Постанова

від 04.04.2019 по справі 826/10136/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10136/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Сорочка Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Коломійцевої А.О.,

представника позивача Ялі К.А.,

представника відповідача Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 листопада 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Маруліна Л.О.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0075851208 від 17.11.2017, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило:

- визнати протиправним наказ відповідача про проведення перевірки від 06.10.2017;

- визнати протиправними дії відповідача зі складання Акту перевірки від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734;

- визнати протиправним та скасувати податкове рішення від 17.11.2017 №0075851208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним наказ Головного управління ДФС у Київській області від 06.10.2017 за №1813 Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ Кремнійполімер . Визнано протиправними дії відповідача зі складання акту перевірки від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 №0075851208.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 листопада 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційні скарзі зазначено, що твердження позивача, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року з контрагентом ЗДП Кремнійполімер була перевірена та по якій є відповідне рішення суду, є помилковим, що підтверджується висновками акта документальної позапланової виїзної перевірки від 31.05.2016 №141/10-06-12-01/37495737: При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку платника податків, що перевірявся, керівником органу ДФС можуть бути вжиті заходи, щодо проведення документальної позапланової перевірки, відповідно до ПК України. Сума ПДВ, яка включена в бюджетне відшкодування за лютий 2016 року по взаємовідносинам ТОB Кремнійполімер з ТОВ Корона (ЄДРПОУ 33444644) та ЗДП Кремнійполімер перебуває у стані зустрічних звірок .

Також, вказано, що підстави для визнання протиправними дій зі складання наказу від 06.10.2017 №1813 та акту від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734 - відсутні, оскільки наказ від 06.10.2017 та повідомлення про початок проведення перевірки (з 09.10.2017 по 13.10.2017) направлено на адресу позивача 06.10.2017 - до початку проведення перевірки.

В апеляційні скарзі, також, зазначено, що ТОВ Кремншполімер порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2016 року на суму 10 850 000 грн., за травень 2016 року на суму 356 431 грн., за червень 2016 року на суму 326 349 грн., за серпень 2016 року на суму 762 234 гривень.

21.03.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 09.10.2017 по 13.10.2017 щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" проведено документальну позапланову невиїзну перевірку.

Підставою для проведення перевірки став наказ ГУ ДФС у Київській області від 06.10.2017. При цьому, необхідність проведення позапланової перевірки обґрунтовано приписами п. 78.1.8. Податкового кодексу України.

Предметом перевірки була законність бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від'ємного значення ПДВ, що декларувалося у січні-вересні 2015 року; сума бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від'ємного значення ПДВ, що декларувалося у квітні 2016 року; сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від'ємного значення ПДВ у березні 2016 року; сума бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від'ємного значення ПДВ, що декларувалося у червні-липні 2016 року.

Результати перевірки було відображено у відповідному акті документальної невиїзної перевірки від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на день здійснення перевірки і складання акту, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2016 року, за травень 2016 року, червень 2016 року, серпень 2016 року.

З огляду на зазначену в акті інформацію, підставою для висновків про наявність порушень в частині нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ стала відсутність (ненадання) платником документів, що підтверджують відповідні господарські операції.

30.11.2017 позивачем в особі уповноваженого представника отримано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 № 0075851208, складене на підставі акту перевірки від 23.10.2017. Зазначеним податковим рішенням позивачу нараховано штрафні санкції у сумі 6 147 517 грн. за завищення суми бюджетного відшкодування на суму 12 295 034 грн.

Вважаючи проведену відповідачем перевірку протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Щодо вимоги визнати протиправним наказ відповідача про проведення перевірки від 06.10.2017, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, згідно з пп. 78.1.8. п. 78.1 ст. 78 ПК України, приписами якої обґрунтовано оскаржуваний наказ про проведення перевірки, позапланову перевірку може бути призначено, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому, порядок узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ; строки та порядок проведення перевірок з цього питання, визначається ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 200.11 ст. 200 ПК України (до якої фактично відсилає п. 78.1.8. ПК України), контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями:

- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Однак, ані в оскаржуваному акті, ані в апеляційній скарзі відповідачем не надано пояснень та обґрунтувань з приводу відповідності господарської діяльності позивача зазначеним вище критеріям, так як і не надано доказів, які б підтверджували відповідні обставини.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.10 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку ( тобто, рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки).

Граничним терміном отримання податкової декларації за останній період, що перевірявся під час перевірки (серпень 2016 року), є 20.09.2016. Отже, камеральну перевірку мало б бути призначено контролюючим органом не пізніше 20.10.2016.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення перевірки був виданий 06.10.2017 року (а.с.129, т.1 ), отже, строки здійснення документальної перевірки, передбачені чинним на той час законодавством, відповідачем не дотримано.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України визначено, що сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Отже, сума бюджетного відшкодування ПДВ за весь період, що піддавався перевірці - вважається узгодженою контролюючим органом щонайменше з 21.10.2016.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перевірку призначено за відсутності передбачених п. 200.11 підстав за з порушенням строків, встановлених п. 200.10. та 200.11 ПК України.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 31.05.2016 з питання правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2016 року. Як зазначено в акті перевірки, перевіркою охоплено податкові документи за період по лютий 2016 року, а саме - документи, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування у податковій декларації за лютий 2016 року. Отже, питання правомірності відшкодування ПДВ за лютий 2016 року вже було предметом попередньої перевірки.

При цьому, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що підставою для видання оскаржуваного наказу про проведення перевірки, стало отримання податкової інформації від ГУ ДФС у Запорізькій області, зміст якої полягає у неможливості проведення зустрічної звірки через вилучення документації у контрагента позивача - Запорізького державного підприємства Кремнійполімер .

Щодо таких тверджень відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті попередньої перевірки позивача від 31.05.2016 (149-162, т. 1), за наслідками перевірки контролюючий орган не встановив порушень щодо декларування позивачем відшкодування ПДВ за лютий 2016 року. При цьому, в акті перевірки зазначено, що перевірку з цього приводу може бути повторно проведено за умови отримання матеріалів що підтверджують або не підтверджують дані обліку платника .

При цьому, як вбачається з повідомлення ГУ ДФС у Запорізькій області, отриманої відповідачем, відповідачу не було надано жодної інформації, яка свідчила б про підтвердження або не підтвердження даних обліку позивача.

За таких умов, обставини, що зазначені в акті передньої перевірки як такі, що не дозволяють дійти висновку щодо правомірності заявленого до відшкодування ПДВ (відсутність матеріалів зустрічної звірки), не усунуто.

Зазначені обставини свідчать про відсутність передбачених законом підстав для проведення повторної перевірки щодо правомірності декларування позивачем відшкодування ПДВ за лютий 2016 року.

При цьому, постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 по справі №810/3312/16, відповідно до якої перевірка з тих самих питань за лютий 2016 року вже була проведена (акт Броварської ОДПІ від 31.05.2016), і висновки Броварської ОДПІ щодо неправомірності відшкодування ПДВ визнано судом неправомірними, зобов'язано Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ Кремнійполімер бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12 000 000 грн.00 коп. Рішення суду ґрунтується на тому, що податковим органом узгоджено відповідне бюджетне відшкодування, оскільки у визначений законом строк контролюючим органом не здійснено передбачені порядком узгодження перевірки. Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки позивача від 23.10.2017 суперечать рішенню суду, що набрало законної сили в частині правомірності заявленого позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за лютий 2016 року. При цьому, ПК України не передбачено можливість перегляду податковим органом такого узгодження за наслідком інших перевірок, не передбачених порядком перевірки декларування від'ємного значення ПДВ або бюджетного відшкодування податку під час відповідного узгодження.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, колегія судді приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним наказ відповідача про проведення перевірки від 06.10.2017.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії відповідача зі складання акту перевірки від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з матеріалами справи, повідомлення щодо проведення перевірки з 09.10.2017 по 13.10.2017 отримано представником позивача лише 17.10.2017 (а.с.128, т. 1) (що в апеляційній скарзі не заперечується і відповідачем), тобто фактично вже після завершення перевірки .

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, не здійснивши належного повідомлення позивача, неправомірно приступив до перевірки.

Доводи апелянта про те, що ним належним чином виконано обов'язок з повідомлення платника про призначення перевірки, оскільки направлено повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки податковим законодавством, як умова проведення перевірки, визначено саме вручення платнику повідомлення про перевірку , а не лише направлення такого повідомлення, при цьому призначенням рекомендованого листа з повідомлення про вручення адресату є отримання відправником підтвердження про вручення відправлення адресату. Отже, відповідач не переконався у отриманні позивачем повідомлення про проведення перевірки та його можливості виконати вимогу про надання документів для такої перевірки (так як повідомленням від 06.10.2017 №459 було роз'яснено позивачу, що він мав забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій).

При цьому, колегія суддів зазначає, що п. 79.2. ст. 79 ПК України, який цитує відповідач в своїй апеляційній скарзі, зазначений ним в редакції, яка вже не була чинною на час проведення перевірки відповідачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.4. ст. 78 ПК України призводить до визнання дій з проведення перевірки незаконними та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.05.2018 у справі №804/3006/17 та від 06.02.2018 у справі №2а-10864/11/2070.

Окрім того, відповідачем порушено приписи п. 85.9. ПК України, з огляду на наступне.

Згідно п. 78.7. ст. 78 ПК України, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно із п. 85.9. ст. 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Згідно Листа ДФС України, від 11.03.2016 року № 5246/6/99-99-22-04-02-15, у разі неможливості проведення перевірки через втрату, пошкодження або дострокове знищення первинних документів, термін проведення перевірки переноситься до дати відновлення та надання документів до перевірки.

В рамках кримінального провадження № 12016080000000320 працівниками Служби безпеки України 31.05.2017 в ході обшуку у позивача вилучено всю документацію щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, а також комп'ютерну техніку. Даний факт підтверджується копією протоколу обшуку (а.с.172, т. 1).

Щодо зазначеної обставини позивач повідомив ДФС України під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення (а.с.140, т 1). При цьому, колегія суддів зазначає, що такі доводи та пояснення мали бути враховані ДФС, оскільки позивач не міг надати такі пояснення під час перевірки, оскільки, як вже було встановлено вище, позивач отримав повідомлення про проведення перевірки з 09.10.2017 року по 13.10.2017 року лише 17.10.2017, тобто, вже після її закінчення. Відтак, останній не мав і можливості взяти участь у проведені перевірки та надати документи, відсутністю яких контролюючий орган обґрунтував свої висновки, або повідомити про поважні причини неможливості надання таких документів, а саме - про їх вилучення під час обшуку.

Відповідачем не надано доказів повернення зазначеного майна позивачеві, що підтверджує той факт, що відсутність первинних документів, витребуваних відповідачем у повідомленні про перевірку, фактично унеможливило надання необхідної інформації щодо господарської діяльності підприємства.

За таких обставин відповідач в порядку, визначеному законодавством, а саме - п. 85.9. ПК України, був зобов'язаний перенести терміни проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечити доступ до таких документів.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копій необхідних документів від Служби безпеки України, а отже складання акту в даному випадку відбувалося за обставин, які унеможливлювали проведення документальної перевірки, виключно наслідком якої й може бути складання акту перевірки.

Таким чином, за вищенаведених обставин проведення документальної перевірки було неможливе, а дії зі складання акту за наслідками перевірки, терміни якої мали бути перенесені через приписи п. 85.9 ПК України, та право проведення якої у відповідача не виникло в силу приписів п. 78.4 ПК України - не можуть вважатися законними, а тому, судом першої інстанції правомірно визнано протиправними дії відповідача зі складання акту перевірки від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734.

Щодо вимоги позивача визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення як наслідок порушення порядку призначення та проведення перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Так, оскільки колегія суддів, погодившись з висновками суду першої інстанції, дійшла висновку щодо неправомірності рішення відповідача про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, та неправомірності дій відповідача зі складання акту перевірки, задоволенню підлягають й вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового рішення відповідача.

Також, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2018 у справі №2а/1570/4582/11 та 17.01.2018 №1570/7146/12, лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Саме невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при здійсненні заходу державного податкового контролю було порушено вимоги пп. 78.1.8 п. 78.1, 78.2, 78.4, 78.7 ст. 78, п. 85.9 ст. 85, п.200.11 ст. 200 ПК України, а заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.А. Губська

Є.О. Сорочко