Постанова

від 14.09.2021 по справі 826/10136/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2021 року

Київ

справа №826/10136/18

адміністративне провадження № К/9901/11827/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/10136/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремнійполімер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 (суддя Маруліна Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Губська О.А., Сорочко Є.О.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Кремнійполімер" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому позивач просив:

визнати протиправним наказ податкового органу про проведення перевірки від 06.10.2017; визнати протиправними дії податкового органу зі складання акту перевірки від 23.10.2017 №5631/10-36-12-08/37495734; визнати протиправним та скасувати податкове рішення від 17.11.2017 №0075851208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі №826/10136/18.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Як вважає податковий орган, висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають фактичним обставинам справи, при прийнятті рішень судами не було враховано доводів відповідача та не надано належної правової оцінки доказам щодо правомірності дій контролюючого органу з приводу проведення перевірки. У касаційній скарзі відповідач наводить доводи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення на підставі встановлених у акті перевірки обставин.

У свою чергу, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. ТОВ "Кремнійполімер" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи касаційної скарги не спростовують обставин, які стали підставою для задоволення позову, у касаційній скарзі не наведено аргументів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 09.10.2017 по 13.10.2017 щодо позивача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку. Підставою для проведення перевірки став наказ ГУ ДФС у Київській області від 06.10.2017. Необхідність проведення позапланової перевірки обґрунтовано приписами пункту 78.1.8. Податкового кодексу України. Предметом перевірки є законність бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від`ємного значення ПДВ, що декларувалося у січні-вересні 2015 року; сума бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від`ємного значення ПДВ, що декларувалося у квітні 2016 року; сума бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від`ємного значення ПДВ у березні 2016 року; сума бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2016 року, яка виникла за рахунок декларування від`ємного значення ПДВ, що декларувалося у червні-липні 2016 року.

Результати перевірки було відображено в акті документальної невиїзної перевірки від 23.10.2017, яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на день здійснення перевірки і складання акту, в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2016 року, за травень 2016 року, червень 2016 року, серпень 2016 року.

З огляду на зазначену в акті інформацію, підставою для висновків про наявність порушень в частині нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ стала відсутність (ненадання) платником документів, що підтверджують відповідні господарські операції.

30.11.2017 позивачем в особі представника отримано податкове повідомлення-рішення від 17.11.2017 № 0075851208, складене на підставі акту перевірки від 23.10.2017. Зазначеним податковим рішенням позивачеві нараховано штрафні санкції у сумі 6' 147' 517грн. за завищення суми бюджетного відшкодування на суму 12' 295' 034грн.

Вважаючи проведену відповідачем перевірку протиправною, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що проведення документальної перевірки було неможливе, а дії зі складання акту за наслідками перевірки, терміни якої мали бути перенесені через приписи пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, та право проведення якої у відповідача не виникло в силу приписів пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України - не можуть вважатися законними.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 ПК України, приписами якої обґрунтовано оскаржуваний наказ про проведення перевірки, позапланову перевірку може бути призначено, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн.

При цьому, порядок узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ; строки та порядок проведення перевірок з цього питання, визначається статтею 200 ПК України.

Відповідно до вимог пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями:

за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;

з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій констатували, що ні письмово, ні усно відповідачем не надано жодних пояснень з приводу відповідності господарської діяльності позивача зазначеним вище критеріям, так само як і не було подано доказів, які б підтверджували відповідні факти.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Відповідно до пунктом 200.11 статті 200 ПК України рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

З урахуванням викладеного, у цій справі, граничним терміном отримання податкової декларації за останній період, що перевірявся під час перевірки (серпень 2016 року), є 20.09.2016. Отже, камеральну перевірку може бути призначено не пізніше 20.10.2016.

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки виданий 06.10.2017, відтак, строки здійснення документальної перевірки відповідачем не дотримано.

Таким чином, судами встановлено, що перевірку призначено за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України підстав, та з порушенням строків, встановлених пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу.

Крім того, суди дійшли висновку, що відповідачем порушено приписи абзацу 2 пункту 78.2. статті 78 ПК України, згідно якого контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано копію акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 31.05.2016 з питання правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2016 року. Як зазначено в акті перевірки, перевіркою охоплено податкові документи за період по лютий 2016 року, а саме - документи, на підставі яких сформовано бюджетне відшкодування у податковій декларації за лютий 2016 року. Представником відповідача підтверджено цю обставину у судовому засіданні.

Відповідно до акту від 31.05.2016 за наслідками перевірки контролюючий орган не встановив порушень щодо декларування позивачем відшкодування ПДВ за лютий 2016 року. При цьому, в акті перевірки зазначено, що перевірку з цього приводу може бути повторно проведено за умови отримання матеріалів що підтверджують або не підтверджують дані обліку платника.

При цьому, відповідачем у відзиві на позов та у судовому засіданні пояснено, що підставою для видання оскаржуваного наказу про проведення перевірки, стало отримання податкової інформації від ГУ ДФС у Запорізькій області, зміст якої полягає у неможливості проведення зустрічної звірки через вилучення документації у контрагента позивача - Запорізького державного підприємства Кремнійполімер .

Разом з тим, як вбачається з повідомлення ГУ ДФС у Запорізькій області, отриманої відповідачем, відповідачу не було надано жодної інформації, яка свідчила б про підтвердження або не підтвердження даних обліку позивача.

Зазначені обставини свідчать про відсутність передбачених законом підстав для проведення повторної перевірки щодо правомірності декларування позивачем відшкодування ПДВ за лютий 2016 року.

Окрім того, судами враховано, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №810/3312/16, висновки Броварської ОДПІ щодо неправомірності відшкодування ПДВ визнано судом неправомірними, зобов`язано Броварську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо перерахування на поточний рахунок ТОВ Кремнійполімер бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2016 року у сумі 12' 000' 000грн.00коп. Рішення суду ґрунтується на тому, що податковим органом узгоджено відповідне бюджетне відшкодування, оскільки у визначений законом строк контролюючим органом не здійснено передбачені порядком узгодження перевірки.

Слід вказати, що відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До Реєстру вносяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою податкового органу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №810/3312/16.

Постановою Верховного Суду від 16.05.2018 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишено без змін.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суди вважали, що висновки, викладені в акті перевірки позивача від 23.10.2017 не відповідають рішенню суду, що набрало законної сили в частині правомірності заявленого позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за лютий 2016 року. При цьому, ПК України не передбачено можливість перегляду податковим органом такого узгодження за наслідком інших перевірок, не передбачених порядком перевірки декларування від`ємного значення ПДВ або бюджетного відшкодування податку під час відповідного узгодження.

Крім того, у цій справі суди встановили, що відповідач неправомірно приступив до перевірки, оскільки не здійснив належного повідомлення позивача про перевірку.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з матеріалами справи повідомлення щодо проведення перевірки з 09.10.2017 по 13.10.2017 отримано представником позивача 17.10.2017, тобто фактично вже після завершення перевірки.

Відтак, відповідач не переконався у отриманні позивачем повідомлення про проведення перевірки та його можливості виконати вимогу про надання документів для такої перевірки.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 78.4. статті 78 ПК України призводить до визнання дій з проведення перевірки незаконними та відсутності правових наслідків такої.

Також, у цій справі позивач, обґрунтунтовуючи неправомірності дій податкового органу вказував, що проведення документальної перевірки було неможливе, а дії зі складання акту за наслідками перевірки, терміни якої мали бути перенесені через приписи пункту 85.9 ПК України, та право проведення якої у відповідача не виникло в силу приписів пункту 78.4 ПК України - не можуть вважатися законними.

Згідно з пунктом 78.7. статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 85.9. статті 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Як встановлено судами, в рамках кримінального провадження №12016080000000320 працівниками Служби безпеки України 31.05.2017 в ході обшуку у позивача вилучено всю документацію щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, а також комп`ютерну техніку. Даний факт підтверджується копією протоколу обшуку (а.с.172, т. 1).

Щодо зазначеної обставини позивач повідомив ДФС України під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення (а.с.140, т 1).

При цьому, такі доводи та пояснення не бути враховані ДФС. З встановлених обставин слідує, що позивач не міг надати такі пояснення під час перевірки, оскільки позивач отримав повідомлення про проведення перевірки з 09.10.2017 року по 13.10.2017 після її закінчення. Відтак, останній не мав і можливості взяти участь у проведені перевірки та надати документи, відсутністю яких контролюючий орган обґрунтував свої висновки, або повідомити про поважні причини неможливості надання таких документів, а саме - про їх вилучення під час обшуку.

Відповідачем не надано доказів повернення зазначеного майна позивачеві, що підтверджує той факт, що відсутність первинних документів, витребуваних відповідачем у повідомленні про перевірку, фактично унеможливило надання необхідної інформації щодо господарської діяльності підприємства.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копій необхідних документів від Служби безпеки України, а отже складання акту в даному випадку відбувалося за обставин, які унеможливлювали проведення документальної перевірки.

У зв`язку з встановленими обставинами щодо неправомірності рішення відповідача про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, правомірно задоволенню підлягають й вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового рішення відповідача.

Необхідно враховувати, що лише дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місцем проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Саме невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Оскільки відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти, засвідчені документами, наявними в матеріалах справи, у межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення судів попередніх інстанцій повністю - обґрунтованими.

Верховний Суд приходить до висновку, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам про визнання протиправним наказу і податкового повідомлення-рішення на підставі норм закону.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

У свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено неправомірність дій відповідача зі складання акту перевірки.

Касаційний суд вважає за необхідне вказати, що акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Разом з тим, Податковим кодексом України чітко визначено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). При цьому у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

Таким чином, дії податкового органу щодо складання акта не впливають на права та обов`язки платника податку, крім того, прийняття відповідного рішення є дискреційним повноваженням податкового органу.

Відтак, у межах спірних правовідносин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу зі складання акту перевірки. Слід враховувати, що суди не можуть втручатися в дискреційні повноваження суб`єкта влади доти, поки ним не буде реалізована його виключна компетенція.

З урахуванням вказаного, доводи та вимоги касаційної скарги податкового органу є частково обґрунтованими. Затим, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання дій податкового органу зі складання акту перевірки підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №826/10136/18 в частині визнання протиправними дій податкового органу зі складання акту перевірки скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити

У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №826/10136/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду