Постанова

від 04.04.2019 по справі 755/10488/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/4554/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 755/10488/18

04 квітня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Мелеха Дмитра Орестовича на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

в с т а н о в и в :

13 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 34 хв. на перехресті вул. Магнітогорська - провулок Червоногвардійський у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки МАН-18.272 д.н. НОМЕР_1, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич під керуванням водія ОСОБА_4, який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, котра від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. За фактом дорожньо-транспортної пригоди було відкрито кримінальне провадження за № 12013110000001338 від 21.12.2013 року та розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3211/2 від 16.01.2014 року, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що смерть останньої настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, які є прижиттєвими, утворились незадовго до настання смерті, що в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя і могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автомобіля, що рухався з пішоходом.

Постановою про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2015 року , кримінальне провадження було закрите у зв'язку з відсутністю у діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

В результаті вищезазначеного зіткнення та наслідків від нього, близьким родичам померлої ОСОБА_5, а саме чоловіку ОСОБА_2 було завдано моральну шкоду.

13.12.2016 року представник позивача повідомив ПрАТ СК ПЗУ Україна про настання страхового випадку. ПрАТ СК ПЗУ Україна було сплачено на користь позивача та двох дітей страхове відшкодування у загальному розмірі 17 801 грн.

Посилаючись на наведене, та з урахування глибини вже перенесених моральних страждань та тих нескінченних страждань, що будуть переслідувати його довготривалий час й ніколи не закінчаться, просив стягнути з відповідача на його користь 80 000,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю дружини внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 6 400,00 грн. судових витрат пов'язаних з оплатою позивачем правничої допомоги.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич на користь ОСОБА_2 10 000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич на користь ОСОБА_2 6 400 грн. витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 адвокат МелехДмитро Орестович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим. Зазначав, що зменшуючи розмір моральної шкоди з 80 000,00 грн. до 10 000,00 грн. суд першої інстанції не врахував, що позивач є чоловіком загиблої ОСОБА_5, втрата чоловіком своєї дружини є травмою на все життя, яка не потребує доказуванню та не може бути компенсованою десятьма тисячами гривень.

Крім того зазначав, що посилання суду першої інстанції на постанову слідчого про закриття кримінального провадження не може бути належним доказом порушення правил дорожнього руху потерпілою, оскільки вказана постанова містить виключно припущення слідчого, з якого незрозуміло, якими саме діями потерпіла порушила вимоги Правил дорожнього руху.

З урахуванням вищезазначеного, позивач вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є значно заниженим та таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості.

05 березня 2019 року надійшов відзив директора Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн., позивач не надав належних та допустимих доказів на обгрунтування заявленого розміру моральної шкоди. Вказував на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху з боку пішохода ОСОБА_5, а в діях водія ОСОБА_4 порушень не встановлено. Постановою про закриття кримінального провадження від 30.09.2015 року встановлено, що в результаті проведених досліджень, в крові покійної ОСОБА_5 було виявлено спирт в концентрації 2,66 проміле, що встановлено судово-токсикологічним дослідженням трупа. Зважаючи на той факт, що потерпілою було грубо порушено правила дорожнього руху, при цьому вона перебувала в стані алкогольного сп'яніння, вважав, що розмір компенсації моральної шкоди занадто завищений з боку позивача. Крім того, звертав увагу суду, що позивачем вже була також отримана компенсація матеріальної та моральної шкоди від страхової компанії ПрАТ СК ПЗУ Україна в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАН-18.272 д.н. НОМЕР_1.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник не з"явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, представник позивача адвокат ОСОБА_7 надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує. З урахуванням зазначеного, колегія вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 21-ОС ОСОБА_4 було прийнято на роботу в ТОВ ДК Славутич на посаду водія автотранспортних засобів.

ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16 год 20 хв., ОСОБА_4, керуючи вантажним автомобілем МАН-18.272 д.н.з.НОМЕР_1, рухаючись на перехресті вулиці Магнітогорська з провулком Червоногвардійським в м. Києві, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка від отриманих травм загинула на місці пригоди.

Смерть ОСОБА_5 підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві серії НОМЕР_2.

З довідки про причину смерті № 3211/2 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_5 стали множинні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.

Позивач ОСОБА_2 був чоловіком ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАН-18.272 , д.н.з.НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК ПЗУ Україна , що підтверджується полісом АЕ № 2467760.

ПрАТ СК ПЗУ Україна прийняла рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 17 801 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуторська компанія Славутич на користь ОСОБА_2 10 000 грн. моральної шкоди , заподіяної смертю фізичної особи, суд першої інстанції виходив з того, що заподіяна моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній не довів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої. При цьому, оскільки дорожньо-транспортна сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху ОСОБА_5, а водієм ОСОБА_9 Правила дорожнього руху порушено не було, суд зменшив розмір моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок смерті його дружини ОСОБА_5, та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив її у розмірі 10 000,00 грн.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених матеріалах справи та вимогах матеріального та процесуального закону, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Статтею 1168 Цивільного кодексу України, встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України ).

Згідно роз"ясненьп. 1 абз. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно положень ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз'яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК ). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК ), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Постановою про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2015 року, винесеної старшим слідчим відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ ГУМВС України в м. Києві у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110000001338 встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 16 год 20 хв. , ОСОБА_4, керуючи вантажним автомобілем МАН-18.272 , д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись на перехресті вулиці Магнітогорська з провулком Червоногвардійським в м. Києві , скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка від отриманих травм загинула на місці пригоди. Кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

При цьому в постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України з боку пішохода ОСОБА_5 (а.с. 14).

Крім того, у постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що при судово-токсикологічному дослідженні трупа ОСОБА_5 в крові виявлений етиловий спирт в концентрації 2,66 проміле. Така концентрація етилового спирту при житті зазвичай відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння .

Враховуючи вищезазначені обставини та норми матеріального права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України з боку пішохода ОСОБА_5, тобто з вини потерпілої особи, з урахуванням принципу розумності та справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, завданої смертю його дружини ОСОБА_5.

Доводи апеляційної скарги про те що, зменшуючи розмір моральної шкоди з 80 000,00 грн. до 10 000,00 грн., суд першої інстанції не врахував, що позивач є чоловіком загиблої ОСОБА_5, втрата чоловіком своєї дружини є травмою на все життя, яка не потребує доказування та не може бути компенсованою десятьма тисячами гривень, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд першої інстанції врахував ту обставину, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок необережності потерпілої, яка, будучи у стані алкогольного сп"яніння, переходила дорогу у невстановленому місці, чим порушила Правила дорожнього руху, порушень Правил дорожнього руху з боку водія автомобіля МАН-18.272 , д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 не було, та обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, як з власника джерела підвищеної небезпеки, на користь позивача - 10 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на постанову слідчого про закриття кримінального провадження не може бути належним доказом порушення Правил дорожнього руху потерпілою, оскільки вказана постанова містить виключно припущення слідчого, з яких незрозуміло, якими саме діями потерпіла порушила вимоги Правил дорожнього руху, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як визначено в статті 76 Цивільного процесуального кодексу України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (ч.1 ст.95 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В постанові про закриття кримінального провадження встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, а тому суд першої інстанції, у відповідності до норм цивільного процесуального кодексу України, обгрунтовано послався в рішенні на обставини, що були встановлені старшим слідчим відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ ГУМВС України в м. Києві в кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110000001338. Вказана постанова потерпілим не оскаржувалась. При цьому позивачем не спростовано належними та допустимими доказами обставини, встановлені слідчим у постанові про закриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_2 адвоката МелехаДмитра Орестовича.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Мелеха Дмитра Орестовича залишити без задоволення .

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня проголошення .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2019 року

Головуючий: Судді: