Постанова

від 01.04.2019 по справі 693/1002/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 693/1002/16-ц

провадження № 61-21085св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Безпечнівська сільська рада Жашківського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_5, третя особа ? Безпечнівська сільська рада Жашківського району Черкаської області, про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 12 червня 1990 року по 13 лютого 2012 року. На спільні кошти та спільною працею в період з 1999 року по

2000 рік сторони побудували будинок.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2015 року проведено розподіл житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Безпечна Жашківського району Черкаської області між ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08 червня

2016 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2016 року визнано за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на 50,1 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1, виділивши їй в натурі приміщення житлового будинку та господарські будівлі та споруди, колонку питну, ворота з хвірткою, огорожу залишено у спільному користуванні.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд зареєстрована 05 грудня 2013 року, кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1, площа земельної ділянки - 0,2500 га. Земельна ділянка зареєстрована на ОСОБА_5, оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок був виготовлений на час приватизації лише на нього.

Спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу як майно подружжя, оскільки за нею було визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані на спірній ділянці.

На підставі викладеного, з врахуванням уточнених позовних вимог,

ОСОБА_4 просила визнати право спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 0,2500 га; виділити у власність ОСОБА_4 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно розподілу земельної ділянки в співвідношенні часток співвласників 1/2 до 1/2 варіанту І висновку № 1-7/14 судової будівельно-технічної експертизи від 18 квітня 2014 року по цивільній справі № 693/99/14-ц.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка отримана у власність внаслідок приватизації ОСОБА_5 є його особистою приватною власністю, при цьому суд керувався статтями. 57, 61 СК України та статтями. 81, 116 ЗК України.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив із того, що оскільки на приватизованій відповідачем земельній ділянці знаходиться будинок, який був спільною сумісною власністю подружжя, та відносно якого відбувся поділ в натурі, до позивача, яка не мала права власності чи права користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку та прибудинкових споруд на спірну земельну ділянку відповідно до правил статті 120 ЗК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

14 березня 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду черкаської області від 08 лютого 2018 року та залишити в силі рішення Жашківського районного суду Черкаської області

від 17 листопада 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка отримана у власність внаслідок приватизації, а тому вона є особистою власністю ОСОБА_5 та не підлягає розподілу.

Доводи інших учасників справи:

22 червня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жашківського районного суду Черкаської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції:

Судом встановлено, що сторони з 12 червня 1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2012 року розірвано.

Згідно виписки з рішення Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 15 липня 1991 року № 23, ОСОБА_5 виділено земельну ділянку площею 0,18 га в селі Безпечна Жашківського району Черкаської області.

Відповідно до виписки з рішення виконкому Жашківської районної Ради народних депутатів від 27 серпня 1991 року № 141 Про дозвіл будівництва (перебудови) індивідуального житлового будинку громадянина ОСОБА_5. , дозволено ОСОБА_5 будівництво індивідуального житлового будинку на 3 кімнати, житловою площею 47,9 кв.м і господарських будівель та споруд особистого підсобного господарства в селі Безпечна на земельній ділянці площею 0,18 га.

Відповідно до рішення Безпечнівської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 04 грудня 2013 року № 32-3/VI, затверджено

ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

Передано безкоштовно у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_5

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд зареєстрована 05 грудня 2013 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 0,2500 га. Земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_5

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 27 листопада 2015 року проведено розподіл житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в селі Безпечна Жашківського району Черкаської області між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та виділено ОСОБА_5 у користування у житловому будинку приміщення, а також сарай Д , сарай гараж З , огорожу 9, що складає 49,9 % від ідеальної частки та становить 182 267,50 грн. Виділено ОСОБА_4 у користування у житловому будинку приміщення, а також погріб В , літню кухню Б , гараж-сарай, ганок з козирком, що складає 50 % від ідеальної частки та становить 183 154,50 грн. Літній душ Е , убиральну Ж , колонку питну, ворота з хвірткою, огорожу виділено у спільне користування.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08 червня

2016 року, яке ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2016 року залишено без змін, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок, господарські споруди та будівлі задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 50,1 частину житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та виділено їй в натурі приміщення житлового будинку та господарські будівлі та споруди - погріб В , літню кухню Б , гараж-сарай Г , ганок з козирком, вартість яких становить 183 154,50 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 49,9 частину житлового будинку та господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та виділено йому в натурі приміщення в житловому будинку та господарські будівлі і споруди - сарай Д , сарай-гараж З , огорожу 9, вартість яких становить 182 267,50 грн.

Літній душ Е , убиральню Ж , колонку питну, ворота з хвірткою, огорожу, залишено у спільному користуванні.

За правилами частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказана норми земельного законодавства кореспондується зі змістом статті 377 ЦК України, яка визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Системний аналіз вказаних норм матеріального права у поєднанні з обставинами справи, дає підстави дійти висновку про те, що на приватизованій відповідачем земельній ділянці знаходиться будинок, який був спільною сумісною власністю подружжя, а тому у зв'язку із тим, що відбувся поділ даного будинку в натурі, до позивача, яка не мала права власності чи права користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку та прибудинкових споруд.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, яка приватизована ОСОБА_5, підлягає поділу між сторонами і за кожним з ним слід визнати право власності на вказану земельну ділянку по 1/2 частці, що відповідає правилам статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська