Постанова

від 03.04.2019 по справі 398/3929/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 398/3929/17

провадження № 61-40202св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

треті особи: Новопразька селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області, Олександрійська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року у складі судді Ковальової О.Б. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Карпенка О. Л., Кіселика С. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 05 грудня 2011 року він уклав із Олександрівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 16,0668 га, яка розташована на території Новопразької сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, який зареєстровано в управлінні Деркомзему в Олександрійському районі Кіровоградської області 05 березня 2012 року.

Маючи намір поновити строк дії договору від 05 грудня 2011 року, шляхом укладення додаткової угоди, він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням від 29 грудня 2016 року, додавши до нього проект додаткової угоди про поновлення договору оренди, на яку відповідачем відповіді надано не було. В подальшому із зазначеними пропозиціями він двічі, а саме 21 лютого 2017 року та 20 березня 2017 року звертався до відповідача, проте Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не підписало запропоновану ним додаткову угоду та у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди не направило йому підписану додаткову угоду.

Посилаючись на те, що він продовжує користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, не має заборгованості зі сплати орендної плати, а відповідач у встановлений статтею 33 Закону України Про оренду землі строк не повідомив про свої заперечення у поновленні дії договору оренди, ОСОБА_4 просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05 грудня 2011 року на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач скористався своїм дискреційним повноваженням та прийняв рішення про відмову у поновленні договору оренди землі у строки, передбачені Законом України Про оренду землі , за наявності письмової відмови відповідача у поновленні дії договору, визнання автоматично за позивачем права на поновлення договору суперечить вимогам закону. Крім того, у орендодавця відсутнє волевиявлення на поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

16 липня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати.

Касаційна скарга мотивована відсутністю будь-яких підтверджень, що позивач на свої звернення про поновлення строку дії договору оренди отримував мотивовані відповіді Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що свідчить про те, що орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про відсутність намірів поновляти договір оренди та про автоматичне поновлення такого договору.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

20 вересня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. У відзиві заявник зазначає, що сам факт надіслання орендарем повідомлення про намір поновити договір оренди не означає його автоматичне поновлення. У даному випадку орендодавець наділений правом на законних підставах заперечувати проти поновлення договору оренди землі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 05 грудня 2011 року між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 16, 0668 га кадастровий номер НОМЕР_1, зі сплатою орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі. Вказаний договір зареєстровано в управлінні Держкомзему в Олександрійському районі Кіровоградської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року за № 352030004002193, у зв'язку з чим договір оренди землі діяв до 05 березня 2017 року.

29 грудня 2016 року ОСОБА_4 надіслав відповідачу лист-повідомлення, у якому просив продовжити дію договору оренди землі строком на сім років.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області 25 січня 2017 року надіслало позивачу лист-повідомлення з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі за умови продовження строку дії договору на сім років та збільшення розміру орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також рекомендовано долучити відомості про збереження родючості ґрунтів, а саме агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. Попереджено позивача, що у разі недосягнення згодо щодо істотних умов до закінчення дії договору та не доручення всіх необхідних документів, договір оренди землі буде вважатися таким, що припинив свою дію.

21 лютого 2017 року ОСОБА_4 повторно звернувся до відповідача із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 05 грудня 2011 року шляхом укладення додаткової угоди, додавши проект такої угоди, де зазначив про свій намір використати переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору) на тих же умовах та на той же строк дії договору.

Листом від 28 лютого 2017 року № К-2830/0-2223/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило позивачеві у поновленні договору оренди, повідомило про зобов'язання останнього повернути земельну ділянку орендодавцеві у зв'язку з припиненням договору оренди та направило акт приймання-передачі земельної ділянки для подальшого повернення підписаного акта.

20 березня 2017 року ОСОБА_4 знову направив на адресу відповідача лист про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 05 грудня 2011 року, у якому просив підписати додані до листа три примірника додаткової угоди та направити два примірника вказаної угоди для державної реєстрації.

У відповідь на звернення позивача, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_4 про те, що листом № К-2830/0-2223/0/6-17 від 28 лютого 2017 року йому було надано відповідь з приводу вирішення питання поновлення договору оренди землі, а саме про відмову у поновленні такого договору.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону(у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 ЦК України , якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України , матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

За відсутності своєчасно заявлених заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК Українита статтею 33 Закону України Про оренду землі , може вважатись порушеним, а така поведінка (дії, бездіяльність) орендодавця відносно попереднього орендаря може бути визнана недобросовісною.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивач вчинив дії, спрямовані на реалізацію свого переважного права, та у строки, передбачені Законом України Про оренду землі , надіслав відповідачу лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2011 року, до якого долучив проект додаткової угоди, але орендодавець, реалізуючи свої законні права, у передбачений законом строк направив орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. За таких обставин, підстави для визнання договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі відсутні.

Позивач як орендар за договором оренди земельної ділянки не мав підстав для очікування, що договір оренди землі безумовно буде пролонгований на тих самих умовах у випадку належного виконання лише ним своїх обов'язків за договором, адже пролонгація договору оренди можлива лише за мовчазної згоди власника землі (орендодавця), а при висловленні орендодавцем заперечень щодо пролонгації договору оренди землі такий договір не може вважатись поновленим.

Доводи ОСОБА_4, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міського суду Кіровоградської області від 19 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А.С. Олійник Г.І. Усик