Постанова

від 03.04.2019 по справі 826/16601/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16601/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю: секретаря Суркової Д.О.,

представника позивача Марківа Н.В.,

представника відповідача Івах Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скайвелл до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Скайвелл звернулось з даним позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.09.2018 року №0012571401 на суму 550719,00 грн, у тому числі 440575,00 грн за податковим зобов'язанням та 110144,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та №0012561401 на суму 298525,00 грн, у тому числі 238823,00 грн за податковим зобов'язанням та 59706,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі було підтверджено та відображено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, спеціальну правосуб'єктність учасників господарських операцій, зв'язок між фактичним придбанням послуг, при цьому, акт перевірки не містить в собі посилань на невідповідність складених позивачем первинних документів або їх відсутність.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту та валових витрат.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Висновки апелянта обґрунтовані тим, що у відношенні контрагентів позивача ТОВ Прімавера Груп та Компанія Охорона престиж відкрито кримінальні провадження, крім того у відношенні директора ТОВ Аккорда (попередня назва ТОВ Компанія Рестайл ) наявний вирок, в якому директор визнав власну провину у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205-1 КК України, у зв язку з чим зроблено обгрунтований висновок про нереальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, вказуючи на його правильність та безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Скайвелл з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з01.01.2015 року по 31.03.2018 року, за наслідком якої складено акт №579/26-15-14-01-01/31645973 від 06.09.2018 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 238823,00 грн; п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 440575,00 грн; п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України; п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 209840,78 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2018 року №0012571401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 550719,00 грн, у тому числі 440575,00 грн за основним платежем та 110144,00 грн штрафних (фінансових) санкцій; №0012561401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 298529,00 грн, у тому числі 238823,00 грн за основним платежем та 59706,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Висновки акта перевірки зроблені на підставі перевірки відносин позивача з ТОВ Прімавера Груп , ТОВ Компанія Охорона Престиж та ТОВ Аккорда (попередня назва ТОВ Компанія Рестайл .

Так, 01 грудня 2016 року між ТОВ Скайвелл та ТОВ Прімавера Груп укладено Договір поставки та надання послуг №20, відповідно до умов якого ТОВ Прімавера Груп зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ Скайвелл товар/продукцію та надати послуги по заправці та відновленню картриджів, ремонту та налагодженню офісної техніки, збірці і технічному обслуговуванню ПК або апгрейд і модернізації комп'ютера, а ТОВ Скайвелл прийняти товари/послуги та оплатити на підставі рахунків.

23 грудня 2016 року ТОВ Прімавера Груп виставлено рахунок на оплату №135 за наступні послуги: налаштування офісної техніки, обладнання; налаштування програмного забезпечення користувача; налаштування локального з'єднання Wi-Fi робочій станції; профілактика офісної техніки; збірка ПК з комплектуючих замовника.

Послуги надавались працівниками ТОВ Прімавера Груп в період з 01 грудня 2016 року по 23 грудня 2016 року на території та в приміщеннях ТОВ Скайвелл . Фактично працівниками здійснювалась підготовка та налаштування техніки для покупців, які придбавали техніку у позивача.

За фактом надання послуг сторонами підписано акт №135 від 23 грудня 2016 року.

Також, сторонами підписано звіт до акту надання послуг №135 від 23 грудня 2016 року, в якому деталізовано, яке саме обладнання та офісна техніка використані ТОВ Прімавера Груп .

Позивач дані послуги сплатив повністю після надання послуг та фактичного продажу обладнання та офісної техніки кінцевим споживачам, що підтверджується платіжними дорученням.

Також, між ТОВ Скайвелл та ТОВ Компанія Охорона Престиж здійснено наступні господарські операції: 16 жовтня 2015 року ТОВ Скайвелл придбало у ТОВ Компанія Охорона Престиж РоЕ-комутатори AVG-SP1008G8 у кількості 3 штуки.

На підтвердження господарської операції надано: рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; платіжне доручення.

Придбане майно було продано ЗАТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської , що підтверджується видатковою накладною та довіреністю.

Крім того, 07 березня 2017 року працівниками ТОВ Компанія Охорона Престиж здійснено ремонт 2-х регістраторів за замовленням позивача.

Здійснення даної послуги підтверджується рахунком-фактурою, актом здачі-приймання робіт, платіжним дорученням.

Також, в період з 25.06.2015 року по 01.06.2017 року ТОВ Компанія Рестайл орендувало нежитлове приміщення, яке розташоване на 2 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, провулок Охтирський 7, корпус 2 вхід літера D та С , площею 620,83 кв. м.

Власником цього приміщення є ТОВ Укропткульттовари на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТВ №135429 від 22 грудня 2015 року, №СТА 215318 від 25 червня 2018 року, №СТА 208936 від 16 грудня 16 грудня 2014 року, №СТВ 135424 від 03 грудня 2014 року.

Вказане нежитлове приміщення власником було передано в оренду ТОВ Аккорда (ТОВ Компанія Рестайл ) в період з червня 2015 року по грудень 2016 року. З січня 2017 року нежитлові приміщення передані в оренду ТОВ Форум груп Україна .

В зазначені періоди ТОВ Скайвелл укладались договори суборенди відповідних нежитлових приміщень, а саме:

25 червня 2015 року ТОВ НПВ Укрресурс (в подальшому ТОВ Скайвелл ) та ТОВ Аккорда укладено Договір суборенди №1433, відповідно до умов якого орендар (ТОВ Аккорда ) зобов'язується передати в суборенду, а суборендар (ТОВ Скайвелл ) зобов'язується прийняти, згідно умов цього договору, нежитлове приміщення, план якого наведений у додатку №1 до даного договору, яке розташоване на 2 поверсі в будівлі за адресою: м. Київ, провулок Охтирський, 7, корпус 2 вхід літера D та С , площею 620,83 кв. м.

Відповідно до умов договору строк суборенди - 2 роки 11 місяців та 25 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до пункту 1.4.1 Договору суборенди визначено порядок сплати орендної плати.

01.07.2015 між сторонами Договору підписано акт прийому-передачі приміщення.

16 липня 2015 року між сторонами укладено Договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів №54/15. Відповідно до пункту 3.1 загальна вартість послуг становить 4320,00 грн. за один повний календарний місяць за 3 пакувальні місця. До цього договору укладено ще додаткову угоду №1 від 25 серпня 2015 року та додаткову угоду №2 від 28 вересня 2015 року з додаванням 2 паркомісць.

14 серпня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору №1433 відповідно до пункту 1 додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди на період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року доповнити пункт 1.4.1 Договору підпунктом А наступного змісту: в період суборенди з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року суборендар сплачує орендарю оренду плату, яка становить 68060,87 грн., крім того ПДВ 13612,17 грн., а всього 81673,04 грн. за один повний календарний місяць суборенди. Індексація орендної плати протягом першого року суборенди до Договору не відбувається.

26 липня 2016 року між сторонами укладено Договір про надання послуг з розміщення транспортних засобів №72/16, який був продовженням до попереднього договору від 16 липня 2015 року №54/15. Загальна вартість послуг становить 14872,65 грн. за один повний календарний місяць за 5 паркувальних місць.

На виконання зобов'язань за вищевказаними договорами, позивачем здійснено фінансові операції, які підтверджуються актами про надання послуг.

30 листопада 2016 року між сторонами укладено угоду про розірвання договору суборенди №1433 від 25 червня 2015 року, відповідно до пункту 1 угоди сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору 31 грудня 2016 року.

31 грудня 2016 року між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення за договором суборенди №1433 від 25 червня 2015 року.

Крім того, в підтвердження фактичного використання та перебування за адресою орендованого приміщення, позивач надав Додаткову угоду №1 про розірвання Договору про надання телекомунікаційних послуг №ОР-021115 від 02 листопада 2015 року та Договір про надання телекомунікаційних послуг №ОР-190516/3, укладений між ТОВ Гагатранс Україна та ТОВ Скайвелл . У пункті 2.2.1 Договору зазначено, що адресою підключення каналу електрозв'язку є місто Київ, провулок Охтирський, будинок 7, корпус 2.

Висновки податкового органу базуються на тому, що відповідно до наявної інформації щодо ТОВ Прімавера Груп : кількість працюючих на час надання послуг - 4 особи; декларація з податку на додану вартість подана за грудень 2016 року.

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому міститься ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року по справі №760/16663/17, в якій прокурору Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів у разі відсутності копій документів ТОВ Прімавера Груп , які знаходяться у володінні Солом'янської РДА в м. Києві.

Також, щодо ТОВ Компанія Охорона Престиж зазначено: кількість працюючих на час надання послуг (березень 2017 року) - 2 особи; декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та березень 2017 року подавалась.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що встановлені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини позивача та контрагентів, неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Тобто, позивачем проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

В результаті опрацювання податкової інформації по контрагенту ТОВ Компанія Рестайл (колишня назва ТОВ Аккорда ) встановлено наступне: станом на дату складання акту перевірки ТОВ Компанія Рестайл перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві зі станом 11-припинено, але не знято з обліку, змінило керівника і засновників; керівник на час надання послуг з 02 березня 2016 року ОСОБА_5; остання декларація з податку на додану вартість подана за червень 2017 року; кількість працюючих на час надання послуг у 2016 році 1 особа.

Разом з тим, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вказані в кримінальних провадженнях обставини не можуть однозначно свідчити про участь позивача у схемі ухилення від сплати податків. Наявне кримінальне провадження є свідченням лише того факту, що проводиться досудова перевірка фактів, викладених в кримінальних провадженнях, збираються необхідні докази на доведення наявності чи відсутності в діяннях посадових осіб підприємств злочинних діянь, що передбачені кримінальним законодавством. Сам факт наявності кримінального провадження та проведення досудового розслідування свідчить лише про проведення перевірки та не може бути доказом наявності фіктивних ознак діяльності будь-якого з підприємств та за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства.

Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які дані щодо наявності вироків (які набрали законної сили) та інших судових рішень по кримінальним провадженням відносно посадових осіб вищевказаних підприємств.

Твердження відповідача щодо відсутності достатньої кількості штатних одиниць та відсутності інформації по ланцюгу постачання щодо реального джерела походження товару, не можуть слугувати підставою для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій згідно вищевказаних договорів, оскільки контролюючий орган не спростував належними та допустимими доказами взагалі сам факт виконання господарської операції.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо діяльності ТОВ Компанія Рестайл (колишня назва ТОВ Аккорда ) наявний вирок Вишгородського районного суду у Київській області від 06 квітня 2018 року по справі №363/4995/ за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, з якого вбачається, що ОСОБА_6, яка виконувала обов'язки директора ТОВ Аккорда з 02 квітня 2016 року, визнано винною у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Разом із тим, предмет розгляду даної адміністративної справи є заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість шляхом здійснення фіктивних фінансово-господарських операцій ТОВ Скайвелл з його контрагентами, зокрема ТОВ Аккорда , тому даний вирок не може бути належним доказом в підтвердження факту нереальності здійснених операцій, у зв'язку з тим, що позивачем підтверджено факт використання майна, взятого у ТОВ Аккорда , крім того надано належним чином оформлені первинні документи.

Таким чином, обставини, що встановленні вищевказаним вироком свідчать про внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, однак не вказуються на фіктивну діяльність такого товариства. Даним вироком не досліджувалась господарська діяльність ТОВ Аккорда по взаємовідносинах із позивачем.

Як вказує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №821/589/17, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, факт придбання та оплати товару (послуг) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України, а ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до позивача санкцій контролюючим органом.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2019.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: А.Г. Степанюк

О.В. Карпушова