше укладених договорів оренди.

Вказаний лист відповідача від 30.08.2017 року №01-11/3747-22пз-П - це письмовий документ, в якому зафіксовано певні обставини, що можуть бути в подальшому використані при прийнятті рішення уповноваженим органом (особою). Він не має обов'язкового характеру для позивача, а тому не є ні нормативно-правовим актом, ні актом індивідуальної дії, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин в розумінні ст.4 КАС України.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний позивачем лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні положень ст.ст.4, 5, 245 КАС України, а тому спірний лист та його зміст не можуть бути предметом спору в даних спірних правовідносинах.

Тобто, такий лист має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, оскільки не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для позивача.

Крім того, як встановлено судом, рішенням Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VІІ Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.12,89,116,118,120,122,123 Земельного кодексу України, ст.ст.19,20 Закону України Про землеустрій , за розглядом клопотань громадян, а також, інших доданих до них документів та графічних матеріалів, Одеська міська рада відмовила у наданні дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (пункт 3 рішення) (т.1 а.с.131) у зв'язку з невідповідністю містобудівної документації.

Правомірність вказаного рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-VІІ Про надання дозволів громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у АДРЕСА_1 є предметом розгляду у справі № 522/22694/17, та на даний час рішення за результатами розгляду позовних вимог по суті позовних вимог по справі №522/22694/17 не прийнято.

Отже, позивачем фактично реалізовано своє право на звернення за поновленням порушеного права шляхом оскарження вказаного рішення Одеської міської ради, яке прийнято з урахуванням інформації, викладеній в оскаржуваному в даній справі листі від 30.08.2017 року № 01-11/3747-122пз-П.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не надавав оцінку доводам сторін щодо наявності підстав для зміни цільового призначення земельних ділянок площею 120 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_1) та площею 143 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), щодо належності будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до певного типу забудови, щодо відповідності цільового призначення вказаних земельних ділянок чинному законодавству, оскільки дані обставини фактично не входять в предмет дослідження в рамках даної адміністративної справи, а оцінка вказаним доводам може бути надана судом при вирішенні питання щодо правомірності прийняття рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-УІІ Про надання дозволів громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в частині відмови ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у АДРЕСА_1, яке є предметом розгляду у справі № 522/22694/17.

Також колегія суддів вважає доречним зауваження суду першої інстанції на тому, що обов'язковою ознакою дій, рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер, тобто вказані дії встановлюють, змінюють або припиняють права та обов'язки певної особи (певного кола осіб).

В даному випадку певні правові наслідки для позивача породжує саме рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 року № 2464-УІІ в частині, що стосується її прав та обов'язків, яке позивачем оскаржено в іншій справі. За таких обставин, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуваний лист та дії, які є предметом розгляду у даній справі, не породжують для позивача настання будь-яких юридично-значимих наслідків та не впливають на його права й обов'язки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування листа в частинах та визнання протиправними дій задоволенню не підлягають, як такі що є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно того, що оскаржуваний лист відповідача, виданий на виконання владних управлінських функцій, є актом індивідуальної дії, дія якого вичерпується його виконанням, є безпідставними та такими, що спростовуються викладеним.

Інші ж доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Оскільки, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, 3-тя особа ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування листа в частинах та визнання протиправними дії - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Дата складення повного судового рішення 04.04.2019р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.