Постанова
від 02.04.2019 по справі 813/1687/17
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/4104/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року, головуючий суддя - Крутько О.В., ухвалене о 14:23 год. у м. Львові, повний текст якого складено 01.11.2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка Захід до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2017 року позивач - ТзОВ Ніка Захід звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.04.2017 року №0003024811 та податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.04.2017 року № 0003014811.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що реальність досліджуваних господарських операцій повністю підтверджується первинними документами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами оплати за придбані товари, доказами подальшої реалізації придбаних товарів та ін.), які по змісту та формі відповідають вимогам законодавства, що і не заперечується самим актом перевірки; господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальну зміну в структурі активів і пасивів, в результаті них ТзОВ Ніка Захід отримано товари, які в подальшому були реалізовані та за це отримано прибутки. Позивач вважав незаконним донарахування ТзОВ Ніка Захід сум грошового зобов язання по реальних господарських операціях тільки через те, що податковим органом не вдалося провести дослідження ланцюгів постачання на попередніх етапах продажу товарів, вказує, що відповідачем у акті перевірки не вказано про наявність вироків у кримінальних справах відносно перелічених у акті перевірки контрагентів, висновків експертів, а викладено лише припущення, зроблені на підставі наявної інформації. ТзОВ Ніка Захід стверджувало, що товариством правомірно віднесено суми по реалізованих товарах до складу доходу, суми, придбаних у контрагентів товарів до складу витрат, а суми ПДВ по придбаних товарах та послугах до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 року № 0003024811 та від 19.04.2017 року № 0003014811.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 813/1687/17 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції належно не оцінено покликання відповідача на матеріали кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача ТОВ Ренткомпані , ТОВ Фішкомпані та ПП Орім та не досліджено чи мало місце повторне збільшення контролюючим органом у податковому обліку позивача сум доходів при оцінці господарських операцій позивача з його покупцями та не перевірено доводи контролюючого органу щодо відсутності доказів транспортування товару та його зберігання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.04.2017 року № 0003024811; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.04.2017 року № 0003014811.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна , надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Однак, судом попередньої інстанції при розгляді спору не було враховану вищевикладену позицію Верховного Суду України, тоді як обов'язковість такого врахування передбачалась ст. 244-2 КАС (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та протиправним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Ніка Захід (ЄДРПОУ 32893148) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 06.04.2017 року за № 57/28-10-48-11/32893148.

Перевіркою встановлено, зокрема порушення ТзОВ Ніка Захід : п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 889 741 грн.; ст.22, ст.23, підп.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п. 17, п. 18, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 (далі -П(с)БО 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 заниження податку на прибуток на загальну суму 17 956 491 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми Р від 19.04.2017 року №0003024811, яким ТзОВ Ніка Захід збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 21 430 834,00 грн. (за основним платежем - 17 956 491,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 474 343,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 19.04.2017 року № 0003014811, яким ТзОВ Ніка Захід збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 834 611,50 грн. (за основним платежем 3 889 741,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 944 870,50 грн.), які є предметом оскарження у даній справі.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платника податку, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру). Доводи відповідача ґрунтуються виключно на висновках, які є похідними від інформації щодо контрагента позивача, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як передбачено п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб єктів господарської діяльності, які зобов язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як видно із акта перевірки, висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТзОВ Беталон , ТзОВ Трейдпромімпекс , ТзОВ Терра - Будкомпані , ТзОВ Дедалрегіон - Еліт (нова назва - МОРИТОН) , ТзОВ Маяк Експрес , ТзОВ Прінттерйдінг (нова назва - Еспарт ), ТзОВ Скай-Білд (нова назва - САПСАН - М ), ТзОВ Верфест , ТзОВ Саваж-торг , ТзОВ АЛЬТА ПРІМ , ТзОВ Інтегра Групп , ТзОВ МІЛТОН (нова назва - Старр пром ), ТзОВ АКТАВІЯ-М , ТзОВ Делартіс , ТзОВ Пассадо , ТзОВ Сіател компані , ТзОВ Бліс Ліберті , ТзОВ Престиж-ТК , ТзОВ Вілтіс - Трейдінг , ТзОВ Оптіма-Д , ТзОВ Ліатоп , ТзОВ БІГ ПРОМ ТРЕЙД (нова назва - ВІНТЕР ПРОМ ), ТзОВ Віза - Ві , ТзОВ НВ Еквіпмент , ТзОВ ВОРКХОРС , ТзОВ Флейм-А , ТзОВ АЖЕН , ТзОВ Ренткомпані , ТзОВ Т-М Київ , ТзОВ Фішкомпані , ТзОВ Орім .

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено наступні первинні документи:

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Беталон (ЄДРПОУ 39626802): договір поставки № 1210/01 від 12.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Трейдпром Імпекс (ЄДРПОУ 38805481), договір купівлі-продажу № 2603/01 від 26.03.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Терра - Буд Компані (ЄДРПОУ 39593966): договір купівлі - продажу №1510/02 від 15.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Дедалрегіон - Еліт (нова назва - ТзОВ Моритон (ЄДРПОУ 39991699): договір купівлі - продажу № 0104/01 від 01.04.2016 року; податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Маяк - Експрес (ЄДРПОУ 39377500): договір поставки № 1409/02 від 14.09.2015 року; податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Прінттерйдінг (нова назва - ТзОВ Ехспарт (ЄДРПОУ 39943306): договір купівлі - продажу № 2203/01 від 22.03.2016 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Скай Білд (нова назва - ТзОВ Сапсан - М (ЄДРПОУ 38913426): договір купівлі - продажу № 1507/12 від 15.07.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Верфест (ЄДРПОУ 39979399): договір купівлі - продажу № 2311/02 від 23.11.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Саваж - Торг (ЄДРПОУ 39760447): договір купівлі - продажу № 511/02 від 05.11.2015 року, видаткова накладна № НЛ 151105010 та податкова накладна № 417 від 05.11.2016 року; докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Альта - Прім (ЄДРПОУ 39762219): договір купівлі - продажу № 2311/01 від 23.11.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Інтеграл Груп (ЄДРПОУ 39880994): договір купівлі - продажу № 0312/02 від 03.12.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Мілтон (нова назва - Старр Пром (ЄДРПОУ 40448600) договір купівлі - продажу № 1306/01 від 13.06.2016 податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Актавія - М (ЄДРПОУ 39904920): договір купівлі - продажу № 511/01 від 05.11.2015 року податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Делартіс (ЄДРПОУ 39879926): договір купівлі - продажу № 712/01 від 07.12.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Пассадо (ЄДРПОУ 39931205): договір купівлі - продажу №0510/01 від 05.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Сіатл Компані (ЄДРПОУ 39646750) договір купівлі - продажу №2110/01 від 21.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Бліс Ліберті (ЄДРПОУ 39931451): договір купівлі - продажу №1105/01 від 07.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Престиж - ТК (ЄДРПОУ 39762465), договір купівлі - продажу №1510 від 15.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Валтіс - Трейдінг (ЄДРПОУ 39809157 договір купівлі - продажу №2610/01 від 26.10.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Оптіма - Д (ЄДРПОУ 39593898): договір купівлі - продажу №1512/01 від 15.12.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Ліатоп (ЄДРПОУ 40556278): договір купівлі - продажу №0706/2 від 07.06.2016 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати;

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Біг Пром Трейд (нова назва - ТзОВ Вінтер Пром (ЄДРПОУ 40350356): договір купівлі - продажу №0208/1 від 02.08.2016 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Віза - Ві (ЄДРПОУ 35120530): договір купівлі - продажу №37/0204/13 від 02.04.2013 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах позивача з ТзОВ НВ Еквіпмент (ЄДРПОУ 38489150): договір поставки №2910/01 від 29.10.2014 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах позивача з ТзОВ Воркхорс (ЄДРПОУ 40255902): договір купівлі - продажу №0405/01 від 04.05.2016 року податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах позивача з ТзОВ Флейм (ЄДРПОУ 40383308) договір купівлі - продажу №0108/1 від 01.08.2016 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах позивача з ТзОВ Ажен (ЄДРПОУ 38947979): договір поставки № 0203/1 від 02.03.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Ренткомпані (ЄДРПОУ 39557472): договір поставки № 1305/01 від 13.05.2016 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

- по господарських взаємовідносинах з ТзОВ Т-М.Київ (ЄДРПОУ 39153753): договір поставки №2004/1 від 20.04.2015 року, податкові та видаткові накладні, докази оплати.

Також, позивачем представлено докази придбання товарів, які в подальшому були реалізовані вищезазначеним контрагентам.

Транспортування товарів від ТзОВ Ніка Захід до контрагентів відповідно до умов договору здійснювалося засобами за рахунок контрагентів - покупців ТзОВ Ніка Захід здійснювало реалізацію товарів на умовах самовивозу товарів Покупцями зі складу ТзОВ Ніка Захід за адресою: м. Львів, вул. Персенківська, 72. Товари відпускалися уповноваженим особам покупців працівниками ТзОВ Ніка Захід .

По господарських взаємовідносинах з ТзОВ Фішкомпані позивачем представлено копію договору комісії від 15.06.2015 року №15/06/2015, копії видаткових накладних.

Товари, які ТзОВ Фішкомпані поставлено за договором комісії ТзОВ Ніка Захід транспортувалися зі складів Комісіонера (м. Львів, вул. Городоцька, 355 Г) на складські приміщення Комітента (м. Львів вул. Персенківка,72) транспортом ТзОВ Ніка Захід .

Позивачем до матеріалів справи долучено також копії товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товару.

Господарську операцію ТзОВ Ніка Захід та ТзОВ Орім позивачем підтверджено копіями наступних документів: договором про надання маркетингових послуг № 322 від 01.01.2015 року; актом приймання - здачі наданих послуг № 019013 від 28.02.2015 року; доказами оплати, копією звіту ПП Орім про проведені дослідження (лютий 2015 року) (а.с. 158-175 т. 13).

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, долучені первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Податковий орган в акті перевірки вказує на те, що проведеною перевіркою встановлено здійснення ТзОВ Ніка Захід діяльності, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам, а саме реєстрацію податкових накладних на адресу ряду підприємств з ознаками фіктивності (29 СГ) на загальну суму 80 309 574 грн., в т.ч. ПДВ 13 384 929 грн.

Аналізом інформації з ЄРПН встановлено, що на нижчезазначених підприємствах відбувається обрив ланцюга постачання, тобто декларується придбання продуктів харчування (соки, кава, чай, маргарин, майонез, борошно, макаронні вироби, кетчуп, гірчиця, тощо) побутова хімія від ТзОВ Ніка Захід , а здійснюється продаж товарів відмінних від придбаних товарів (робіт, послуг), що дає змогу мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ для СГД реального сектору економіки. Тобто такі контрагенти лише користувалися можливістю реєструвати податкові накладні в базі Єдиний реєстр податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за формулою , показники якої обраховуються з 01.07.2015: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ, де: ?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем при формуванні висновків щодо порушення ТзОВ Ніка Захід вимог податкового законодавства проаналізовано зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та подану нижчезазначеними контрагентами з ознаками фіктивності податкову звітність (звіт 1-ДФ, фінансову звітність) та з яких роблять висновок, що фактично на підприємствах відсутні власні або орендовані основні засоби і трудові ресурси, здійснення операцій з продажу товару, що не був придбаний.

На момент здійснення спірних господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців була відсутня інформація про перебування усіх згаданих в акті перевірки контрагентів в стадії припинення чи ліквідації, або щодо відсутності їх за юридичними адресами. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано. Вказані обставини підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, взятого із офіційного сайту Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Верховний Суд у своїй постанові від 11.09.2018 року у справі №815/6105/17 зазначив, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі №П/811/2816/15.

Суд зазначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, договори були виконані належним чином, товари були поставлені.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Жодних інших обставин для невизнання первинних документів ТзОВ Ніка Захід для врахування господарських відносин позивача з його контрагентами відповідачем не наведено.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Недослідження контролюючим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів, що, як наслідок, вказує на передчасність викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем норм податкового зобов'язання та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також колегія суддів наголошує на тому, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 КАС України не є самостійною та достатньою підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 90 КАС України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності разом з іншими доказами з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 КАС України).

Суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним податкового обліку.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на обґрунтування нелегітимності контрагентів позивача контролюючим органом суду не надано.

Також безпідставними є покликання відповідача про те, що спірні господарські операції не відбулися, а отримані в їх результаті грошові кошти слід вважати як суму безповоротної фінансової допомоги у грошовій формі, отриману платником податку у звітному податковому періоді є неправильним.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ТзОВ Ніка Захід отримувало від контрагентів (Покупців) суми безповоротної фінансової допомоги, зокрема у вигляді суми коштів згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, або у вигляді суми безнадійної заборгованості, або основної суми кредиту або депозиту, що надані без встановлення строків повернення такої основної суми.

Кошти, які надходили ТзОВ Ніка Захід від контрагентів як оплата за товари були отримані в результаті укладення договорів поставки. Призначення платежів відповідно до платіжних доручень, які вказані нашими контрагентами є оплата за товари, а не безповоротна фінансова допомога.

Також, колегія суддів вважає безпідставними покликання податкового органу на те, що за результатами аналізу податкової інформації встановлено факт нереальності здійснення вказаних господарських операцій з ТзОВ Фішкомпані , через неможливість проведення перевірки контрагента, відсутності достатніх ресурсів та наявної інформації про ознаки недобросовісності платника податків, оскільки господарські операції спричинили реальну зміну в структурі активів і пасивів, в результаті них ТзОВ Ніка Захід отримано товари, які в подальшому були реалізовані і за це отримано прибутки.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Використання відповідачем інформації комп ютерних баз Архів електронної звітності , АІС Податковий Блок не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій. Належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування, у разі коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге.

До того ж, як зазначено в пункт 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №2а-7853/11/1470.

Відтак, долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність та сам факт реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платника податку, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Отже, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт неможливості здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Крім цього, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Крім цього, з матеріалів справи видно, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року залишено без руху апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у зв язку із несплатою судового збору в розмірі 613 472 грн. 52 коп.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року про відкриття апеляційного провадження відстрочено Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Оскільки, суд апеляційної інстанції залишає без задоволення апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, то таким чином з апелянта слід стягнути суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 613 472 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у справі №813/1687/17 - без змін.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ - 39440996) за реквізитами: отримувач коштів - УК у Галицькому районі м. Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО - 899998; рахунок отримувача - 34310206081057; код класифікації доходів бюджету - 22030101 суму судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 613 472 (шістсот тринадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 52 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 05.04.2019 року.

Дата ухвалення рішення02.04.2019
Оприлюднено08.04.2019

Судовий реєстр по справі —813/1687/17

Ухвала від 05.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 15.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 26.06.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 23.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Постанова від 02.04.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гудим Любомир Ярославович

Ухвала від 07.03.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гудим Любомир Ярославович

Ухвала від 06.03.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гудим Любомир Ярославович

Ухвала від 10.01.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гудим Любомир Ярославович

Ухвала від 12.12.2018

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Гудим Любомир Ярославович

Рішення від 25.10.2018

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Крутько Олена Василівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні