Рішення

від 25.03.2019 по справі 925/91/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Черкаси справа № 925/91/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Чемпіон" (м. Київ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Бус" (с. Думанці, Черкаський район, Черкаська область) про стягнення 152 544,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 152 544,07 грн., з яких 114604,41 грн. залишку основного боргу за товар (запасні частини), 8819,56 грн. інфляційних втрат, 17 659,66 грн. пені, 11460,44 грн. штрафу за прострочення розрахунків на підставі договору поставки № СЧ-14 від 05.05.2015, укладеного між сторонами.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з'явився, заявою від 22.03.2019 позовні вимоги підтримує, а також просить суд проводити розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача позовні вимоги лише в частині стягнення основного боргу в сумі 105 604,41 грн. визнає, а в частині стягнення 9 000,00 грн. основного боргу просить суд закрити провадження на підставі ст. 231 ГПК України у зв'язку зі сплатою цих коштів.

У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає до частково задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

05.05.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Чемпіон" (далі - Постачальник, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Базіс Бус" (далі - Покупець, відповідач по справі ) було укладено договір поставки № СЧ-14 (а.с. 21-23), у відповідності до якого Постачальник зобов'язався поставити у зумовлені строки Покупцеві товар (запчастини), а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1. договору).

Товар поставляється на підставі заявки і відвантажується з відповідними документами (рахунки, накладні, копії сертифікатів відповідності, гарантійні талони та ін.), які передаються одночасно з товаром (п. 1.2. договору).

Договір набуває чинності з дня підписання сторонами та скріплення його печатками і діє до 31 грудня 2017 року ( п. 11.1. договору).

За своїм правовим змістом укладений між сторонами договір є договором поставки і відповідає ст. 712 ГПК України. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору, а саме п. 3.2. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 122 604,41 грн., що підтверджується видатковими накладними :

- № 3726 від 09.08.2018 на суму 67 470,31 грн. (а.с. 24);

- № 3959 від 21.08.2018 на суму 55 134,10 грн. (а.с. 25).

В п. 2.5. Покупець зобов'язався сплатити повну вартість товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки товару.

Кінцевими термінами оплати за поставлений товар є 14.08.2018 та 27.08.2018.

Відповідач здійснив частковий розрахунок 25.10.2018 в сумі 8 000,00 грн. до подачі позову, що підтверджується платіжним дорученням № 2896 від 25.10.2019 ( а.с. 29).

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем за товар станом на 18.01.2019 складає 114 604,41 грн. (122 604,41 - 8 000,00).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав всі умови договору щодо поставки товару. Відповідач не подав заперечень проти неякісності товару, не відмовився від прийняття товару та не повернув його.

Отже всі умови для проведення оплати товару, які передбачені умовами договору та чинним законодавством є такими, що настали.

В ході вирішення спору встановлено, що відповідачем сплачено позивачу суму заборгованість за товар ще в розмірі 9 000,00 грн. Наведене підтверджується платіжними дорученнями № 2929 від 13.02.2019 на суму 4000,00 грн. (а.с.64), № 2926 від 30.01.2019 на суму 5000 грн. (а.с.65).

Позивач отримання вказаних коштів підтвердив і заявою від 13.03.2019 (а.с. 71) просить провадження в частині сплачених коштів у розмірі 9000 грн. закрити.

У відповідності до п2) ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу в сумі 9 000,00 грн. підлягає закриттю за відсутності предмету спору.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути залишок заборгованості за поставлений товар в сумі 105 604,41 грн. (114 604,41 - 9 000,00). Строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, доказів проведення розрахунків у більшій сумі відповідач не надав, залишок основного боргу перед позивачем в сумі 105 604,41 грн. визнав.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 17 659,66 грн. пені та 11 460,44 грн. штрафу на підставі п. 6.4. договору за прострочення розрахунків, у відповідності до якого Покупець за недотримання строків платежів, передбачених цим Договором, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості поставленого Постачальником неоплаченого Покупцем товару за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого Постачальником та неоплаченого Покупцем товару.

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч.1 ст. 230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір процентів не передбачено законом або договором (ч. 6. ст. 231 ГК України).

Цивільним законодавством визначено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч.1 ст.611 ЦК України). Неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до п.п. 5, 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Розрахунок пені та штрафу (а.с. 8-9) зроблено вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи.

Доказів сплати пені та штрафу у справі немає, строк виконання даного зобов'язання є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 17 659,66 грн. пені та 11 460,44 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8 819,56 грн. за період з 14.08.2018 по 18.01.2019 (а.с. 7).

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Суд перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 8819,56 грн. за період з 14.08.2018 по 18.01.2019, встановив неправильність їх нарахування за допомогою калькулятора Ліга-закон. Після належного перерахунку сума інфляційних втрат за вказаний період складає лише 8 223,62 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справу не подано, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 105 604,41 грн. залишку основного боргу за товар (запасні частини), 8223,62 грн. інфляційних втрат, 17659,66 грн. пені, 11460,44 грн. штрафу на підставі договору поставки № СЧ-14 від 05.05.2015 року.

В частині вимог про стягнення решти інфляційних позивачу слід відмовити через неправильні розрахунки, а щодо стягнення сплачених 9000,00 грн. основного боргу провадження закрити.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2288,17 грн. повністю, оскільки спір виник з неправильних дій відповідача.

Також заявою від 18.03.2019 позивачем заявлено до стягнення 9000,00 грн. фактично понесених витрат професійну правничу допомогу (а.с. 81).

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення заявлених витрат до матеріалів справи надано копію договору № 11 про надання правової допомоги від 08.01.2019 (а.с.41), копію ордеру КС № 324309 (а.с. 43), копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю на Фастовець В.В. яка представляла інтереси позивача в засіданні (а.с. 44), копію платіжного доручення № 12220 від 18.03.2019 на суму 9 000,00 грн. ( а.с. 87), копію акта наданих послуг від 18.03.2019 (а.с. 85), розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 84).

У відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, а тому такі витрати стягуються із відповідача повністю в сумі 9000,00 грн.

Керуючись п.2) ч. 1 ст. 231, ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс Бус" (ідентифікаційний код 37551442, с. Думанці, Черкаський район, Черкаська область, вул. Пушкіна, 8/1, фактична адреса м. Черкаси, вул. Смілянська, 145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Чемпіон" (ідентифікаційний код 33944030, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414) -- 105604,41 грн. основного боргу за товар (запасні частини), 8223,62 грн. інфляційних, 17659,66 грн. пені, 11460,44 грн. штрафу на підставі договору поставки № СЧ-14 від 05.05.2015 року, 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2288,17 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 9 000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 05 квітня 2019

Суддя Н.М. Спаських